Навчально-методичний комплекс

Про Збройні Сили України

від 6 грудня 1991 року

Збройні Сили України – це військове формування, на яке покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Керівництво Збройними Силами України здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України.

В особливий період керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями Президент України може здійснювати через Ставку Верховного Головнокомандувача, робочим органом якої є Генеральний штаб Збройних Сил України.

Стаття 8. Керівництво Збройними Силами України

Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством.

Військово-політичне керівництво Збройними Силами України – діяльність, спрямована на забезпечення реалізації політики держави у Збройних Силах України, політичних та стратегічних цілей у сфері оборони, принципів і напрямів розвитку Збройних Сил України.

Адміністративне керівництво Збройними Силами України – діяльність, спрямована на всебічне забезпечення життєдіяльності Збройних Сил України, їх функціонування та розвитку в межах виконання основних завдань державної політики у сфері оборони.

Начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.

Безпосереднє військове керівництво – діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.

Структура Збройних Сил України

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Збройні Сили України мають таку загальну структуру:

Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління;

види Збройних Сил України – Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили;

з'єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, що не належать до видів Збройних Сил України.

Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України, затверджені Указом Президента України

№ 406/2011 від 6 квітня 2011 року

Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

Міноборони України є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України

Генеральний штаб Збройних Сил України є головним військовим органом з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, Державною спеціальною службою транспорту (далі – Держспецтрансслужба) і Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України (далі – Держспецзв’язку).

В особливий період Генеральний штаб є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

«Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України»

від 7 березня 2002 року N 3099-III

Військова служба правопорядку у Збройних Силах України – спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх розкриття і припинення; для захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов'язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійнитам на військових об'єктах.

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України

від 26 березня 1992 року N 2235-XII

Стаття 1. Внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України (далі – внутрішні війська) входять до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначені для охорони та оборони важливих державних об'єктів, перелік яких установлюється Кабінетом Міністрів України, а також для участі в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.

Стаття 2. Основними завданнями внутрішніх військ є:

• охорона та оборона важливих державних об'єктів, об'єктів матеріально-технічного та військового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України;
• супроводження спеціальних вантажів;
• здійснення пропускного режиму на об'єктах, що охороняються;
• конвоювання заарештованих і засуджених;
• охорона підсудних під час судового процесу;
• переслідування і затримання заарештованих і засуджених осіб, які втекли з-під варти;
• участь в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю;
• участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах, що охороняються;
• охорона дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав на території України.

Стаття 6. Внутрішні війська підпорядковуються Міністру внутрішніх справ України.

Безпосереднє управління внутрішніми військами здійснює командуючий цими військами.

Стаття 7. Внутрішні війська складаються із з'єднань, військових частин і підрозділів