Вплив взаємовідносин жертви та злочинця на виникнення, розвиток та наслідки злочину

Корягіна Анжела Миколаївна

УДК 343. 9. 01: 343. 988: 343. 97

 

 

 

 

Актуальність теми дослідження. Згідно з основними положеннями Конституції України людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканість та безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. На жаль, масштабні політико-економічні перетворення, які відбуваються в нашій державі, супроводжуються загостренням соціальних протиріч і сприяють зростанню конфронтації, проявам жорстокості й агресії в різних формах міжособистісної взаємодії, зокрема вчиненням злочинів проти особи та її власності, тим часом як сучасність вимагає поглянути на людину як на особистість, котра є учасником суспільних відносин, і, між тим, має свої неповторні індивідуальні властивості та внутрішні (суб’єктивні) особливості. Маючи природні генетичні якості, людина може реалізувати себе лише в діяльнісних суспільних зв’язках з іншими людьми. Подвійна детермінація природними й культурними факторами перетворює життя людського індивіда в проблему, що не має готових рішень.

Суспільні відносини, як відомо, є об’єктом правового захисту. Та при переході від абстрактного розуміння суспільних відносин на рівень конкретних міжособистісних стосунків, виявляється, що саме вони досить часто стають безпосередніми детермінантами злочину. Проведений дисертантом аналіз кримінальних справ показав, що у 84% випадків вчинення злочинів проти особи між злочинцем і жертвою існував певний зв’язок. Перед насильницькими злочинами найчастіше відбуваються різного роду скандали, сварки, сімейно-побутові конфлікти. Тобто вчиненню злочину проти особи, зазвичай, передує послідовність актів взаємодії, що складаються зі взаємних стимулів і реакцій злочинця й потерпілого та безпосередньо формують механізм злочинної поведінки.

Дослідження механізму злочинної поведінки загалом і взаємовідносин потерпілого та злочинця зокрема має важливе практичне й теоретичне значення, оскільки дає змогу відповісти на питання, чому було вчинено злочин. Розвиток кримінологічної думки в цьому напрямі дозволяє встановити причини й умови, які сприяють вчиненню злочинів, визначити заходи, спрямовані на запобігання їм, і, врешті-решт, змінити спрямованість мотивації та поведінки правопорушника й знизити віктимність жертви.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертації стали праці фахівців у таких галузях, як кримінологія, кримінальне право та психологія: О. М. Бандурки, А. І. Долгової, О. О. Житного, О. П. Закалюка, Н. Ф. Кузнєцової, О. М. Литвака, В. М. Мясіщева, М. В. Сенаторова.

Значний внесок у розроблення проблем мотивації та механізму злочинної поведінки зробили Ю. М. Антонян, В. В. Василевич, В. М. Кудрявцев, О. А. Мартиненко, В. О. Номоконов, С. А. Тарарухін. Дослідженню криміногенної ситуації та ролі жертви в механізмі злочинної поведінки приділили свою увагу С. Б. Алімов, М. Н. Гернет, Б. М. Головкін, В. І. Задорожний, А. Ф. Зелінський, В. С. Мінська, В. І. Полубінський, В. О. Туляков, І. О. Пєтін, В. Д. Рівман, Р. А. Сабітов, Г. І. Чечель, Д. А. Шестаков, О. Ю. Юрченко, Л. В. Франк та інші. Питання протидії різним видам злочинності досліджували такі науковці, як Г. А. Аванесов, В. С. Батиргареєва, А. Б. Блага, В. В. Голіна, І. М. Даньшин, Л. М. Давиденко, Т. А. Денисова, А. Е. Жалінський, В. К. Звірбуль, М. В. Костицький, О. М. Литвинов, В. Г. Лихолоб, В. М. Трубников.

Ці та інші дослідники у своїх працях звертали увагу на той факт, що більшість насильницьких злочинів вчиняється особою, котра має безпосереднє відношення до потерпілого. Однак дотепер багато питань, що стосуються місця й ролі взаємовідносин злочинця та потерпілого в механізмі злочину, потребують додаткових досліджень. Продовжуються дискусії стосовно ефективності застосування компромісних норм у кримінальному праві. Потребує подальшої розробки питання структури й повноважень інститутів, що займаються запобіганням «злочинів взаємовідносин» і ресоціалізацією засуджених до соціуму. Крім того, недостатньо досліджені питання впливу взаємовідносин жертви та злочинця на виникнення, розвиток і наслідки злочину.

Таким чином, взаємовідносини жертви та злочинця як детермінанти злочинної поведінки, особистості жертви та злочинця, динаміка їхніх взаємовідносин у механізмі злочинної поведінки становлять собою актуальні проблеми, що потребують активного й невідкладного вивчення. Саме ці особливості й визначили вибір автором даної теми дисертаційного дослідження та обумовлюють її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження спрямоване на виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2005-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755 (п. 5 підрозділу 1. 1 «Захист прав і свобод громадян правоохоронними органами України»), Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років, затвердженого наказом МВС України від 29 липня 2010 року № 347 (п. 6 «Запобігання, виявлення, припинення та розслідування окремих видів злочинів»). Тема дисертації затверджена вченою радою Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка (протокол № 20 від 3 липня 2008 року).

Метою дослідження є комплексне кримінологічне вивчення ролі взаємовідносин потерпілого та злочинця в детермінації вчинення злочинів, у визначенні місця таких взаємовідносин у механізмі злочинної поведінки.