Гарантії, обмеження та практика реалізації права на працю на умовах сумісництва в Україні та Європейському Союзі

 

Яцкевич І. І.

 

У статті проведено порівняльний аналіз правового регулювання, практики й досвіду реалізації особою права на працю через укладення трудового договору на умовах сумісництва. Визначено перспективи вдосконалення правового регулювання юридичних гарантій реалізації права на працю через укладення трудового договору з кількома роботодавцями в аспекті нової кодифікації трудового права України та виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Визначено переваги, недоліки та причини сумісництва.

Ключові слова: юридичні гарантії права на працю, сумісництво, реформування трудового законодавства.

ГАРАНТИИ, ОГРАНИЧЕНИЯ И ПРАКТИКА РЕАЛИЗАЦИИ ПРАВА НА ТРУД НА УСЛОВИЯХ СОВМЕСТИТЕЛЬСТВА В УКРАИНЕ И ЕВРОПЕЙСКОМ СОЮЗЕ

Яцкевич И. И.

В статье произведен сравнительный анализ правового регулирования, практики и опыта реализации лицом права на труд посредством заключения трудового договора на условиях совместительства. Определены перспективы усовершенствования правового регулирования юридических гарантий реализации права на труд посредством заключения трудовых договоров с несколькими работодателями в аспекте новой кодификации трудового права Украины, а также исполнения положений Соглашения об ассоциации между Украиной и Европейским Союзом. Определены преимущества, недостатки и причины совместительства.

Ключевые слова: юридические гарантии права на труд, совместительство, реформирование трудового законодательства.

GUARANTEES, RESTRICTIONS AND PRACTICE OF RIGHT TO WORK REALIZATION AS SECOND JOB IN UKRAINE AND EUROPEAN UNION

Iatskevych I. I.

The publication contains comparative analysis of legal regulation, practice and experience of realization person’s right to work via concluding employment contract for work as second job. The prospective of improving of legal regulation for legal guarantees of right to work realization via concluding employment contract with several employers in the view of new codification of Labor Law of Ukraine, as well as fulfilling of Association Agreement between Ukraine and EU provisions, is presented. The advantages and disadvantages, as well as reasons for multiple jobholding are defined.

According to Ukrainian legislation multiple jobholding may be limited up to total restriction. There are list of jobs which are not considered as secondary job. The anticorruption legislation has some provisions restricting multiple jobholding for public servicemen even after public service termination.

Foreign experience of secondary jobholding regulation splits into three main groups: 1) forbidding; 2) limiting; 3) allowing multiple jobholding. European countries’ national labor legislation mostly bears employee’s obligation to inform principal employer on secondary employment. Considering own interests, the employer may allow or forbid employee to hold secondary job. But common practice is not favorable to multiple jobholding because of 1) working time according to EU legislation is limited within 48 hours including overtime work; 2) long working hours cause higher risk of incidents at work; 3) it threatens confident information.

The draft Labor Code of Ukraine regulates multiple jobholding better than effective one, but not comprehensively. As a result, many provisions of actual Labor Code of Ukraine are repeated, but rights of the parties of labor contract are not balanced conform to market principles of labor relations regulation. The author suggests allowing employer’s permit for secondary jobholding only in case of employee’s part-time employment. In case of full-time employment, the employee should inform employer on secondary jobholding. So the right to work and full employment will be observed in this case, but interest of employer and employee will be balanced.

Key words: legal guarantees of right to work, multiple jobholding, labor legislation reform.

Кризові явища в економіці часто супроводжуються змінами в кількісних і якісних показниках трудової зайнятості населення, що створює додаткові об’єктивні стимули для пошуку додаткового заробітку на умовах сумісництва. Очевидно, що реалізація працівником свого права на працю через укладення паралельних трудових договорів може як позитивно, так і негативно впливати на трудові відносини з кожним із роботодавців. Наразі трудове законодавство України щодо трудових відносин на умовах сумісництва застаріле й не повною мірою відображає та враховує сучасні реалії, у яких такі відносини виникають, розвиваються та припиняються.

У юридичній літературі неодноразово підкреслювалося, що для побудови правової держави й утвердження принципу верховенства права необхідно, щоб у відносинах між людиною й державною владою вирішальне значення мали природні, невід’ємні права та свободи людини, а верховенство Конституції України було однією з вирішальних складових правової держави й верховенства права [1, с. 4-5]. У цьому відношенні реалізація особою права на працю, у тому числі й на умовах сумісництва, як конституційного права кожної людини вимагає особливих правових механізмів його забезпечення, якими є юридичні гарантії.

Актуальність зазначеної проблемки полягає в тому, що чинне правове регулювання потребує реформування й адаптації до нових ринкових умов існування трудових відносин і із часом буде лише зростати, адже глобалізація економіки, євроінтеграційні процеси, гармонізація національного законодавства із законодавством Європейського Союзу (далі – ЄС) призведуть до загострення соціально-трудового аспекту проблеми реалізації права на працю на умовах сумісництва. Успішне розв’язання конфлікту інтересів як працівника з кожним із його роботодавців, так і цих роботодавців між собою, що може виникнути