Наукова розробленість питання протидії незаконним заволодінням транспортними засобами, вчиненим організованими групами

Так, В. А. Мисливий, дослідивши теоретичні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, дійшов висновку, що визначення родового та видового об’єктів злочинів проти безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту дозволяє класифікувати злочини проти безпеки дорожнього руху залежно від видів і способу злочинної діяльності суб’єктів [4, с. 27, 31]. Результатом дисертації В. В. Ємельяненка стало вдосконалення наукової позиції, відповідно до якої насильницьке заволодіння чужим ТЗ необхідно вважати закінченим не з моменту застосування насильства, а з моменту, коли винний вчинив протиправне вилучення ТЗ [9, с. 5].

Ю. Ф. Іванов у загальнотеоретичному й конкретно-практичному напрямі здійснив розгорнутий аналіз причин та умов, які детермінують вчинення досліджуваних злочинів, і спробував розробити теоретичні й практичні пропозиції щодо профілактики злочинних посягань на власність, предметом яких є автотранспортні засоби, у ринкових умовах [3, с. 5].

Проблему крадіжок і незаконного обігу автотранспортних засобів висвітлював І. В. Пшеничний. Науковець з’ясував причину сучасного стану цієї проблеми в Україні: у його праці показано механізми скоєння цього виду злочину, проаналізовано діяльність роботи правоохоронних органів у цьому напрямі, на основі чого викладено конкретні пропозиції щодо поліпшення роботи правоохоронних органів у сфері запобігання викраденню й контрабанді автомобілів [10, с. 9].

С. Клімов провів комплексний кримінально-правовий та кримінологічний аналіз викрадень ТЗ, які вчиняються організованими злочинними групами, і розробив рекомендації, спрямовані на попередження вказаних злочинів [12].

Наукова значимість дослідження, проведеного М. С. Сорокуном, полягає в тому, що в його роботі надано рекомендації щодо посилення захисту прав потерпілих від вчинення неправомірного заволодіння ТЗ [15, с. 7-8].

Праці зазначених фахівців у галузі кримінології складають основу дослідження криміналістичної характеристики незаконних заволодінь ТЗ, вчинених організованими групами, зокрема й таких її елементів, як особливості кримінально-правової кваліфікації, окремі елементи кримінологічної характеристики, а також окремі питання протидії вказаним злочинам.

Адміністративно-правові аспекти протидії незаконному обігу ТЗ серед інших наукових праць було висвітлено також у дисертації О. В. Карася [16]. Головними здобутками означеної праці стали визначення адміністративно-правового режиму реєстрації ТЗ, обґрунтування необхідності введення в науковий обіг теоретичної дефініції «незаконний обіг ТЗ» та необхідності прийняття єдиного законодавчого акта про обіг ТЗ на основі нормативної моделі, запропонованої автором з огляду таку на періодизацію існування ТЗ: виникнення (виробництво або ввезення в Україну), реалізація, реєстрація, експлуатація, утилізація (знищення або вивезення з України) [16, с. 4-5].

Наукові здобутки вченого дозволили нам усвідомити особливості адміністративно-правового режиму реєстрації ТЗ та використати їх для пошуку шляхів покращення ін- формаційного-технічного забезпечення слідчих, оперативних працівників органів внутрішніх справ, патрульної поліції.

Кримінально-процесуальним і криміналістичним аспектам розслідування незаконного заволодіння ТЗ останнім часом присвячено низку дисертаційних робіт вітчизняних учених Д. О. Карабанова (2011 р.) [17], В. М. Ковбаси (2012 р.) [18], Д. А. Патрелюка (2014 р.), В. І. Перкіна (2003 р.) [19], С. Є. Петрова (2010 р.) [20], Є. В. Скрипи (2010 р.) [21], а також російських дослідників М. О. Берестньова (2010 р.) [22], Н. Г. Ломакіної (2008 р.) [23], Б. В. Псарьової (2003 р.), С. М. Скібіна (2007 р.), О. В. Солодкого (2004 р.), С. М. Сухова (2007 р.).

М. Ковбаса, досліджуючи питання тактичного забезпечення розслідування незаконних заволодінь ТЗ, вчинених злочинними угрупованнями, уперше сформулював і розкрив зміст поняття тактичного забезпечення досудового розслідування, визначив систему засобів тактичного забезпечення розслідування незаконних заволодінь ТЗ, серед яких виокремив тактичний прийом, тактичну комбінацію, тактичну операцію, тактичну рекомендацію, тактичне рішення тощо [18, с. 9-10].

В. І. Перкін уперше у вітчизняній криміналістиці обґрунтував теоретичні основи організації й проведення таких тактичних операцій, як «установлення викраденого при вбивстві», «виявлення та вилучення майна, яким заволоділи злочинці в результаті вбивства», «доказування приналежності потерпілим об’єктів, вилучених в обвинувачуваних (підозрюваних) у вбивстві», «викриття злочинців за допомогою вилучених у них предметів, які раніше належали потерпілим», під час розслідування вбивств, поєднаних із заволодінням матеріальними цінностями [19, с. 4].

У дисертації С. Є. Петрова було проведено аналіз комплексу проблем розслідування незаконного заволодіння ТЗ; учений дійшов висновку, що під час розкриття незаконного заволодіння автотранспортним засобом працівник карного розшуку повинен встановлювати й перевіряти на причетність до легалізації конкретно визначене коло осіб [20, с. 14-15].

Є. В. Скрипа вперше визначив поняття незаконної легалізації автотранспорту, а також виявив роль оперативно-розшукової діяльності в доказуванні зазначених злочинів і розкрив особливості використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності для отримання доказів у справах про закінчені злочини [21, с. 4].

М. О. Берестньов сформулював та обґрунтував низку пропозицій щодо методичного забезпечення розслідування кримінальних справ за фактами розбійних нападів на автошляхах поза населеними пунктами, вчинених організованими злочинними групами [22].

У ході проведення дисертаційного дослідження Н. Г. Ломакіна виявила закономірності способу незаконного заволодіння ТЗ, який розглядається як складова (центральна) частина фізичної діяльності