Класифікація професій

 

Труднощі професійного самовизначення виникають звичайно у двох категорій підлітків. Перші ще не знайшли в цьому житті нічого цікавого. Так склалося, що вчителі не зуміли прищепити їм любов до яких-небудь предметів, а таланти поки ще не розвинені. Такі діти можуть добре вчитися, але вони нічим не захоплюються, життя їх досить нудне або просто монотонне. Саме тому вони й не можуть визначитися, чим хотілося б займатися – з того, що оточує їх у світі, ніщо не захоплює. Як правило, вони не знають, ким працюють їх батьки і взагалі мало орієнтуються у світі професій.

Друга категорія підлітків дуже активна і в навчанні, і в інших формах активності. Їм цікаво все, вони відвідують одночасно три гуртки, п'ять факультативів і десять спортивних секцій. Більше того, у них усе виходить. Як говориться, якщо людина талановита – вона талановита у всьому. За що не візьметься ця чудо-дитина – у всьому домагається успіху. Однак вона теж не може визначити, що їй подобається більше, з чим вона хотіла би зв'язати своє життя.

Психологи вважають, що при виборі професії дуже важлива відповідність між психологічними особливостями людини й відповідних характеристик професії. Професія повинна бути цікавою. Якщо дитині подобаються тварини, рослини, то їй буде цікаво у своїй професійній діяльності стикатися з об'єктами живої природи. Якщо вона любить техніку – інтерес до неї буде підтримувати її в діяльності інженера-конструктора або фізика-теоретика.

Будь-яка професія вимагає, щоб у людини були присутні так звані «професійно важливі якості» – наприклад, коректорові важлива увага, художникові – образне мислення і т. д. Тому, вибираючи певну професію, людині важливо усвідомити, є чи в неї здібності, які відповідають професійно важливим якостям. У ситуації сумніву слід вибирати ту професію, де здібності будуть максимально реалізовані, у цій діяльності можна домогтися найбільшого успіху.

Нарешті, тип реалізованої професійної діяльності повинен збігатися із особистісним, характерологічним типом. Скажемо, якщо людина є товариською – їй більше підійдуть професії, пов'язані із численними контактами, а якщо емоційно нестійкою – вона не зможе виконувати рутинні види діяльності, які вимагають концентрації протягом тривалого часу.

Отже, для того, щоб вибрати професію, необхідно насамперед пізнати себе. Допомогти краще довідатися про себе і частково відповісти на особисті питання допоможе нехитра вправа: слід подивитися на себе очами іншої людини. Конкретної людини, яка добре знайома – друга або сусіда по парті, мами або коханої дівчини. Слід спробувати пояснити свої вчинки так, як це зробила б інша людина.

Поки характер людини ще формується, не треба наклеювати їй ж ярлик і відмовляти від професії артиста тільки тому, що вона нібито «соромлива». Їй слід боротися, працювати над собою, пізнавати себе. І пам’ятати, що психічні властивості людини (здібності, інтереси або риси характеру) – винятково гнучкі і змінні якості. Відомо чимало випадків, коли людині, яка не має здібностей до музики, але жагуче бажає нею займатися, вдавалося розвинути музичний слух. Головне – інтерес: здатності формуються в діяльності. Необхідно звикати працювати, трудитися. На одних здібностях багато не зробиш. З іншого боку, інтерес – річ теж не зовсім стійка. Безліч підлітків думають, що люблять якийсь навчальний предмет, а насправді їм дуже подобається вчитель. Крім того, важко зрозуміти, чи подобається людині психологія або економіка – адже в школі вона не вивчала нічого подібного. Для того, щоб не помилитися, треба розширювати свій світогляд стосовно світу професій. Задавати людям питання про їх професійну діяльність – як правило, люди із задоволенням розповідають про свою роботу.

Отже, розібравшись у здатностях, інтересах й особистісних рисах, можна приступати до вибору вже не професії – а вузу або факультету. Слід з'ясувати, які спеціальності й спеціалізації відповідають виду цікавлячої діяльності. Це не завжди однозначна відповідність (наприклад, щоб ремонтувати комп'ютери, потрібно одержати спеціальність «радіоелектроніка»). Ухвалення рішення повинне грунтуватися на багатьох факторах уже не психологічного характеру: репутація вузу і конкурс, думка друзів, батьків, вартість навчання. Можна виписати на окремому листочку паперу плюси й мінуси кожного з варіантів. Проаналізувате дані разом із друзями й родичами. І завжди пам’ятати: остаточний вибір тільки за тобою, тому що вибираючи професію – вибираєш долю. Професія повинна приносити задоволення і забезпечувати максимальну реалізацію можливостей.

При обранні професії часто користуються схемою семи кроків.

1. Скласти список підходящих професій.

2. Скласти перелік вимог обраної професії:

- обрана професія й майбутній рід занять;

- обрана професія й життєві цінності;

- обрана професія й життєві цілі;

- обрана професія й мої сьогоднішні гарячі проблеми;

- обрана професія й реальне працевлаштування за фахом;

- бажаний рівень професійної підготовки;

- обрана професія й мої схильності й здатності;

- бажані зміст, характер й умови роботи.

3. Визначити значимість кожної вимоги.

4. Оцінити свою відповідність вимогам кожної з підходящих професій

5. Підрахувати й проаналізувати результати.

6. Перевірити результати.

7. Визначити основні практичні кроки до успіху.

Часто при виборі професії людина допускає важливі помилки, найтиповіші з яких наведено нижче.

1. Відношення до вибору професії як до незмінного.