Мова як суспільне явище

Як свідчать наведені приклади, при наявності різних емоційно-експресивних відтінків у публіцистичних текстах переважають оцінні моменти використання синонімії. А в художньому стилі на першому плані функція естетично-зображальна: “Витри сльози, ти ще проллєш їх цілеє море – гарячих, гірких материнських сліз. Краще змирись, бо така твоя доля. У великих муках ти народила живу крихіточку, вигодувала її молоком із своїх пречистих, прегарних грудей, ростила, співала найкращих, найніжніших пісень, і він, той мізинчик людства, виростав прямо із твого серця. І ось він стає дорослішим, ні, він уже став дорослим, уродливим, розумним і нараз – комусь там потрібним. Комусь, а не тобі!.. І вже тебе не питатимуть, вириватимуть його, твого сина, прямісінько з серця твого, вириватимуть силоміць, а таки вирвуть, і на тому місці, де росла твоя дитина, залишаться тільки рани, глибокії рани” (Ю. Колісниченко, С. Плачинда). 

У розмовному мовленні широко представлені загальномовні й контекстуальні синоніми, що є емоційно-експресивними замінниками нейтральних слів загальнонародної мови: “– Так хто тут змерз, питаю? – вже прискіпується Ладко. І чим довше мовчать під бузком та біля оградки, тям гучніше гамселить у його просторах грудях велике й лагідне серце, і гаряча хвиля збудження трепетно лоскочеться в жилах. Дівчата щільніше туляться одна до одної, прискають у долові й не озиваються – так, наче їх і немає. Тоді Ладко не витримує, ступає до лавочки ще один крок і, розчепіривши руки так, що тінь від них злітає аж на сільбудівській стіні, хапає в обійми першу-ліпшу. І знову ґвалт, і знову регіт. Не чути вже більше, як шелестить – видзвонює листя на осичках, видно тільки, як воно тремтить і перекидається млинка, полискуючи при місяці білими підспіддячками” (Григір Тютюнник).

Компонентами синонімічного ряду можуть виступати евфемізми та перифрази. Евфемізм – слово або словосполучення, що відтворює зміст у пом’якшеній формі. Евфемізми виступають замінниками грубих, непристойних зворотів; вживаються з почуття страху чи сорому: замість дурний – немудрий, не хапає зірок я неба; замість скоро помре – йому вже не топтати рясту; замість брехня – фантазії, вигадки; замість п’яний – під градусом, під мухою, під Бахусом. Як евфемізми можуть використовуватися терміни з суспільно-політичної галузі: лібералізація цін, вільне підприємництво та ін.

Перифраза – зворот, за допомогою якого явище, предмет, особа, реалія називаються не прямо, а описово, через характерні їх риси. Найчастіше перифрази вживаються в публіцистичних та художніх текстах: “Що не кажіть, не любити кішок просто неможливо. Приходиш додому, а ваша красуня-грація зустрічає біля порога, потреться об ноги, хвіст трубою, промуркоче заспокійливу пісеньку, вмоститься на колінах. Погладиш пухнасте диво – і воно вбере в себе всі денні стреси” (із газ.).

Для посилення ознаки використовується нанизування синонімів: “Він був доброю і співчутливою людиною, безстрашною і рішучою... Як він любив хоробрих і стійких людей!” (В. Тихонов). Нанизування може породжувати градацію, коли кожен наступний синонім посилює (послаблює) значення попереднього: “Фашизм ворожий усякій національній культурі, у тому числі й німецькій. Усяку національну культуру він прагне розгромити, знищити, стерти саму пам’ять про неї” (А. Тесленко).

Таким чином, синоніми є одним із найактивніших засобів стилістики.

Питання для самоконтролю

Що Ви знаєте про синонімію?

На яких мовних рівнях проявляється синонімія?

Назвіть функції синонімів.

Розкажіть про синонімічний ряд та його домінанту.

Що Ви знаєте про абсолютні синоніми, чим вони можуть розрізнятися?

Які синоніми називають неповними?

Розкажіть про особливості перекладу синонімів.

Як використовуються синоніми у науковому стилі (офіційно-діловому, публіцистичному, художньому та розмовному стилях)?

Що Ви знаєте про слова-дублети?

Розкажіть про евфемізми, перифрази та фігури, побудовані на основі синонімії.

Тема 8. АНТОНІМИ

 

План

 

1.Поняття антонімії. Антонімія на різних рівнях мови.

2.Види семантичних антонімів.

3.Однокореневі та різнокореневі антоніми.

4.Загальномовні й контекстуальні антоніми.

5.Антоніми багатозначного слова.

6.Особливості використання антонімів та їх стилістичні функції.

7.Стилістично невиправдане вживання антонімів.

 

Література

 

1.Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1987. – С. 46-54.

2.Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – К., 1992. – С. 64-71.

3.Сучасна українська літературна мова: Підручн. / М. Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н. Я. Грипас та ін.; За ред. М. Я. Плющ. – К., 2000. – С. 125-126.

4.Сучасна українська літературна мова: Стилістика / За ред. І. К. Білодіда – К.,1972. – С. 103-107.

5.Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів, В.В. Різун, Л.Ю. Шевченко та ін. – К., 1991. – С. 62-66.

6.Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 27-29.

 

Поняття антонімії. Антонімія на різних рівнях мови

 

Антоніми – слова (переважно однієї частини мови) або їх окремі значення, а також стійкі словосполучення, афікси, граматичні форми, зокрема синтаксичні конструкції, що, тісно поєднуючись певною семантичною спільністю, розрізняються на цій же основі максимально протилежними значеннями. Антонімія найповніше і найвиразніше виявляється в лексиці. Не можна сказати, що