Предмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
27
Мова:
Українська
ТЕМА. ПІДПРИЄМСТВО В УМОВАХ РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА
- Функції і види підприємництва
- Форми організації підприємництва
- Мотивація поведінки підприємства в умовах ринкового господарювання.
- Економічна та бухгалтерська оцінка діяльності підприємства. Витрати виробництв.
- Конкурентоспроможність підприємства та його конкурентне середовище. Досконала та недосконала конкуренція.
1. Функції і види підприємництва
Важливим господарюючим суб'єктом, поведінка якого визначає економічну ситуацію, є виробник. Його функція полягає у забезпеченні пропозиції, тобто забезпеченні ринку необхідною кількістю товарів та послуг. Особливе місце в цьому процесі належить підприємництву.
Підприємництво – це ініціативна, творча, пов'язана з ризиком самостійна економічна діяльність суб'єкта господарювання, який постійно здійснює нові комбінації ресурсів з метою реалізації нових ідей, випуску нової продукції та одержання прибутку. Це також організаційно-господарське новаторство на основі використання різноманітних можливостей для випуску нових або існуючих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту, реорганізації тощо.
Підприємництво може реалізуватися в промисловій, науковій, інформаційній, сервісній сфері. Сучасні дослідження підприємництва базуються на ідеях економістів Й. Шумпетера, Ф. -А. Хайека та їх послідовників, які визначають підприємця як своєрідний соціально-психологічний тип господарника, для якого головне – аналіз і використання різноманітних ринкових можливостей, реалізація новаторських ідей.
Таким чином, підприємець – це суб'єкт, який займається підприємницькою діяльністю, бере на себе ініціативу поєднання ресурсів землі, праці і капіталу в єдиний процес виробництва товару або послуги, сподіваючись на прибутковість справи; реалізує свій діловий інтерес через новаторство.
Основними рисами підприємця є ініціативність, цілеспрямованість, вміння контактувати з персоналом, встановлювати ділові зв'язки, самовпевненість тощо. Не всі люди здатні бути вдалими підприємцями. Світовий досвід вказує, що таких приблизно 3-5% і не більше 10% від всіх працюючих.
Підприємництво в Україні здійснюється відповідно до закону «Про підприємництво», в якому, зокрема, вказується, що підприємці мають право без обмежень приймати рішення і вести самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Досвід розвинених країн свідчить, що сьогодні підприємництво - найпрогресивніша система господарювання незалежно від соціально-економічного устрою суспільства. В сучасних умовах підприємництво виконує 3 основні функції:
- ресурсна (мобілізація матеріальних чинників, людських ресурсів та грошових нагромаджень) ;
- організаційна (забезпечення раціонального поєднання чинників виробництва, визначення власної стратегії розвитку) ;
- творча, новаторська (постійний пошук та освоєння нових ринків, технологій та товарів, що важливе за умови НТР).
Розрізняють такі види підприємництва:
- виробниче;
- комерційне;
- посередницьке;
- фінансове;
- страхове.
Підприємцем можна стати за будь-якої форми власності й навіть не маючи власності. В економіці є 3 типи підприємців:
- підприємець-власник (він є власником або співвласником підприємства, всього капіталу або його частини) ;
- підприємець-орендар (може не мати власності на землю або підприємство, а гроші взяти в кредит) ;
- підприємець-менеджер (має високу кваліфікацію, широкі спеціальні знання, не має власного або орендованого майна, а працює за наймом на підприємстві, здійснюючи управління).
Досвід країн-лідерів західного світу і багатьох країн, що розвиваються, переконливо свідчить про існування тісних зв'язків між розвитком ринку, конкуренції, підприємництва і досягненням економічних успіхів.
Підприємством називають самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.
Підприємства класифікують за такими ознаками:
- видом господарської діяльності (промислові, торгові, транспортні, фінансово-інвестиційні, науково-дослідні, інноваційні, в сфері послуг) ;
- формою власності (приватні, колективні, державні) ;
- за розміром (великі, середні, малі) ;
- за галузевою сферою (одногалузеві, багатогалузеві та диверсифіковані. За своєю організаційною формою останні утворюють концерни, корпорації та конгломерати).
2. Форми організації підприємництва
Підприємницька діяльність існує у конкретних організаційно-правових формах. На вибір форм організації підприємницької діяльності впливають багато
чинників: сфери діяльності, фінансові можливості, переваги та недоліки окремих організаційних форм.
Підприємництвом можуть займатися окремі громадяни, колектив людей, а також держава. Звідси два види підприємництва: індивідуальне та колективне.
Індивідуальне підприємництво означає, що підприємець працює від власного імені й на власний розсуд з метою одержання особистого прибутку або доходу. Він несе повну й необмежену відповідальність за результати своєї діяльності всім своїм майном – у критичних ситуаціях воно може бути конфіскованим.
Колективне підприємництво здійснюється колективним суб'єктом, для чого утворюється підприємство (товариство). Вони можуть виступати юридичними та неюридичними особами. Як юридична особа, підприємство є носієм властивих тільки йому майнових прав і обов'язків, виступає від власного імені та існує незалежно від осіб, що належать до його складу.
Виділяють таки основні види:
- одноосібне володіння;
- партнерство (товариство) ;
- акціонерне товариство (корпорація).
Одноосібне володіння – підприємство, власником якого є одна особа або сім'я, що самостійно веде справу з урахуванням своїх інтересів, одержуючи весь дохід і ризикуючи своїм майном і грошима. До таких підприємств відносять індивідуальне, сімейне та приватне підприємництво (з правом наймання робочої сили).
Партнерство (товариство) – підприємство, організація або установа, заснована на засадах угоди двох або більше осіб шляхом об'єднання фінансових ресурсів і підприємницької діяльності, з метою одержання і розподілу прибутків, а також розподілу ризику і збитків.
Партнери можуть мати неоднаковий статус, який залежить від майнового внеску в партнерство та від участі в управлінні підприємством. Наприклад, в командитному підприємстві розрізняють повних товаришів та командитистів.
Акціонерне товариство (корпорація) – це правова форма організації підприємств, капітал яких утворюється в результаті об'єднання багатьох індивідуальних капіталів шляхом випуску та продажу акцій та облігацій.