Науковий вісник «Асканія-Нова»

Результати досліджень. Включення експериментальних преміксiв у складі комбікормів не справило негативного впливу на прирости живої маси ремонтного молодняку великої рогатої худоби.

На початку експерименту жива маса піддослідних телиць в усіх групах була практично однаковою і становила 152,8-153,2 кг. Використання розроблених преміксів протягом досліду дозволило на кінець експерименту збільшити живу масу теличок в І та ІІ дослідних групах до 213,3 та 214,6 кг відповідно, що на 4,3 та 5,8 кг, або – на 2,15 та 2,78% (Р<0,05) більше, ніж мали тварини контрольної групи. Середньодобовий приріст живої маси тварин І та ІІ дослідних груп становив відповідно 672 та 683 г/ гол, що на 46 та 57 г, або на 7,3 та 9,1 % (Р<0,05) був вищим у порівнянні з їх контрольними аналогами. 

Результати фізіологічних досліджень показали, що застосування у годівлі телиць дослідних груп експериментальних преміксів у складі комбікорму раціону позитивно впливало на перетравність та засвоєння організмом тварин поживних речовин раціонів (табл. 1). 

Таблиця 1. -  Перетравність поживних речовин ( ), %

 

Показник Група тварин

контрольна дослідні

І ІІ

Суха речовина 63,3 + 0,8 64,5+ 0,4 65,2+ 0,8

Органічна речовина 65,9 + 0,5 66,7+ 0,6 66,9+ 1,0

Протеїн 60,1 + 0,5 60,6+ 0,8 60,9+ 1,7

Жир 44,7 + 0,5 44,9+ 1,2 45,1+ 0,3

Клітковина 46,8 + 0,6 49,3+ 3,1 48,8+ 0,3

Зола 27,7 + 0,18 31,9 + 0,18 32,0 + 0,18

Безазотні екстрактивні речовини 75,5 + 0,8 76,3+ 1,7 76,5+ 1,4

 

Так, коефіцієнти перетравності сухої речовини у тварин I та II дослідних групи були вище контролю вiдповiдно на 1,2 та 1,9 абс.%. Органічна речовина перетравлювалася краще у телиць дослідних груп у порівнянні з контрольними тваринами на 0,8-1,0 абсолютних відсотків.

Відносно коефіцієнтів перетравлення протеїну, то вони у тварин І та ІІ дослідних груп були трохи вищі за контроль на 0,5 та на 0,8% (Р<0,05). Введення до раціону експериментальних преміксів істотно не впливав на перетравність жиру, хоча цей показник перевищував контроль на 0,2 та на 0,4 %. Клітковина краще перетравлювалася у телиць дослідних груп у порівнянні з контрольними тваринами на 2,5 (Р>0,05) та 2,0 %(Р<0,05).

Підвищення мінерального живлення сприяло також покращенню перетравності золи. Так, якщо в контролі цей показник дорівнював 27,7%, то у телиць І та ІІ дослідних груп він був відповідно на 4,2 та 4,3% (Р<0,05) більше. Перетравність безазотних екстрактивних речовин у тварин І та ІІ дослідних груп перевищувала контроль на 0,8 та 1,0 % (Р<0,05).

У перебігу обмінних процесів в організмі головне місце займає обмін білків, які виконують різноманітну роль. Вивчення обміну азоту допомагає глибше розпізнати характер змін реакцій організму тварин на відповідну годівлю [8]. З даних таблиці 2 видно, що у тварин усіх піддослідних груп споживання азоту було майже однаковим.

Таблиця 2. -  Середньодобовий баланс азоту, г   ( )

 

Показник Група тварин

контрольна дослідні

І ІІ

Прийнято з кормом 149,42 + 0,42 149,38+ 0,32 150,19+ 0,42

Виділено з калом 56,37 + 0,31 54,85+ 0,43 54,14+ 0,51

Перетравлено 93,05 + 3,72 94,53+ 1,4 96,05+ 2,67

Виділено із сечею 51,15 + 0,25 52,23+ 0,22 51,05+ 0,46

Усього виділено азоту 107,52+ 0,28 107,08+ 0,62 105,19+ 0,15

Відкладено у тілі 41,9+ 2,4 42,3+ 1,1 45,0+ 3,0

Відкладено у % до прийнятого 28,04 28,31 29,96

Відкладено у % до перетравленого 45,02 44,74 46,85

 

Однак виділення азоту з калом у маток дослідних груп було меншим, ніж у контролі на 1,52 і 2,23 г за добу. Зменшення виділення азоту з калом, а також і підвищення перетравності протеїну імовірно було зумовлено кращою збалансованістю раціонів за біологічно-активними речовинами.

Про ефективність використання азоту можна судити за даними проміжного обміну або за рівнем виділення його із сечею. Телиці І дослідної групи виділяли азоту із сечею більше у порівнянні з контрольними аналогами на 1,08, тоді як тварини ІІ дослідної групи, навпаки, виділяли із сечею на 0,1 г азоту менше.

Добовий баланс азоту у телиць усіх піддослідних груп був позитивним, але більш високе його відкладення в тілі було у тварин І та ІІ дослідних груп. Так, по відношенню до прийнятої кількості азоту, його відкладення в тілі у тварин І та ІІ дослідних груп у порівнянні з контролем більше на 0,27 та 1,92 %.  Приблизно така ж тенденція збереглася у використані азоту на відкладення в тілі і по відношенню до перетравної його кількості. Цей показник у телиць І дослідної групи був трохи нижчим за контрольних тварин (на 0,28%), а в ІІ дослідній