Народні промисли та ремесла Поділля в туристичній індустрії

Автобус забезпечує проїзд туристів за маршрутом та екскурсіях, зазначених у програмі, а також при проведенні факультативних екскурсій, якщо проїзд в автобусі входить в їх вартість. В інших випадках (наприклад, забезпечення проїзду туристів у вільний час) автобус не використовується. Посадкове місце в автобусі визначається в міру надходження заявок, і остаточно закріплюється за туристом в момент внесення передоплати за тур. Враховуючи комфорт всієї групи, туалет в автобусі використовується виключно в екстрених випадках. Під час переїздів передбачено спеціальні санітарні зупинки на 15-20 хв.

У салоні заборонено їсти продукти, які можуть забруднити крісла автобуса, не можна зберігати і відкривати сильно пахнучі продукти (консерви, риба, часник), користуватися різкими парфумами.

Завантаження / вивантаження багажу туристів, приготування гарячих напоїв НЕ ВХОДЯТЬ У ОБОВ'ЯЗКИ ВОДІЇВ.

Усі Ваші побажання (температура в салоні, гучність звуку і т. д.) передаються через керівника групи або другого водія і регулюються, враховуючи побажання і інтереси всієї групи.

Водії не несуть відповідальності за особисті речі, залишені в автобусі. Не розмовляйте голосно під час розповідей гіда в автобусі, перегляду фільмів, щоб не заважати своїм сусідам.

Вживання алкогольних напоїв КАТЕГОРИЧНО заборонено.

 

 

На сучасному етапі на Поділлі найнагальнішими завданнями в галузі культури, зокрема в сфері народного мистецтва, є створення законодавчої бази для збереження культурного надбання, а також сприяння розвитку гуманітарних зв’язків сучасної культурно-мистецької справи з її історично складеним творчим потенціалом.

Проблема раціонального використання культурного потенціалу туристичних ресурсів завжди була актуальною. Оскільки при правильному та раціональному їх використанні можливо розвивати власну туристичну індустрію. Адже туристично-привабливим регіон вважається лише тоді, коли має наявний потенціал: історично-культурний, археологічний, архітектурний, туристичний, рекреаційний та інші ресурси. Їх наявність слугує єдиним джерелом розвитку туризму не тільки оздоровчого, лікувального, пізнавального, екскурсійного, а й етнотуризму.

Етнічний туризм цілком справедливо можна вважати рушієм соціально-культурного й економічного розвитку як окремого регіону, так і держави в цілому. Через популяризацію засобами внутрішнього туризму народних звичаїв і традицій серед сучасників формується пізнавальний інтерес до духовно-культурної спадщини, етнографічних та етнічних традицій виховання. Все це сприяє вирішенню соціально-економічних проблем регіону, стимулює розвиток туристичної інфраструктури, створює умови для розширення зайнятості населення у сфері обслуговування тощо.

Можу з упевненістю сказати, що сьогодні значна кількість співвітчизників охоче долає сотні кілометрів, щоб долучитися до етноподій, бере активну участь у їх організації та проведенні. Таким чином об’єднуються однодумці, з’являється мода на етнотуризм. Він став затребуваною формою відпочинку, дав поштовх до відродження та розвитку традиційної культури. Врешті-решт, це фінансово вигідна можливість відпочити.

Етнотуристична тематика викликає і жвавий науковий інтерес. Осередком її дослідження став Львівський інститут економіки і туризму, в якому діє Всеукраїнський дослідницький інформаційно-методичний центр розвитку етнічного туризму та започатковано проведення щорічної науково-практичної конференції «Розвиток українського етнотуризму: проблеми та перспективи».

Сьогодні в Україні подієвий етнотуризм втілений у найрізноманітніших формах, і кількість таких заходів постійно зростає. Втім, варто зазначити відсутність державної підтримки етнофестивального руху. Більшість таких заходів проходять із ініціативи громадських рухів, організацій, територіальних громад та за рахунок спонсорських внесків і коштів із місцевих бюджетів. Давно назріла потреба на законодавчому рівні виокремити етнічний туризм як інноваційний вид туристичної практики в Україні, що має своє особливе «туристичне обличчя» на туристичній мапі світу. На державному рівні необхідно розробити та запровадити соціальні проекти популяризації етнотуризму, поклавши в основу місцеву етноспецифіку.

Крім того, варто формувати та поглиблювати в нашій державі суспільний інтерес до відпочинку в Україні на засадах патріотизму та гармонійного розвитку особистості. Саме через активну участь у проведенні етнофестивалів відбувається процес ототожнення індивіда зі своєю етнічною спільнотою, усвідомлення відчуття колективної приналежності до конкретної історичної спільноти, що проживає на певній території, її культури, традицій, звичаїв тощо.

На етнотуризмі територією Поділля спеціалізуються туристичні компанії «Пан турист» та «Terraincognita«.

Я вважаю, що туристичний продукт створений мною має непогані перспективи в туристичні галузі, адже він має задовольнити потребу туриста в пізнанні нового, випробуванні цього на собі (майстер-класи), занурення в атмосферу старовини (фестивалі та історичні пікнік).

 

 

Виконуючи курсову роботу я детально ознайомилася з територією Поділля, перспективами розвитку туризму на цій території, найбільшою мірою саме етнотуризму, дослідила широке коло ремесл та промислів притаманних цій території, традиції та особливості регіону. Також я дізналась багато цікавої та нової інформації з історії Поділля та географії даного регіону.

В даній курсовій роботі подано розробку інноваційного туристичного продукту, який, на мою думку, вартий уваги та має хороші перспективи в галузі етнотуризму.

При розробці туристичного маршруту я врахувала всі технології створення та нюанси організації туру.

Розробляючи маршрут я деталізувала кожен пункт маршруту, розробила детальний опис всієї подорожі та відвідуваних населених пунктів, архітектурних пам'яток та графічно зобразила всі місця відвідування.

У курсові роботі я проаналізувала та висвітлила проблеми розвитку туризму, нестачі кваліфікованих майстрів з ремесл та промислів, нестачі готелів, котрі можуть надати свої послуги в селах чи маленьких містечках, що в свою чергу є центрами того чи іншого ремесла.

На мою думку цей напрямок туризму буде розвиватись не надто швидко адже для цього потрібно вводити інвестиції в розвиток інфраструктури в невеличких містечках, рекламувати етнотуризм, потрібно, аби майстри передавали свої знання з покоління в покоління, а також урбанізація певною мірою захоплює ті ж маленькі містечка і в ході цього губляться традиції, знання, експонати.