Молитва як конфесійний та художній текст

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

Пригрітих долею базік І тих, у кім Надія вбита І не воскресне вже повік. Прости лукавих і дволиких, Прости незрячих та німих, Звелич по-справжньому великих, Зігрій убогих і малих. Дай сили нам в Твоєму Слові Знайти Надію і Любов, Молю, не треба більше крові, Свята це, а чи грішна кров! І якщо нам судилась нині Не зірка, а Зоря Полин, Дай сили нашій Україні, Щоб їй піднятися з колін (А. Матвійчук). Проілюстрована «Молитва покаянна», як і більшість поетичних молитов загалом, вирізняється перехресним римуванням (нашу – чаша, не карай – через край; жовчі – вовчі, проклять – розп’ять (абаб) і т. ін.). Крім того, воно засвідчує ситуацію надособистісного діалогу: з одного боку, адресант = мовцеві, що є носієм відповідної процесуальної ознаки («Молю, не треба більше крові…»), з іншого, – адресант говорить від імені групи осіб, з якими в нього спільні інтереси (на це вказують відповідні розряди займенників: «прости зухвалість нашу», «прости нам», «дай сили нам», «нам судилась»). Розгортання текстової інформації здійснюється внаслідок рематизації, вибудовуються своєрідні сакральні орієнтири (гірка чаша, розп’яття, богохульство, воскресла надія, незрячі і німі, убогі).

Найважливішою рисою молитви як художнього тексту є актуалізація – адресант здійснює максимальну концентрацію значеннєво-емоційного навантаження різних мовних рівнів. Наприклад: О Господи, о Господи! Прости мене, прости. Ми всі тут тільки гостями В молитвах самоти. За вільні і невільнії, За всі гріхи прости, За вірні і невірнії Дороги і мости. Прости мене за любощі, Якщо вони були, За заздрість і за грубощі До друзів і жони. Ми всі тут тільки гостями Несем свої хрести. Прошу – прости нас, Господи, Прошу тебе, прости. Я каюся. Покаюся За всіх, хто завинив, за комуністів-каїнів, Цих проклятих синів. За голод тридцять третього, За сорок сьомий теж, за вбитих і застрелених, За полум’я пожеж. Якщо ти волю матимеш, Не сотвори їм рай, І вже, якщо каратимеш, То грізно покарай. Щоб все по справедливості Було. Хоча би там, Коли нема можливості Помститись тут катам. О Господи, о Господи, Прости мене, прости, Дай українцю мужності Державу зберегти. Прошу словами гострими – Їх зміст такий простий: Простий мене, мій Господи, За ці слова прости. О Господи, о Господи, Прости всіх нас прости, Бо ми тут тільки гостями В молитвах самоти. Прости, всевишній Господи, За Колиму й Сибір, за кров, пролиту в Грозному, Прости своїх зневір (Г. Булах) ; О, зглянься на поклик, на смертне благання; Невже ж на землі ми останні, останні?! Яка ж на роду на моєму провина? І чим завинила маленька дитина? Я голосно кличу Тебе, покликаю, Мій Боже, відлуння ж немає, немає… Почуй моє слово і зглянься на мене: Пошли хоч надію спасенну, спасенну… Бо хто ж, окрім Тебе, ще нам допоможе: – О Боже Великий…мій Боже…мій Боже…Дай певність на радість, умнож наші сили, Аби підняли ми обпалені крила, Щоб швидше минувся час лиха й випроби, Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль…Зміцни мою віру у завтрашню днину, Щоб славив імення Господнє віднині…О Боже… (П. Мовчан) ; Отче наш, Володарю незмінний, Ладна знов і знов Тебе прохать: Дай моїй праматері-Вкраїні Вистраждану Божу благодать. Глянь, вона знекровлена, згасає: На краю загибелі стоїть! Господи, молю Тебе, благаю, Захисти і утверди її. Хай Твій дар у кожний дім полине, В кожне серце, сповнене мольби, Хай мій рід хоч сотню літ спочине Від насильств, від крові, від ганьби. Вляжуться родинні наші чвари, Перестануть тріскатись лоби, Вимруть – до одного! – яничари, Прихвосні, перевертні, раби… Втомиться Батий наш від щоденних Ненаситних кровожерних справ. Прийде час – святий, благословенний! – Час любові, злагоди, добра. Мій народ, очистившись од скверни, Розцвіте, воскресне – все одно! – І природа з вдячністю поверне Все, що нам від Господа дано (В. Женченко). Поетичні молитви засвідчують наявність відповідних композиційних формул; повтори, здебільшого лексичні, являють собою один із принципів організації текстів; спеціальна лексика, стилістичні тропи та фігури дозволяють відобразити властиве художньому дискурсу бачення світу. Підтекстова інформація забезпечується модальними аспектами, що зосереджує увагу на часовій структурі поетичних текстів. Їхня інтонаційно-мовленнєва організація зорієнтована передусім на реального адресата-читача (слухача). Виголошуючи конфесійний текст молитви, адресант здійснює відповідний мовленнєвий акт; поетична ж молитва засвідчує специфічну літературну комунікацію. Різниця між конфесійною та поетичною (художньою) молитвами простежується на осі «адресант – адресат». На відміну від мовленнєвого акту, коли встановлюється безпосередній зв’язок між людиною (адресантом) та Богом (адресатом), літературна комунікація передбачає співвідношення між адресантом – адресатом – нададресатом. Роль адресата в такому разі відводиться тому, на кого розрахований художній текст (читачеві / слухачеві) і хто, попри те, що він не залучений у прагматичну ситуацію, здатний його прийняти, оцінити й висловити свої думки. Богові ж («мовчазному слухачеві») належить роль нададресата.

Утаємниченість молитовних текстів, як конфесійних, так і художніх, забезпечується образним тлом фізичного та духовного життя людини. В обох випадках наявне молитовне спілкування з Богом (Творцем Світу, Господом, Усевишнім, Уседержителем і т. ін.), а відтак відбувається духовне оновлення, яке дозволяє побороти смуток, подолати зневір’я, очистити душу, плекати споконвічні людські цінності.

Література

Азбука веры: [православная энциклопедия] // http: azbuka. ru
Библейская энциклопедия: [репринтное издание]. – М. : ТЕРРА, 1991. – 902 с.
Біблія: Книги Священного писання Старого та Нового Завіту. – К., 2007. – 1415 с.
Великий тлумачний словник сучасної української мови / [упорядн. та гол. ред. : В. Т. Бусел]. – К. – Ірпінь: Перун, 2001. – 1426 с.
Етимологічний словник української мови: У 7-и т. / [уклад. : Р. В. Болдирєв та ін. ]. – К. : Наукова думка, 1989. – Т. 3. – 552 с.
Жайворонок В. Знаки української етнокультури: [словник-довідник] / Віталій Жайворонок. – К. : Довіра, 2006. – 703 с.
Православний молитовник. – К. : УПЦ КП, 2004. – 101с.

The article deals with the problems of textual linguistics. Pprayer as religious and literary text is described. The semantic, functional and stylistic peculiarities in religious and literary texts are analysed.

Key words: text, prayer, religious text, literary text.