Предмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
15
Мова:
Українська
Наукова розробленість питання протидії незаконним заволодінням транспортними засобами, вчиненим організованими групами
ЛЮТИЙ В. В.,
здобувач кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії (Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ)
У статті досліджується стан і перспективи наукових розробок у сфері протидії незаконним заволодінням транспортними засобами, вчиненим організованими групами.
Ключові слова: наукове дослідження, незаконне заволодіння транспортним засобом, організована група, протидія.
В статье исследуются состояние и перспективы научных разработок в сфере противодействия незаконным завладениям транспортными средствами, совершаемым организованными группами.
Ключевые слова: научное исследование, незаконное завладение транспортным средством, организованная группа, противодействие.
The article examines the state and prospects of scientific developments in the field of combating illegal seizure of vehicles, committed by organized groups.
Key words: scientific research, illegal seizure of vehicles, organized group, counteraction.
Постановка проблеми. Протидія незаконним заволодінням транспортними засобами (далі – ТЗ) завжди була пріоритетним напрямом діяльності держави та її правоохоронних органів. Сьогодні у зв’язку з надзвичайною суспільно-політичною ситуацією, що склалась у країні, загостренням криміногенної обстановки й системними провокаціями з боку іноземних громадян на південному сході України [1], а також в умовах збройних конфліктів цей напрям діяльності набуває особливого значення. Кризові процеси в державі створюють підґрунтя для формування злочинних груп, які вчинюють незаконні заволодіння ТЗ, у результаті чого все частіше злочинні дії осіб набувають ознак організованого характеру.
Аналіз останніх публікацій. Аналіз наукових досліджень вітчизняних учених В. П. Бахіна, О. М. Брисковської, В. О. Г апчича, Ю. Ф. Іванова, Д. О. Карабанова, О. В. Карася, В. М. Ковбаси, П. П. Луцюка, В. А. Мисливого, Б. Ф. Мицака, О. О. Мороза, А. О. Михайличенка,
С. Є. Петрова, Н. О. Попової, Д. А. Патрелюка, І. В. Пшеничного, Є. В. Скрипи, Д. В. Стрельченка, О. Л. Христова, Р. В. Щупаківського, В. В. Ємельяненка та інших, що були проведені після отримання Україною незалежності, свідчить про відсутність достатніх теоретичних розробок у сфері протидії незаконним заволодінням ТЗ, вчиненим організованими групами. Юридичному аналізу й методиці розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними групами, присвячено велику кількість наукових робіт, зокрема монографії та навчальні посібники С. С. Босхолова, Г. А. Зоріна, О. В. Танкевича, Б. М. Нурглієва, А. Я. Терешонока, К. О. Чаплинського та інших авторів. Крім того, у періодичних виданнях було опубліковано багато статей, присвячених окремим питанням кримінально-правової боротьби зі злочинами, вчиненими організованими злочинними групами. Проте поза сферою вивчення залишається більшість питань протидії незаконним заволодінням ТЗ, вчинюваних організованими групами. Окремою спробою наукового вирішення проблем у зазначеному напрямі стала праця Д. В. Стрельченка (2008 р.), що торкається лише загальних основ виявлення та розслідування незаконного заволодіння ТЗ, вчиненого організованими групами.
Однак складні й багатогранні процеси реформування системи кримінальної юстиції останнього часу позначились новелами в таких питаннях: побудови нової системи та структури правоохоронних органів; правового закріплення нових інститутів кримінального судочинства; прийняття відомчих правових актів, що регулюють діяльність посадових осіб із протидії незаконним заволодінням ТЗ, у тому числі вчиненим організованими групами; зміни повноважень працівників органів внутрішніх справ, що здійснюють протидію досліджуваним злочинам; запровадження нових форм організації їх роботи, а також методів діяльності тощо. Стрімкість зазначених змін обумовлює потребу практичних підрозділів органів внутрішніх справ у забезпеченні їх діяльності науковими розробками, які відповідатимуть чинному законодавству й сучасному стану правоохоронної системи органів держави.
Постановка завдання. Метою статті є аналіз стану наукових досліджень у сфері протидії незаконним заволодінням транспортними засобами, вчиненим організованими групами, а також визначення перспективних напрямів наукових розробок щодо цієї проблематики.
Результати дослідження. Загальні проблеми протидії незаконним заволодінням ТЗ в різні часи були відображені в працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Водночас у науковій юридичній літературі відсутні монографічні роботи щодо комплексного дослідження протидії незаконним заволодінням ТЗ, вчиненим організованими групами. Проте це не означає, що вказаній проблематиці не приділялась увага. Окремі питання розглядаються в межах суміжних проблем у теорії адміністративного та кримінального права, кримінології, криміналістики, кримінального процесу, оперативно-розшукової діяльності. Так, кримінально-правові й кримінологічні аспекти проблеми досліджували такі вітчизняні науковці, як Л. М. Давиденко, В. А. Звіряка [2], Ю. Ф. Іванов [3], В. А. Мисливий [4], а також зарубіжні автори, Г. А. Аванесов [5], В. П. Бахін [6], М. Т. Задояний [7], Л. М. Кісілєвська [8] та інші. У більшості праць цих фахівців розглядались кримінально-правові й кримінологічні проблеми забезпечення діяльності органів досудового розслідування та підрозділів карного розшуку щодо протидії корисливим злочинам проти власності, окремі положення яких можуть бути застосовані до незаконних заволодінь ТЗ. Ці розвідки становлять теоретичну основу дослідження протидії незаконним заволодінням ТЗ, які вчиняються організованими групами. Належно оцінюючи внесок названих учених, зазначимо, що їхні роботи мають загальний характер і належать переважно до періоду кінця 80-х – початку 90-х рр. ХХ ст., а тому не можуть розкрити сучасні особливості вказаних злочинів.
Останнім часом кримінально-правові й кримінологічні аспекти протидії незаконним заволодінням ТЗ було висвітлено в докторській дисертації В. А. Мисливого (2006 р.) [4] та кандидатських дисертаціях В. В. Ємельяненка (2009 р.) [9], Ю. Ф. Іванова (1999 р.) [3],
І. В. Пшеничного (2000 р.) [10], Р. В. Щупаківського (2013 р.). Можна назвати також дисертаційні