Неопозитивізм. Аксіологічні детермінанти соціальної відповідальності бізнесу

громадські організації тощо. Ця взаємодія передбачає певний рівень відповідальності перед суспільством, який виражається у забезпеченні зайнятості, прибутку, відсутності порушення законів та направлення частини своїх ресурсів та зусиль по соціальних каналах (меценатство, доброчинність тощо). При цьому вказаний механізм «запрацює» тільки за наявності носіїв традиції соціальної відповідальності яскравий приклад у вітчизняній історії – середньовічні братства.

Отже, у процесі взаємодії бізнесу і суспільства формується певний рівень потреб бізнесу у довгостроковій співпраці і потреб суспільства у певних ресурсах для вирішення соціальних проблем. Потреби суб'єкта бізнесу зорієнтовані на образ «Я-професіонал» як систему. Провідними серед них є потреби в самореалізації, в розвитку самовідповідальності і самосвідомості.

Ці потреби, які по-іншому визначаються як аксіологічні детермінанти, є структурними компонентами професійної самосвідомості. Можна вести мову про ієрархію цих потреб за рівнем готовності суб'єкта до соціальної діяльності.

Базовою умовою усвідомлення потреби в самореалізації й самовідповідальності у бізнесі є економічна самостійність, основана на знаннях, а не на уседозволеності. У теорії фірми економічна самостійність будь-якого суб'єкта бізнесу розуміється як поєднання свободи і відповідальності. Свобода стосується вибору стратегії і тактики легальної роботи у конкретному ринковому середовищі і має враховувати певні обмеження, які накладають на цю діяльність держава, закон, інші суб'єкти бізнес-діяльності.

Відповідальність регулюється законами бізнес-етики, яку слід розуміти як сукупність моральних норм, правил та уявлень, що регулюють поведінку і взаємовідносини людей в процесі їх виробничої діяльності.

Особливе місце в ієрархії відповідних аксіологічних детермінант займають ті, що активізують процес усвідомлення потреби в удосконаленні соціально-професійної діяльності. За своєю суттю вони, як правило, пов'язані не з можливостями професійної діяльності та діяльності щодо стимулювання розвитку самосвідомості особистості чи будь-якого суб'єкта бізнесу, конкретними їх діями в цьому напрямі, а в більшій мірі з результатами підготовленості до них.

Щодо визначення ступеня готовності бізнесу забезпечувати зайнятість в суспільстві, усувати дискримінацію, зберігати стан навколишнього середовища тощо можна виділити чотири підходи, які обґрунтовують необхідність включення соціальних заходів у сферу бізнесу.

Перший – ринковий підхід, який виправдовує принцип примноження прибутку як єдиний принцип діяльності компаній, залишаючи, таким чином, поза увагою соціальні проблеми.

Другий підхід з позиції державного регулювання передбачає, що соціальна відповідальність бізнесу має бути обов'язковою справою і регулюватися відповідними законами.

З точки зору третього підходу, прихильників позиції корпоративної совісті, соціальна відповідальність спирається на загальнолюдські цінності, якими дорожать і керівництво, і підлеглі, і формується в результаті саморегулюючої в етичному плані діяльності.

Четвертий підхід базується на теорії «зацікавлених осіб». Уперше ця теорія була викладена у роботі Е. Фрімена «Стратегічний менеджмент: концепція зацікавлених сторін», у якій автор уводить поняття «зацікавлена сторона» (stakeholder), і представляє компанію та її зовнішнє оточення як набір зацікавлених у її діяльності сторін, інтереси та запити яких мають братися до уваги та задовольнятися менеджерами як офіційними представниками фірми.

Наповнення терміна «stakeholder», або «зацікавлені особи», змінювалося протягом часу. А отже, змінювалося і коло суб'єктів, які підпадають під вплив економічної та соціальної діяльності компанії за даною теорією. Спочатку це були групи, без підтримки яких організація припинила б своє існування, які включали акціонерів, робітників і службовців, покупців, постачальників, кредиторів і суспільство. Сьогодні ж прийнято вважати, що до «зацікавлених осіб» належать будь-які групи чи особи, які піддаються ідентифікації і які можуть вплинути на досягнення цілей організації, або на які може вплинути досягнення організацією своїх цілей. У цьому розумінні «зацікавленими особами» є об'єднані спільними інтересами суспільні групи, урядові організації, профспілки, конкуренти, союзи, а також робітники і службовці, групи покупців, власники акцій та ін. Суть «теорії зацікавлених осіб» полягає у необхідності встановлення цілей фірми шляхом збалансування суперечливих запитів різних «зацікавлених осіб» в даній фірмі.

В основі зазначених вище теоретичних підходів лежить вивчення сукупності індивідуальних, соціально обумовлених способів усвідомлення і переосмислення суб'єктом власної життєдіяльності, особистісних властивостей, ціннісно-смислових, життєвих і професійних орієнтирів, професійно-особистісного потенціалу, що підводить нас до висвітлення практичного аспекту формування аксіологічних детермінант суб'єкта бізнесу. З цієї точки зору на увагу заслуговує методика оцінки рівня моральної свідомості Л. Колберга («Дилеми Л. Колберга»).

У ситуації, коли відбувається становлення найважливіших підсистем – соціально-економічної, політичної, соціокультурної, – етичні норми і принципи також знаходяться в процесі становлення і можуть розглядатися як перехідні. На сьогодні вони являють собою конгломерат стереотипів поведінки, що перейшли з епохи тоталітарної і авторитарної економіки, тих, які були запозичені із західної ділової культури, і власних «правил гри», які ще тільки формуються.

Російський дослідник Б. Докторов виділяє дві тенденції в процесі формування етики бізнесу в Росії, які, на наш погляд, дуже відповідають і українським реаліям. З одного боку, в середовищі підприємців розвиваються форми контактів, прийняті в сучасному діловому світі: відповідальність, обов'язковість, обґрунтований ризик тощо. З іншого боку, не маючи гарантій стабільності законодавства в сфері бізнесу, відчуваючи недоброзичливість з боку різних владних структур, підприємці змушені діяти за правилами, що відрізняються від правил цивілізованого бізнесу.

Висновок

Соціальна відповідальність бізнесу належить до перспективних (що ґрунтуються на почутті обов'язку) видів відповідальності і ґрунтується на усвідомленні суб'єктом свого обов'язку перед суспільством, що виражається в усвідомленні його потреб як особисто цінних і пріоритетних над груповими чи особистими. Це системна, соціальна якість особистості, яка детермінує особливості її свідомості і діяльності.

Аксіологічний підхід дозволяє розглядати соціальну відповідальність як наслідок (результат) дії особистісних і соціальних якостей суб'єкта бізнесу і визначити основні фактори, що зумовлюють їх прояв, тобто аксіологічні детермінанти, провідними серед яких є потреби в самореалізації, в розвитку самовідповідальності і самосвідомості.

Факторами зовнішнього порядку, які також можна віднести до аксіологічних детермінант соціальної відповідальності, є рівень готовності бізнесу та рівень етичної схильності бізнесмена до участі у соціальних заходах. Виявлення першого можна здійснити на підставі розроблених концепцій корпоративного управління, другого – за допомогою оцінок рівня моральної свідомості особи.

Список використаної літератури:

Герет Т. -М., Клоноскі Р. -Дж. Етика бізнесу. – К. : Основи, 1999. – 360 ст.

Гребеньков Г. Аксиологический подход к проблеме человека / Г. Гребеньков, В. Нечитайло [под ред. д. ф. н., проф. Сержантова В. Ф. ]. – Донецк: ДПИ, 1992. – 186 ст.

Гусейнов А. А., АпресянР. Г. Етика: Підручник. -Гардарики, 2003. – 472 ст.

Дружинін В. Ф., ДьомінаЛ. А. Етика. Курс лекцій. – М. : Вид-во МГОУ, 2003. – 176 ст.

Жаринов В. М. Етика Навчальний посібник для вузів. – М. : Вид-во ПРИОР, 2003. – 206 ст.

Зубов В. Філософія підприємництва / В. Зубов, Л. Кривега, А. Косих. – Запоріжжя: Дінас, 2000. – 189 ст.

Кузин Ф. А. Делайте бизнес красиво. Этические и социально-психологические основы бизнеса: Практ. пособие. – М. : ИНФРА-М, 1995. – 288 ст.

Максимов Б. В. Психология бизнеса и предпринимательства: Учебное пособие. – К. : ИД «Профессионал», 2005, – 256 ст.

Сапожник Г. Етика бізнесу як соціоморальна праксеологія / Г. Сапожник // Мультиверсум. Філософський альманах. – 2005. – № 49.

Соціопсихологія підприємницької діяльності і поведінки – Львів: Світ, 2000. – 271 с.

Этика бизнеса: Межкультурные аспекты [Отв. ред. Лобанов А. А. ]. – М., 1992. Петрунин Ю. Ю. Этика бизнеса / Ю. Ю. Петрунин. – М. : Дело, 2004. – 400 ст.