Стан торгівлі, як сфери комерційної діяльності та перспективи її розвитку

 

Вступ

1. Торгівля як сфера обміну та сфера комерційної діяльності. Функції та умови реалізації

2. Функціональна структура торгівлі в сучасних умовах

3. Законодавчо правове регулювання торгівельної діяльності суб’єктів комерційної діяльності

4. Стан торгівлі, як сфери комерційної діяльності та перспективи її розвитку

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

 

Найважливішою сферою економіки, що сприяє становленню й розвитку ринкових відносин, виступає торгівля як осередок та переплетіння економічних, соціальних і культурних чинників.

Торгівля є однією з перших галузей народного господарства, з якої почався процес демонополізації економіки з поступовою заміною адміністративної управлінської вертикалі на горизонтальні зв’язки між ринковими структурами. Основний результат економічної реформи торгівлі в Україні – це багатоукладність форм власності і можливість розвитку торгівлі на основі конкуренції. Головне завдання сучасного етапу розвитку нашого суспільства, спрямоване на подолання спаду суспільного виробництва, побудову соціально орієнтованої економіки, основаної на ринкових відносинах, зумовило теоретичне дослідження торгівлі.

Основним завданням роздрібних торговельних підприємств в умовах посилення конкуренції на споживчому ринку товарів і послуг за залучення і розширення контингенту клієнтів і їх грошових доходів є вдосконалення організації продажу товарів і підвищення якості обслуговування покупців.

Серед ключових моментів, які визначають прибутковість торгівельного підприємства є встановлення оптимальних цін на товари. Формування цінової політики часто носить несистематичний аналіз у розрізі товарних позицій, що не дозволяє варіювати ціну і встановлювати найбільш оптимальний рівень.

Торгівля – це галузь господарства, яка виконує функції обігу товарів (забезпечує їх рух із сфери виробництва у сферу споживання), тобто торгівля – це комерційна діяльність з обороту, купівлі та продажу товарів. Або, іншими словами, торгівля – це комерція. Проте ці два поняття не тотожні, вони мають відмінності.

Як відомо, торгівля – атрибут будь-якого суспільства. Вона існує в усіх економічних формаціях і відображає рівень розвитку товарно-грошових відносин, носієм яких вона є. Разом з торгівлею розвиваються і відносини купівлі-продажу, які й отримують своє закріплення у визначенні комерції. Ці відносини не можуть існувати без торгівлі, оскільки вони виникають у процесі функціонування останньої і відбивають ступінь її зрілості.

Комерції властиві торгові угоди, спекуляція, „гонитва» за наживою, вигодою, прибутком. Комерція непередбачувана і регулюється ринком. Торгівля виступає формою існування комерції і відбиває відносини купівлі-продажу, що виникають у її процесі.

Відмінності не існують без тотожностей, тому торгівлі без комерції теж не буває, оскільки процес купівлі-продажу передбачає отримання прибутку, вигоди, тобто здійснення комерції.

Отже, торгівля і комерція – як тотожність – тимчасова, минуща, відносна, а їх розвиток – зміна абсолютна. Разом з тим з метою створення класифікації ряд близьких визначень ототожнюється. Так сталося із поняттям „торгівля» та „комерція». Таке ототожнення не завжди можливе. Тому тотожність передбачає деяку ідеалізацію процесів, про які йдеться, оскільки правомірність їх випливає з факту відносної стійкості явищ об'єктивного світу.

Як форма обміну, торгівля є опосередкованою ланкою між виробництвом і обумовленим ним розподілом, з одного боку, та споживанням, з другого, і являє собою фазу процесу відтворення. Форми і характер торгівлі визначаються способом виробництва.

Торгівлю класифікують за:

- типом власності – приватна, державна, кооперативна;

- рухом товарів – оптова, роздрібна;

- способом функціонування – внутрішня, зовнішня, міжнародна;

- сферами виробництва – сільськогосподарська, продовольча, промислова та ін.

 

 

Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Господарська діяльність – діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Торговельне підприємство – первинна, основна ланка сфери торгівлі, її самостійний господарюючий суб’єкт з правом юридичної особи, що створений для закупівлі, реалізації, а також зберігання товарів, надання різного роду супутніх послуг в цілях задоволення потреб ринку та отримання прибутку.

Основні ознаки підприємства:

- організаційна єдність;

- відокремлене майно;

- майнова відповідальність;

- власне ім’я.

З організаційно-економічної точки зору підприємство – це сукупність матеріальних, трудових та фінансових засобів.

З правової позиції підприємство може мати 2 види самостійності:

1) повна економічна самостійність (самофінансування) ;

2) оперативно-господарська самостійність (підприємства комунальної власності).

Основними обмеженнями діяльності підприємства є:

1) обмеження обумовлені попитом → обсяг реалізації ≤ попит споживачів;

2) обмеження, обумовлені ресурсами → ресурси витрачені ≤ наявні ресурси;

3) фінансові обмеження → грошові витрати підприємства ≤ грошові кошти, які є в розпорядженні.

В практиці господарювання кожне торговельне підприємство здійснює наступні види діяльності:

- вивчення ринку товарів;

- інноваційна діяльність (впровадження технічних, організаційних нововведень, освіта працівників) ;

- торгово-виробнича діяльність (визначення обсягу товарообігу та його структури, збалансування виробничих потужностей з обсягом товарообігу) ;

- комерційна діяльність (організація закупівлі і збуту товарів) ;

- післяпродажний сервіс (охоплює встановлення, налагодження технічно-складних товарів