Наукове обгрунтування системи медико-організаційних заходів, спрямованих на зниження рівня захворюваності льотного складу військово-повітряних сил України

Групи здоров’я Критерії встановлення групи здоров’я Методи профілактики, лікування та відновлення 

І Здоровий А РФізС – високий, вищий за середній

РФС – високий

СФР – оптимальний

ФР ССС – високі Загальне та спеціальне фізичне й психологічне тренування, спрямоване на підтримання належного стану здоров’я та спеціальних навичок

В РФізС – вищий за середній, середній

РФС – високий

СФР – оптимальний

ФР ССС – високі Загальне та спеціальне фізичне й психологічне тренування, спрямоване на досягнення належного стану здоров’я та спеціальних навичок

С РФізС – нижче за середній

РФС – середній

СФР – напруження

ФР ССС – задовільні Загальне та спеціальне фізичне й психологічне тренування спрямоване на досягнення належного стану здоров’я та спеціальних навичок.

Програми оздоровлення не медикаментозними засобами

ІІ Практично здоровий А РФізС – нижчий за середній, низький

РФС – середній

СФР – виснаження

ФР ССС – задовільні, знижені Лікувально-оздоровчі (реабілітаційні) програми

В РФізС – нижчий за середній, низький

РФС – недостатній

СФР – виснаження

ФР ССС – задовільні, знижені Медикаментозна терапія, фізіотерапія, психотерапія, ЛФК, психічна саморегуляція, реабілітаційні програми

 

Примітки:

РФізС – рівень фізичного стану (високий, вищий за середній, середній, нижчий за середній, низький) ; РФС – рівень функціонального стану (високий, середній, недостатній) ; СФР – стан функціональних резервів організму (оптимальний, напруження, виснаження) ; ФР ССС – функціональні резерви серцево-судинної системи (високі, задовільні, знижені).

Удосконалення системи медичного забезпечення ЛС вимагало створення та запровадження інтегральної технології реабілітації зазначеного контингенту, яка передбачала: – інтегральну оцінку стану здоров’я (за показниками: групи здоров’я, психосоматичного стану, ризик-факторів способу життя, особливостей системогенезу хронічних неінфекційних захворювань) ; – планування лікувально-профілактичних та відновлювальних заходів (базується на принципах: превентивності, індивідуалізації, пріоритетності, системності, етапності, неперервності, спадкоємності, доступності та законності) ; – контроль реабілітаційного стандарту (на основі аналізу: адекватності, достатності, послідовності, повноти, технологічної дисципліни, економічності, інформативності) ; – оцінка ефективності (за медичними, спеціальними, технологічними та економічними критеріями).

Інтегральна технологія реабілітації ЛС в удосконаленій системі медичного забезпечення передбачає систематичне та цілеспрямоване проведення (за результатами динамічного медичного контролю за станом здоров’я) індивідуально сформованих комплексів лікувально-профілактичних та відновлювальних заходів.

З метою визначення ефективності удосконаленої системи медичного забезпечення та комплексу лікувально-профілактичних та відновлювальних заходів, що проводились в процесі повсякденної професійної діяльності ЛС, було сформовано репрезентативну вибірку з 265 осіб, яких розділили на дві групи. В основну групу ввійшли 211 чол. (з них 118 здорові, 93 з частковою недостатністю в стані здоров’я, серед них із хворобами системи кровообігу (нейроциркуляторна дистонія по гіпертонічному типу) – 41 чол., органів травлення (виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки) – 17 чол., кістково-м’язової та сполучної тканини (остеохондроз та деформуючий спондильоз) – 34 чол.). Контрольну групу склали 54 пілотів.

Під впливом комплексу лікувально-профілактичних та відновлювальних заходів покращилися показники рівня фізичного здоров’я: збільшилася питома частка осіб з високим, вище середнього і середнім рівнем фізичного здоров’я серед здорових на 42%, у осіб з хворобами системи кровообігу – на 61%, з хворобами органів травлення – на 40%, кістково-м’язової системи та сполучної тканини – на 12%.

Встановлено, що впровадження в практичну діяльність на рівні авіаційної частини заходів медичного та немедичного характеру (використання удосконаленого режиму праці та відпочинку, визначення та регламентація обсягу професійного навантаження) та застосування елементів удосконаленої системи медичного забезпечення, сприяло зменшенню рівня загальної захворюваності ЛС на 25, 1-2, 3% (з 621‰ до 465‰) та працевтрат на 26, 3-3, 7% (з 680 до 501 днів). Причому значне зменшення рівня захворюваності відбулось переважно за рахунок класу хвороб органів дихання на 27, 6-2, 1% (з 163-11‰ до 118-8‰).

Виявлено значні зміни в класах захворювань, які є найбільш частою причиною дискваліфікації ЛС: зменшились рівні захворюваності кістково-м’язової та сполучної тканини на 24, 4-2, 4% (з 86-7‰ до 65-4‰), системи органів кровообігу на 21-1, 8% (з 138-9‰ до 109-5‰) та органів травлення на 15, 8-3, 1% (з 19-4‰ до 16-2‰).

Одним з найменш вирішених питань організації медичного забезпечення льотного складу ВПС є питання збереження та зміцнення здоров’я та продовження їх професійного довголіття на фоні обмеженого фінансування, недостатнього матеріального та кадрового забезпечення медичної служби ВПС. Нами розроблені пропозиції удосконалення існуючої системи медичного забезпечення ЛС на основі якісно нових медико-організаційних заходів. Доповнено заходи медичного контролю за станом здоров’я ЛС з деталізацією градацій груп здоров’я. Визначені показання до проведення та зміст лікувально-профілактичних та відновлювальних заходів при донозологічних порушеннях стану здоров’я ЛС та при захворюваннях, які є найбільш частою причиною їх дискваліфікації.

 

 

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нові різноаспектні вирішення актуальної військово-медичної задачі, яка полягає у обґрунтуванні системи медико-організаційних заходів, спрямованих на зменшення захворюваності льотного складу Військово-Повітряних Сил України.

Комплексне соціально-гігієнічне дослідження базувалось на нагальній необхідності умотивованого формування різноаспектних заходів для удосконалення системи медичного забезпечення льотного складу, обумовленого невпинним зростанням поширеності, прогресуючими тенденціями до зменшення вікового цензу виникнення захворювань та зростанням рівня дискваліфікації, на фоні обмеженого фінансування, недостатнього матеріального