Модель економічної системи Норвегії

Протягом всього постдевальваціоного періоду починаючи з 1993р. номінальний ефективний курс валют, оцінюваний по більш широкому колу країн – торговельних партнерів з включенням держав Євросоюзу, залишався досить постійним, так що амплітуда коливання котирувань щодо долара, екю  (євро), німецької марки не виходила за межі ± 10%. Номінальний ефективний курс по відношенню до корзини валют розвинених країн – основних торгових партнерів Норвегії, будучи практично стабільним аж до 1998 року, девальвувався разом з ослабленням долара в 1999 р. і знову стабілізувався в 2000р.

Дослідивши практику розвинених країн, які відмовилися від режиму стабілізації національної валюти, керівництво Банку Норвегії прийшло до висновку, що більшість з них перейшло на інфляційне таргетування. На початку 2000-х років тенденція до лібералізації фінансового ринку значно розширила потенційні можливості впливу Банку Норвегії на інфляційні процеси за допомогою сучасних інструментів грошово-кредитної політики. Після вивчення теоретичних умов і передумов використання подібного інструменту в Норвегії, а також з урахуванням накопиченого європейського досвіду, було прийнято рішення про перехід на гнучке інфляційне таргетування, про що Банк Норвегії офіційно повідомив в березні 2001р.

У перші роки застосування нової стратегії грошово-кредитної політики її успіх визначили два документа – нова редакція закону про Банк Норвегії від 2001р. і закон про державні фінанси від 2001р. Відповідно до закону про державні фінанси Міністерство фінансів зобов'язувалося представити широкій громадськості переконливі докази доцільності державних позик. В результаті застосування цього принципу і на тлі інших положень закону починаючи з 2001р. державний бюджет зводиться з профіцитом, а обсяг рахунку поточних операцій платіжного балансу за період дії закону збільшується з 16, 1% ВВП за підсумками 2001р. до 17, 7% ВВП в 2010р.

У звітних документах Банку Норвегії відзначено, що економічне зростання в довгостроковій перспективі не залежить від чинників, пов'язаних з грошово-кредитної політикою. При цьому м'яке регулювання може призвести до поліпшення показників економічного зростання і продуктивності праці в короткостроковому періоді, однак посилилася інфляція зумовить виникнення побічних витрат, які з часом стануть на заваді зростанню факторної продуктивності праці і макроекономічної збалансованості.

Під макроекономічної збалансованістю розуміється позитивний вплив грошово-кредитної політики на підтримку стійких темпів економічного зростання, невисокий рівень дефіциту  (профіцит)  бюджету і платіжного балансу і низький рівень безробіття. По ряду таких важливих макроекономічних показників, як ВВП на душу населення, дитяча смертність, темпи зростання базової інфляції, державний борг, рівень продуктивності праці, довгострокові процентні ставки, рахунок поточних операцій платіжного балансу і дефіцит державного бюджету в Норвегії була досягнута більш висока ступінь збалансованості, ніж в зоні євро і в США  (таблиця). Разом з тим Норвегія відстає від США і зони євро за такими параметрами, як темпи зростання інвестицій в основний капітал, промислового виробництва і експорту.

 

 

Через своє географічне вигідне положення Норвегія підтримує зв’язки еспорт-імпорт із багатьма країнами світу  (Британія, США, Канада, країни ЄС). За 2015р. частка зовнішньої торгівлі у ВВП країни перевищує 48%. Основними еспортуючими товарами та послугами є: сира нафта і природний газ, судноплавство, транспортні послуги в нафтогазовій галузі, чорні і кольорові метали, риба і морепродукти. Основа норвезького імпорту – продукція машинобудування і споживчі товари.

Структура експорту відображає всі зрушення в структурі економіки Норвегії. Систематично падає частка риби і рибопродуктів, на які на початку 1950-х років доводилося до 25%, а нині – лише трохи більше 5% вартості експорту. Те ж саме можна сказати і про продукти лісопереробки. В останні роки різко зріс експорт нафти і газу  (по трубопроводах), частка яких у загальній вартості норвезького експорту вже наблизилася до 20% і продовжує збільшуватися.

В експортно-орієнтованій економіці Норвегії держава відіграє важливу регулюючу роль, зберігає суттєве фінансове участь в компаніях виробничого сектора. Участь держави в регулюванні ЗЕД проявляється в розподілі норвезького господарства на 4 групи:

1. Нафтогазовидобування знаходиться під особливою увагою держави,  (існує Нафтовий директорат).

2. Експортно-орієнтовані галузі  (металургія, целюлозно-паперова, нафтопереробка, горнодобича)  користуються підтримкою держави.

3. Галузі, орієнтовані переважно на внутрішній ринок  (текстильна, швейна, деревообробна, меблева)  також знаходяться під егідою держави.

4. Захищені галузі  (харчова і поліграфічна, наприклад)  по-справжньому захищені державою.

Імпорт більш широкий і різноманітний. Найбільш значне ввезення різної продукції машинобудування, у тому числі судів і автомобілів, що пояснюється досить вузькою спеціалізацією машинобудування Норвегії і, відповідно, потребою ввезення найширшої гами цієї продукції.

Норвегія в істотному ступені залежить також від імпорту продтоварів. Країна змушена практично повністю покривати внутрішній попит і на одяг, взуття, побутову техніку, парфумерію і ряд інших споживчих товарів за рахунок їх ввезення з – за кордону.

Сучасна Норвегія – це великий нетто-експортер енергії як серед членів Міжнародного енергетичного агентства  (МЕА), так і за межами. Володіючи досить вузьким спектром запасів природних копалин, маючи малонаселену територію, здебільшого малопридатну для розвитку традиційного сільського господарства через гористий рельєф, що відновила державну самостійність в повній мірі лише в 1905 р, Норвегія, цей "скандинавський емірат", в найкоротші історичні терміни перетворилася на процвітаючу країну регіону. Завдяки доходам від експорту вуглеводнів до 1985р. була практично повністю погашена зовнішня заборгованість. Ймовірно, це єдина країна світу, яка зуміла змусити іноземні нафтові компанії в повну силу працювати на благо свого народу.

Перспективні експортні переваги Норвегії в Західній Європі полягають ще й у тому, що у регіональних експортерів нафти і газу  (Великобританії і Нідерландів)  досить високий рівень власного споживання вуглеводнів, а Норвегія практично повністю зорієнтована на їх експорт. Саме ця особливість дозволяє норвезьким постачальникам більш вільно вибудовувати стратегію своїх дій на зовнішніх ринках, надійніше гарантувати експортні поставки. В умовах наміченого розширення газового ринку Західної Європи вдалим напрямом диверсифікації є триваюча експортна переорієнтація Норвегії з нафти на газ.

 

 

Норвегія має сильну і стійку економіку, є найбільшим виробником нафти і газу в Західній Європі. Гідроенергетика покриває велику частину потреб в енергії, що дозволяє експортувати більшу частину нафти. Нафтові фонди служать для розвитку майбутніх поколінь. Країна є лідером в світовому виробництві суден, маючи великий торговий флот, Норвегія експортує близько 85% вироблених судів. Країна має великі запаси лісу, родовищами заліза, міді, цинку, свинцю, нікелю, титану, молібдену, срібла, мармуру, граніту.

Вся економіка Норвегії є експортоорієнтованою, причому найбільшу питому вагу експорту займають сировинні ресурси. У деякій мірі це є слабкою стороною Норвезької економіки, проте важливо розуміти що дані галузі є об'єктом високого оподаткування, вони створюють фонди, які будуть служити для розвитку майбутніх поколінь. Також в країні функціонують дуже жорсткі екологічні стандарти, так в даних умовах нафтовидобувні компанії зобов'язані вдосконалювати існуючі технології видобутку і обробки сировини

Всією своєю діяльністю Норвегія постійно створює сприятливий клімат для розвитку своєї економіки, витягуючи з існуючих ресурсів максимум вигоди, забезпечуючи таким чином доступ до товарів і послуг і створюючи твердий фундамент для процвітання суспільства. Проведена в країні тверда і обґрунтована макроекономічна політика дозволяє підтримувати високий соціальний рівень населення. Реальні витрати на душу населення у норвежців є одними з найвищих у світі, а рівень безробіття в країні становить 4, 5% від економічно активного населення. Норвегія має всі підстави вважатися стабільно стійкою і благополучною країною. Її економіка зміцнюється за рахунок висококваліфікованої робочої сили, вмілого державного регулювання і добре організованого сектора бізнесу. У країні відсутня корупція, а її економіка повністю прозора.

 

 

1. О. В. Теплякова. Обзор пенсійної системи Норвегії до, під час і після реформи // Фінанси і кредит. 2011 року №3. ? С. 77-79
2. Основи соціальної роботи: Підручник / Відп. ред. П. Д. Павленок. 2-е изд., Испр. і доп. М. : ИНФРА-М, 2003. ? 395 с.
3. Попова Л. В. Податкові системи зарубіжних країн: навчально-методичний посібник / Л. В. Попова, І. А. Дрожжина, Б. Г. Маслов. – М. : Річ навіть і Сервіс, 2008. – 368 с.
4. Електронний ресурс [http: //www. webeconomy. ru/index. php? page=cat&newsid=1382&type=news]
5. Електронний ресурс [http: //norvegiya. org/ekonomika-norvegii/vneshneekonomicheskie-svyazi. html]
6. Говтвань О. Дж. Фінансування інвестицій, інфляція, ризики і стабілізація // Проблеми прогнозування. 2006. № 6.
7. Научна бібліотека КіберЛенінка: http: //cyberleninka. ru
8. Воронов К. В«НорвегіяВ», – Енциклопедія країн світу/Глав. Ред. Н. А. Симонія, РАН, відділення товариств. наук. – М. : ЗАТ В«ВидавництвоВ« Економіка В», 2004, с. 268-275.
9. Ресурсна політика Норвегії// Світова економіка і міжнародні відносини. – 2005. – № 7. – С. 27-33.
10. Міжнародні економічні відносини/За ред. проф. В. Е. Рибалкіна. М., 2008. – С. 389-395.