Прояви синдрому емоційного вигорання

Перші роботи з вигоряння з'явилися в 70-і роки в США. Одним з основоположників ідеї вигоряння є Х. Фреденбергер, американський психіатр, який працював в альтернативній службі медичної допомоги. Він у 1974 році описав феномен, який спостерігав у себе і своїх колег (виснаження, втрата мотивацій і відповідальності) і назвав його метафорою – вигорання. Інший основоположник ідеї вигоряння – Крістіна Маслач – соціальний психолог, визначила це поняття як синдром фізичного і емоційного виснаження, що включає розвиток негативної самооцінки, негативного ставлення до роботи, втрату розуміння і співчуття по відношенню до клієнтів або пацієнтів.

Спочатку Фреденберг заніс до цієї групи фахівців, що працюють в кризових центрах і психіатричних клініках, пізніше вона об'єднала всі професії, що передбачають постійне, тісне спілкування («людина – людина»).

Синдром емоційного вигорання (burn-out) являє собою стан емоційного, психічного, фізичного виснаження, що розвивається як результат тривалого хронічного стресу на робочому місці. Розвиток даного синдрому характерний для альтруїстичних професій, де домінує турбота про людей (соціальні працівники, лікарі, медичні сестри, вчителі та ін.).

Актуальність роботи присвячена емоційному вигоранню, оскільки багато хто стикається з проблемою спаду в роботі. Гонитва за прибутком, не завжди правильно організована робота з колективом і клієнтами, що забирає більше сил і часу, рано чи пізно починає позначатися на працездатності. І тоді настає стан емоційного, психічного, і фізичного виснаження в результаті тривалого стресу на робочому місці. Проблема дослідження емоційного вигорання є необхідною для подальшого дослідження. Обумовлена нами проблема і її актуальність визначили мету, предмет, об'єкт дослідження.

Об'єкт: Прояви синдрому емоційного вигорання.

Предмет: Прояви синдрому емоційного вигорання у представників різних професій.

Мета дослідження: Виявити симптоми синдрому емоційного вигорання у викладачів вищих учбових закладів та працівників міліції.

• вивчити теоретичні підходи проблеми вивчення синдрому емоційного «вигорання» в працях зарубіжних і вітчизняних авторів;
• визначити суть феномена «вигорання» і особливості його прояву в професійній діяльності особи;
• визначити чинники синдрому емоційного вигорання;

Вивчити теоретичний підхід до структури темпераменту в теорії М. В. Русалова.

Провести емпіричне дослідження симптомів емоційного вигорання та структури темпераменту у викладачів вищих учбових закладів та міліціонерів;

Описати методи профілактики синдрому емоційного вигорання;

Сформулювати висновки

 

 

1. 1. Дослідження синдрому емоційного вигорання в психології

Термін «емоційне вигорання» був введений американським психіатром Х. Дж. Фрейденбергером в 1974 р. для характеристики психологічного стану здорових людей, що знаходяться в інтенсивному і тісному спілкуванні з клієнтами, пацієнтами в емоційно навантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги [22]. Спочатку цей термін позначав стан знемоги, виснаження, зв'язане з відчуттям власної даремності. Поняття вигорання («burnout») зазвичай використовується для позначення стану фізичного, емоційного і психічного виснаження, що викликається тривалою включеністю в ситуації, що містять високі емоційні вимоги, які, у свою чергу, найчастіше є наслідком поєднання надмірно високих емоційних витрат з хронічними ситуативними стресами, що переживається людиною [19].

Вперше на цю проблему звернули увагу американські фахівці у зв'язку із створенням і масовим розповсюдженням соціальних служб, працівники яких, що мають професійну освіту (спеціальну підготовку) в області психології або соціології, за службовим обов'язком вступали в постійні контакти з відвідувачами, що приходили до них зі своїми різноманітними і, як правило, досить важкими проблемами. Часто їх єдиним обов'язком в подібних випадках було надання психологічної підтримки – вислухати, підтримати, якщо можливо, щось порадити. Не дивлячись на спеціальну підготовку і підбір персоналу, керівництво служб через деякий час їх роботи нерідко стикалося з фактами незадовільної роботи співробітників, перш за все зі скаргами відвідувачів на їх неувагу, байдужість і навіть грубість. Проведені дослідження привели до виявлення своєрідного професійного стресу – «стресу спілкування», який у поєднанні з іншими професійними стресами, приводить до виникнення так званого феномена «емоційного вигорання» [18].

Перша стаття К. Маслач на цю тему, опублікована в журналі «Human Behavior» в 1976 р., за її власним визнанням, викликала величезний і несподіваний відгук, перш за все серед непрофесіоналів. Вона отримала безліч листів від людей самих різних «допомагаючих» професій. Тільки після десяти років з проблеми синдрому «вигорання» було опублікована більше тисячі статей, створені спеціальні методики діагностики синдрому «вигорання». І якщо спочатку мова йшла про опис проблем медичних працівників, то подальші дослідження в цій області дозволили розповсюдити виявлену феноменологію на ширший круг професіоналів. У книзі К. Маслач, опублікованої після шести років, мова йде вже і про вчителів, вихователів, поліцейських і т. д. К. Кондо визначає синдром «емоційного згорання» як дезадаптацію до робочого місця через надмірне робоче навантаження і неадекватні між особові відносини. Цьому визначенню відповідає і дане ним тлумачення поняття «згорання», до якого схильні перш за все ті, хто альтруїстично й інтенсивно працює з людьми. Така емоційно напружена робота супроводжується надмірною витратою психічної енергії, приводить до психосоматичної втоми (виснаження) і емоційного виснаження (вичерпання) в результаті з'являються неспокій (тривога), роздратування, гнів, знижена самооцінка на тлі прискореного серцебиття, задуха, шлунково-кишкові розлади, головні болі, знижений тиск, порушення сну; як правило, виникають і сімейні проблеми. Дія стресогенних чинників, що викликають явище «емоційного згорання»« охоплює значний круг професій, розширюючи число схильних до цього захворювання[20].