Структура уроку мислення серед природи

Оксана Янчук

 

 

Духовний розвиток людини нерозривно пов'язаний з розвитком її мовних здібностей. Важлива роль у процесі оволодіння українською мовою відводиться саме розвитку мовлення школярів. У Державному мовному стандарті початкової освіти (2006) посилено орієнтацію початкової освіти на мовленнєвий розвиток.

Для вирішення освітніх цілей особливо перспективними є інтегровані уроки розвитку мови й мовлення, які ґрунтуються на двох основних типах міжпредметної інтеграції (О. Біляєв):

‒інтеграція за змістом (залучення матеріалу та видів діяльності з інших, дотичних предметів);

‒інтеграція за способами пізнавальної діяльності, якими є спостереження, мислення, мовлення.

Досвід В. Сухомлинського – яскравий приклад проведення таких інтегрованих уроків. Це, на погляд вчених, – інтеграція основних видів пізнавальної діяльності (спостереження, мислення, мовлення) з метою навчання, виховання і розвитку дітей 6-7 років (О. Савченко).

«Інтеграція, як вимога об'єднання у ціле якихось частин чи елементів, вважається необхідним дидактичним засобом, за допомогою якого можливо створити в учнів цілісну картину світу» [1, 5-6].

Ідея інтеграції змісту й форм навчання, зокрема інтегрованих уроків, є актуальною, оскільки з її успішною методичною реалізацією передбачається досягнення мети якісної освіти, і привертає значну увагу широкої педагогічної громадськості.

Дидактичні особливості інтеграції змісту навчання, інтегрованих уроків досліджувалися В. Р. Ільченко [2], В. Ф. Паламарчук [3], О. Я. Савченко [4], А. Хуторським [5] та ін. Специфіці в малокомплектній школі присвячує дослідження Н. І. Присяжнюк [6]. Методичне ж забезпечення інтегрованих уроків мови й мовлення, в т. ч. уроків мислення серед природи, потребує обґрунтування та конкретизації.

Такі уроки мають на меті створення умов для того:

‒щоб процеси мислення відбувалися на основі живих, образних уявлень;

‒щоб діти, спостерігаючи за оточуючим світом, встановлювали причинно-наслідкові зв'язки, робили висновки, відкриття;

‒щоб школярі ставили запитання для нових пошуків, а отже, вчилися мислити, зв'язно висловлюватися.

Тому варто організувати навчальний процес так, щоб перші кроки до «науки» маленькі школярі робили на уроках мислення серед природи, гортаючи сторінку за сторінкою»Книгу рідної землі». «Два рази на тиждень ми йшли в природу, щоб вчитися думати, – говорив В. О. Сухомлинський. – Я вибирав такі об'єкти оточуючого світу, які ставали джерелом думки дітей»[7, 177]. Спілкуючись у зеленому класі, діти вільно висловлюють думки, які, ніби струмки, розтікаються, а потім зливаються в один потік нових думок. Дітей не сковують рамки уроку. Вони міркують вголос, непомітно зіставляють власний досвід з досвідом ровесників. Невпевнені відповіді ще раз осмислюються, порівнюючи, оглядаючи, перевіряючи їх через практичну діяльність.

Спираючись на досвід Павлиської школи, у ході експериментального дослідження (спільно із учителями Маловиськівської середньої школи № 3 Кіровоградської області Л. М. Шевченко, Н. Л. Соловйовою, 3. М. Усенко, Г. М. Стеценко) під керівництвом Л. О. Варзацької (старшого наукового співробітника Інституту педагогіки АПН, кандидата пед. наук) було розроблено методичне забезпечення уроків мислення серед природи, введено їх у систему інших видів робіт, зокрема за грою, картиною, ілюстрованим текстом; удосконалено засоби й прийоми організації чуттєвого досвіду та управління словесною творчістю.

У подальшій дослідницькій діяльності (у співпраці з учителями Житомирської обласної школи передового педагогічного досвіду, творчих груп Полтавської області та середньої школи №4 м. Борисполя Київської області) було удосконалено систему уроків мислення серед природи і представлено її в структурі підручників 1-4 класів. [8, 9 с 142].

Уроки мислення в природі – це не звичайні заняття, не навчальні екскурсії, а такий вміло побудований процес, в ході якого шестирічні першокласники не тільки милуються довкіллям, а й роблять відкриття, фантазують, мислять. Такі уроки розраховані на отримання дітьми емоційно-образної інформації про оточуючий світ, програмують народження думки у процесі педагогічної співпраці, де учень ступає на шлях свободи пізнання, дослідного учіння, а учитель опановує способи розвивальної допомоги, педагогічної підтримки.

Такий процес пізнання рідної мови й мовлення має бути організований як дослідження, експеримент (А. Хуторський, І. Якиманська).

Уроки мислення серед природи не самоціль. Це має бути цілеспрямована система роботи, розрахована на період навчання в початковій школі. Така діяльність учнів ґрунтується на фундаментальному положенні К. Ушинського: «Слово має виростати з думки, а думка – із спостережень за природою, самим собою та іншими людьми».

Плануючи проведення уроку мислення в природі, вчитель має визначити:

‒об'єкт спостережень та дослідницької діяльності;

‒проблемні запитання і завдання;

‒способи фіксації спостережуваного (виконання малюнків, аплікацій, виробів, добір до них образних заголовків чи віршованих рядків, загадок);

‒коло позакласного читання (довідкова, науково-популярна, художня література, енциклопедії, періодичні дитячі видання);

‒види художньої діяльності (виразне декламування, драматичні, пластичні етюди, драматизація, інсценізація).

Підібрані вчителем системи завдань у процесі спостережень та дослідницької праці мають на меті:

‒прищепити способи чуттєвого сприймання світу, навчити відчувати багатство барв, форм, звуків рідної мови;

‒сформувати ціннісні орієнтири, особистісний досвід творчої діяльності учнів;

‒розвинути уяву як основу творчої діяльності;

‒допомагати учневі опанувати процеси й форми мислення, долаючи шлях від першої сходинки пізнання (вміння бачити предмет, вичленовувати його ознаки, порівнювати, узагальнювати) до вищої сходинки – здатності усвідомлювати дійсність у зв'язках і відношеннях, вироблених багатовіковим досвідом людини.

Передумовою успішної організації спостережень є проектна діяльність