Молитва як конфесійний та художній текст

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

Безсмертний Царю, прийми молитви наші… (Молитва св. Василія Великого) ; О Пречиста Діво, Богородице, надіє всіх християн, що живуть на землі! (Молитва до Пресвятої Богородиці). Основна частина є констатувальною, сутнісною, адресат вербалізує свої думки, почуття, переживання, сподівання і т. ін., що спонукали його звернутися до божественних сил: Не відвертайся від мене грішного, бо я непохитно надіюся на Твоє милосердя. Погаси в мені полум’я багатьох пристрастей моїх; запали моє жорстоке серце і мій холодний розум любов’ю до виконання заповідей Сина Твого і Бога нашого. Викорени, Пречиста, з мого затьмареного розуму і з мого жорстокого серця безнадійність, недбалість, лінощі та безглуздя і всі темні і брудні думки та наміри. Зціли, Владичице, мої тяжкі духовні й тілесні рани, не попусти, щоб зло перемагало мене, і Твоїми материнськими молитвами прихили до мене милість Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа, бо Ти благословенна від усіх родів, і славиться пречисте ім’я Твоє на віки віків (Молитва до Пресвятої Богородиці). Кожен структурний елемент такого тексту вирізняється спонукальною модальністю, про що свідчить наявність дієслів наказового способу, які маніфестують граматичне значення другої особи однини (шанобливе ставлення до Бога, Богородиці, святих і т. ін. забезпечується зверненням до тієї чи тієї особи лише на «Ти»). Висновкова частина абсолютно тотожна в усіх молитвах, представлена лексемою амінь («воістину, справді, нехай буде так»), що означає «підтвердження істинності та правильності», є запозиченою зі Старого Заповіту. У єврейській мові вона має той же корінь, що й лексеми твердий, надійний, постійний. Слово «амінь» має такі функціональні особливості: по-перше, воно трапляється у Святому Письмі як форма, покликана посилити правильність істин Божественного Одкровення (у такому значенні його використовує апостол Павло: Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амінь» на твою подяку, якщо вона не розуміє, що ти говориш [1 Коринфян 14: 16]; Бо всі обітниці в Ньому «так», і в Ньому «амінь» – Богові на славу, через нас [2 Коринфян 1: 20]; такий же зміст укладає в нього і сам Господь [Матвія 5: 18]; як Боже імення воно виступає в Одкровенні св. Іоана Богослова: І ангелові Лаодикійської Церкви напиши: так говорить Амінь, свідок вірний і істинний, початок створіння Божого [Одкровення 3: 14]; по-друге, воно вимовляється після закінчення молитви, проповіді, тексту Святого Письма і є невід’ємною частиною богослужебної практики, так званою літургійною формулою.

Інша диференціація молитов як конфесійних текстів вибудовується з урахуванням їхньої форми та передбачає такі різновиди, як-от: ектенії, псалми, тропарі, канони, кодаки та інші піснеспіви. Так, скажімо, ектенії – це загальні богослужебні тексти, коли священик (диякон) виголошує молитовні прохання, а хор на кожне прохання співає «Господи, помилуй» або «Подай, Господи». Вони бувають кількох видів: довгі (починаються словами «Миром Господу помолимося») ; ускладнені (починаються словами «Говоримо всі, від усієї душі…»), з троєкратним «Господи, помилуй» (прохальні ектенії закінчується словами «Подай, Господи») ; короткі – складаються з трьох прохань і починаються словами «Знову і знову …» (старосл. «паки і паки»). Кожне молитовне прохання супроводжується хресним знаменням та поясним поклоном. Псалми («хвалебні пісні») – священні молитовні пісні, написані переважно пророком Давидом та зібрані в одну книгу під назвою «Псалтир» (частина Біблії, що складається зі 150 текстів). Сьогодні всі псалми поділяють на хвалебні, покаянні та молитовні (ілюстрацією останніх є, наприклад, Псалом 50: Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене. Бо беззаконня моє я знаю, і гріх мій повсякчас переді мною. Проти Тебе Єдиного я згрішив і лукаве перед Тобою вчинив, отже праведний Ти в слові Твоїм і справедливий у присуді Твоїм. Ось бо в беззаконні зачатий я, і в гріхах породила мене мати моя. Бо Ти істину полюбив єси, невідоме й таємне мудрості Твоєї явив Ти мені. Окропи мене гісопом – і очищуся, омий мене – і стану біліший від снігу. Дай мені почути радість і веселість – і зрадіють кістки мої упокорені. Відверни лице твоє від гріхів моїх і прости всі беззаконня мої. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму. Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого святого не відніми від мене. Поверни мені радість спасіння Твого і духом могутнім укріпи мене. Навчатиму беззаконників шляхів твоїх, і нечестиві навернуться до Тебе. Визволи мене від вини кривавої, Боже, Боже спасіння мого, і язик мій радісно славитиме правду Твою. Господи, відкрий уста мої, і язик мій сповістить хвалу твою. Бо коли б Ти жертви забажав, приніс би я: всеспалення Ти не бажаєш. Жертва Богові – це дух упокорений, серцем скорботним і смиренним Ти не погордуєш. Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сион, і хай збудуються стіни Єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення та всеспалення: тоді покладуть на Жертовник Твій тельців). Тропарями зазвичай називають короткі піснеспіви, що розкривають суть свята чи прославляють того чи того святого: Уставши після сну, припадаємо до Тебе, Благий, і Ангельську пісню співаємо Тобі, Всемогутній: Свят, Свят, Свят єси, Боже, молитвами Богородиці помилуй нас. Слава Отцю, і Сину, і