Диспансеризація

 

1. Поняття, мета і завдання диспансеризації

2. Основні етапи диспансеризації

3. Принципи диспансеризації сільського населення

Список використаної літератури

 

 

Диспансеризація – метод медичного обслуговування населення, який передбачає активне виявлення захворювань у ранніх стадіях, нагляд за певними групами хворих з метою забезпечення їх життєдіяльності та працездатності, проведення оздоровчих заходів, обов'язкові медичні огляди деяких категорій населення тощо.

Мета диспансеризації – профілактика захворювань, виявлення схильності до захворювань (у тому числі і спадкових), рання діагностика хвороб. Диспансеризація створює можливість виявити захворювання на ранній стадії його розвитку, що служить передумовою успішного лікування.

Термін «диспансеризація» не новий. Він був запропонований ще на початку 19 століття і походить від французького «рятувати», «звільняти» Спочатку диспансеризація розумілася як принцип обліку і спостереження за групою людей з різними захворюваннями або колективами здорових людей, потім зміст його розширився.

Диспансеризація населення включає:

огляди населення лікарнями кожного року і проведення необхідних лабораторно-діагностичних і функціональних обстежень.

проведення необхідних лікувально-оздоровчих заходів.

диспансерне спостереження за хворими і людьми, які мають фактори ризику.

Диспансери бувають наступних типів: кардіологічний, онкологічний, шкірно-венерологічний, протитуберкульозний, психоневрологічний, нарколо-гічний, лікувально-фізкультурний, трихоматозний. Вони працюють за дільничним принципом і кожен їх вид має специфічні особливості. У своїй щоденній роботі диспансери контактують з лікувально-профілактичними закладами, надають їм організаційно-методичну допомогу в боротьбі з захворюваннями.

З організаційного погляду проблема диспансеризації має два аспекти: охоплення людей профілактичними медичними оглядами і активний нагляд за хворими на хронічні захворювання. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05. 08. 94 р., обов'язковим медичним оглядам, які мають на меті дати всебічну оцінку стану здоров'я обстежених осіб, підлягають діти, підлітки, ветерани війни і праці, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та деякі інші категорії населення. Крім того, періодично обстежують працівників певних професій, осіб, які перебувають під впливом так званих факторів ризику, тощо. Практично це означає, що на кожній лікарській дільниці, а сюди входять і села, жителів яких обслуговує ФАП, не менш як третина мешканців потребує медоглядів з профілактичною метою. Якщо ж враховувати цільові медогляди (для виявлення певного захворювання), то є всі підстави стверджувати про доцільність огляду кожного мешканця.

 

 

Щорічна диспансеризація населення містить у собі декілька видів і розділів діяльності лікувально-профілактичних установ:

первинна диспансеризація населення, яка полягає у щорічних лікарських оглядах і проведенні лабораторно-інструментальних досліджень встановленого переліку і обсягу;

дообстеження осіб з підозрою на захворювання;

проведення необхідних лікувально-оздоровчих заходів серед осіб з виявленими відхиленнями стану здоров'я;

диспансерне спостереження за виявленими хворими і особами, які мають фактори ризику розвитку різних захворювань внутрішніх органів.

Проведення диспансеризації припускає використання різноманітних форм, які включають самостійне звертання населення у поліклініки або інші медичні установи з метою одержання довідки про стан здоров'я, оформлення санітарно-курортної карти, або з будь-якого іншого приводу, активний виклик осіб, які обслуговуються даною поліклінікою, для щорічного диспансерного огляду, відвідування лікарями поліклініки вдома хронічних хворих і осіб похилого віку. Зберігають своє значення і такі види профілактичних оглядів як попередні, періодичні і цільові. Попередні огляди окремих професійних груп населення проводяться перед надходженням на роботу в певних областях промисловості, сільського господарства, транспорту й т. д.

Періодичні огляди переслідують широкі цілі, а саме – виявлення всіх видів захворювань з будь-якою формою патології. Цим оглядам підлягають школярі, юнаки призовного віку, учні технікумів, студенти, працюючі підлітки, донори, вагітні і т. д.

Цільові огляди проводяться для раннього виявлення деяких захворювань: туберкульозу, злоякісних пухлин, серцево-судинних й ін.

Основними формами профілактичних медичних оглядів залишаються індивідуальні і масові. Індивідуальні огляди проводяться при звертанні пацієнтів у поліклініку, жіночу консультацію, серед хворих, які перебувають на лікуванні у стаціонарі. Масові комплексні профілактичні медичні огляди мають на меті об'єднати періодичні і цільові огляди. Вони проводяться серед організованих груп населення робітників і службовців промислових підприємств, організацій і установ. Ці огляди дозволяють оцінити здоров'я кожної людини і виявити багато захворювань. Здійснюватися вони можуть із використанням 3-х основних форм проведення. Одна з них полягає в огляді бригадним методом за участю лікарів 8-10 спеціальностей. Інша – це огляди за участю терапевта, стоматолога і акушера-гінеколога, третя – огляд терапевтом і за його напрямком лікарями інших спеціальностей. Кожна із цих форм має свої переваги і недоліки, тому перед органами охорони здоров'я і організаторами охорони здоров'я стоять завдання вдосконалення проведення профілактичних оглядів і вибору найбільш оптимальних з них.

При здійсненні щорічної диспансеризації всього населення значними і відповідальними стають обов'язки дільничного лікаря. Йому належить провідна роль при підготовці до здійснення і виконання заходів цього важливого державного медико-соціального акту. Центральна, інтегруюча роль терапевта цілком природна і пояснюється наступними обставинами. У нього сконцентровані відомості про стан здоров'я населення територіальної ділянки, яку він обслуговує, він має безпосередній контакт з усіма пацієнтами, і, що не менш важливо, постійний контакт у процесі роботи зі значним числом сімей ділянки і знання соціально-побутових і трудових умов їх життя. Він повинен бути координуючою і напрявляючою ланкою у діяльності лікарів-фахівців за диспансерним спостереженням