Модель економічної системи Норвегії

На початку 2000-х років безробіття значно скоротилася, дефіцит держбюджету перетворився в профіцит. Хоча повна зайнятість створює сприятливі соціально-економічні умови в країні, але через обмеженість ресурсів є небезпека господарського «перегріву».

Це – результат перебування при владі протягом 30 років соціал-демократів  (НПР), які в своїй економічній політиці спиралися на кейнсіанську теорію і скандинавську модель «держави загального добробуту». Значні позиції держави в кредитно-фінансовій сфері. Держава контролює як ключові сектори  (нафтогазову галузь через великі державні підприємства), так і сільськогосподарське виробництво та інші галузі.

 

 

Економіка Норвегії високорозвинена. У Норвегії, як і в інших скандинавських країнах, значна роль в економіці країни належить державі. При цьому дуже серйозна і постійна увага приділяється розробці та впровадженню довгострокових стратегій розвитку промисловості, її галузей та ключових компаній. Стратегічні програми країни широко диверсифіковані і дуже добре збалансовані. Крім запасів нафти, природного газу і газового конденсату, Норвегія має запаси залізної руди, кам'яного вугілля, титану, міді, нікелю. Різноманітність корисних копалин і великі морські кордони сприяли широкої диверсифікації промисловості.

Поряд з нафтогазовидобувної галуззю розвинена чорна металургія  (електрочугун, електросталі і феросплави), кольорова металургія. У країні розвинене металургійне виробництво електролітичними методами цинку, нікелю, міді, магнію, потужне машинобудування, суднобудування  (7е місце в світі). У Норвегії виробляються турбіни, електровози, залізничні вагони, обладнання для лісової та рибної промисловості, продукція високих технологій  (радіоелектроніки). Активний розвиток отримали електротехнічне машиноприладобудування, електрохімія, потужна деревообробна промисловість, целюлозно паперова промисловість. Розвинена паперова промисловість  (5-е місце у світі з виробництва паперу).

Ефективно працюють текстильна, взуттєва, харчова промисловість. Усі галузі технологічно добре оснащені та конкурентоспроможні. Економіка країни строго збалансована, економічні стратегії вивірені і, як правило, успішно реалізуються з випередженням термінів. Ця невелика за чисельністю населення країна по праву займає гідне високе місце в економіці Європи і абсолютно за всіма показниками і характеристиками належить до розвинутих країн світу.

Головна особливість народного господарства Норвегії – вузька спеціалізація та інтенсивна інноваційна діяльність для забезпечення конкурентоспроможності основних галузей. До їх числа відносяться міжнародний морський транспорт, нафтогазодобування, рибальство  (перше місце з улову в Західній Європі), гідроенергетика та базується на ній електрометалургійний, електрохімічна і целюлозно-паперова промисловість.

Норвегія займає провідне місце в світі з очищення промислових викидів і постановці роботи з охорони навколишнього середовища. Так, діючі тут норми гранично допустимих концентрацій  (ГДК)  шкідливих речовин, є більш строгими, ніж в країнах Європейського союзу. Для Норвегії характерна високорозвинена система соціального забезпечення, що включає високі пенсії  (80% розміру зарплати), безкоштовне медичне обслуговування і освіту, в тому числі вища, допомогу з безробіття і т. д. Сучасна економіка Норвегії має високий рівень промислового розвитку  (частка рибальства, лісового і сільського господарства в ВВП близько 4%), а вартість експортних промислових товарів становить понад 40% ВВП). Основні зовнішньоторговельні партнери країни – ФРН, Великобританія, Франція, Швеція, Нідерланди.

Економічні успіхи країни в значній мірі пов'язані і з тим, що Норвегія має свої потужні енерго-сировинної бази. Так, вона займає перше місце в світі по споживанню електроенергії і перше місце в Західній Європі з виробництва гідроелектроенергії. Промисловість Норвегії характеризується високим ступенем фондоозброєності і спеціалізації, експортною спрямованістю, а також значним рівнем концентрації виробництва. При цьому серед найбільш великих компаній лідируючі позиції займають державні підприємства або підприємства з великою часткою державного капіталу.

Основу паливно-енергетичного комплексу країни складають нафтогазова промисловість і гідроелектроенергетика. Ці галузі в економіці Норвегії відносяться до числа провідних в регіоні і розвиваються в останні роки досить інтенсивно, у все більш значною мірою впливаючи на енергопостачання країн Західної Європи. Норвегія є єдиною країною регіону, самозабезпеченість енергією якої перевищує 100%, виробництво первинної енергії в країні перевищувала її споживання більш ніж в п'ять разів, а по нафті і газу, відповідно, в 11, 7 і 22, 3 рази. Незначне внутрішнє споживання паливно-енергетичних ресурсів при стійкому зростанні ВВП забезпечує постійне зниження його питомої енерго- і електроємкості. За 2000-2010рр. приріст виробництва первинних енергоресурсів  (ПЕР)  склав всього 9, 1% і був забезпечений за рахунок більш ніж дворазового виробництва газу і приросту виробництва електроенергії ГЕС на 21% при відчутному зниженні видобутку нафти – на 35, 4 млн. т. При цьому частка газу у виробництві ПЕР збільшилася з 18, 4 до 37, 9%. Після виявлення запасів вуглеводневої сировини на шельфі Північного моря  (1969 р, нафтогазові родовища комплексу Екофіск)  Норвегії знадобилося трохи більше 30 років для створення сучасної морської нафтогазової промисловості.

 

 

У середині 1970-х років в Норвегії спостерігалися високі інфляційні процеси в результаті яких національна валюта практично втратила основні функції грошей, і велика частина розрахунків здійснювалася в доларах і німецьких марках. Щоб відновити до неї довіру, влада вдалася до політики макроекономічної стабілізації, заснованої на режимі фіксованого валютного курсу. Так, з 1975 по 2001 рр. валютне таргетування було наріжним каменем норвезької грошово-кредитної політики.

На першому етапі, який тривав з моменту розпаду Бреттон-Вудської системи,