Організація торгівлі

Гончар Л. А.

 

 

Важливе місце у системі підготовки студентів, які присвятять свою діяльність торгівлі, займає така дисципліна, як «Організація торгівлі». Без належного оволодіння нею неможливо створити сучасну систему торговельного обслуговування покупців, в якій би споживач був головною дійовою особою ринку, тому й існує необхідність видання даного конспекту лекцій.

Основна мета конспекту лекцій з дисципліни «Організація торгівлі» є формування у студентів глибоких теоретичних знань про механізм процесів доведення товарів від виробництва до споживача, шляхи підвищення ефективності цього процесу на всіх його етапах, ітенсифікацію окремих та загальних торговельно-технологічних операцій.

 

 

 

1. Соціальна структура сфери торгівлі.

2. Прості організаційно-правові форми підприємств торгівлі.

3. Складні організаційно-правові форми підприємств торгівлі.

4. Класифікація та характеристика підприємств торгівлі.

1. Соціальна структура сфери торгівлі

Багатоукладність економіки обумовлює розвиток і функціонування різноманітних соціальних форм торгівлі. На основі власності можна виділити такі форми: державна, колективна та приватна.

Державна – заснована на державній формі власності, а її роздрібна й оптова мережа розміщена в містах, тобто вона обслуговує переважно міське населення.

Колективна – в останні роки набула прискореного розвитку, соціально-економічною базою є колективна власність, яка неоднорідна за типами і видами. До колективних підприємств належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, різні асоціації, об’єднання.

Характерною особливістю колективної форми торгівлі є широкомасштабність і стабільність.

Приватна – фундаментом цієї форми є приватна власність і підприємницька ініціатива. Для приватної торгівлі характерні постійна диверсифікація, висока культура і якість обслуговування, максимальна наближеність до покупців. Водночас ця форма торгівлі супроводжується постійним ризиком банкрутства.

Таким чином, на сучасному етапі в соціальному плані торгівля представлена трьома формами: державною, колективною і приватною. Але характер і тенденції їх розвитку різновекторні (табл. 1. 1).

Аналіз наведених у таблиці даних показує, що державна форма скорочується. При цьому насамперед скорочуються обсяги товарообігу, які досягли критичної межі. Навіть у розвинених країнах частка державної торгівлі становить 12-15%. Надмірно зростає частка колективної форми. Її оптимальні межі повинні дорівнювати 70-75%. Що ж до приватних форм, то вона має стабілізуватися.

 

 

Значні перспективи розвитку розкриваються в Україні для торгівлі, заснованої на власності іноземних фірм. Серед об’єктів з іноземним капіталом переважають роздрібні підприємства.

Підсумовуючи характеристику соціальних форм торгівлі, можна констатувати, що вони відповідають багатоукладності економіки, але в перехідний період оптимальності їхніх пропорцій ще не досягнуто.

2. Прості організаційно-правові форми підприємств торгівлі

Багатоукладна економіка створює умови для організації юридичних осіб різноманітних організаційно-правових форм, які можна поділити на прості і складні. До простих можна віднести: підприємство, господарське товариство, акціонерне товариство, кооператив.

Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи. Залежно від форми власності підприємства бувають індивідуальні, сімейні, приватні, колективні, унітарні, дочірні, спільні.

Господарське товариство – це господарюючий суб’єкт, юридична особа, утворена на засадах угоди юридичними і фізичними особами шляхом об’єднання майна та капіталу. До господарських товариств, що діють на принципах партнерства, можна віднести: повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, командитне товариство.

Акціонерне товариство – має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Засновниками і акціонерами можуть бути юридичні і фізичні особи. Усі вони несуть майнову відповідальність у межах внесеного вкладу. Акціонерні товариства бувають двох видів: відкриті (ВАТ) і закриті (ЗAT).

Кооператив – це автономна асоціація осіб, які добровільно об’єдналися з метою задоволення економічних, соціальних і культурних потреб за допомогою підприємства, що перебуває у спільному володінні і управляється демократично. Членами кооперативу виступають фізичні особи. Вони вносять обов’язкові внески, а за бажанням – і додаткові.

3. Складні організаційно-правові форми підприємств торгівлі

Підприємства, кооперативи, товариства мають право об’єднати діяльність у межах більш складних формувань: корпорацій, консорціумів, концернів. При цьому члени об’єднань зберігають юридичну самостійність. Більшість об’єднань діють на основі статуту. Вони визнані юридичними особами. У сфері торгівлі функціонують такі об’єднання:

- Асоціація – це договірне об’єднання учасників з метою координації торговельної діяльності. Асоціація діє на основі Положення і не має права втручатися у діяльність будь-якого учасника.

- Корпорація – це договірне об’єднання, але на відміну від асоціації її учасники делегують окремі повноваження управління корпорацією для централізованого регулювання діяльності кожного учасника.

- Консорціум – створюється як тимчасове статутне формування для вирішення широкомасштабної проблеми. До консорціуму залучається промисловий, банківський і торговельний капітал. Учасниками консорціуму є юридичні особи.

- Концерн – належить до жорстких об’єднань підприємств промисловості, торгівлі, транспорту, банків на основі повної фінансової залежності від головного підприємства і централізації ресурсів.

- Спілка кооперативів – це добровільне об’єднання споживчих товариств, виробничих, сервісних кооперативів у спілки за територіально-галузевим принципом. Для спілок характерне об’єднання кооперативів одного профілю. Спілки бувають районні, міжрайонні, обласні, всеукраїнські. Спілки керуються у своїй діяльності тим же кооперативним принципом, що і кооперативи.

У світовій практиці існують також складні форми