Самовиховання: правила по організації, оцінка рівня вихованості, визначення самооцінки

 

 

1-й етап: Визнач суспільну мету і значення свого життя.

Мій етичний ідеал:

1.Девіз життя.

2.Кінцева мета моїх прагнень і діяльності.

3.Що люблю в людях і що ненавиджу.

4.Духовні цінності людини.

2-й етап: Пізнай самого себе.

Який я є:

1.Мої достоїнства.

2.Мої недоліки.

3.Мої інтереси і захоплення.

4.Мета мого життя.

5.Відношення до навчання.

6.Відношення до праці.

7.Відношення до людей.

8.Об’єктивна самооцінка.

3-й етап: Визнач програму самовиховання.

Яким я повинен стати:

1.Вимоги до мене батьків і вчителів.

2.Вимоги до мене товаришів, колективу.

3.Вимоги до себе з позиції ідеалу і об’єктивної самооцінки.

4.Програма самовиховання.

4-й етап: Створити свій спосіб життя.

Режим:

1.Розпорядок дня.

2.Дбайливе відношення до часу.

3.Гігієна праці і відпочинку.

4.Правила життя.

5-й етап: Тренуй себе, виробляй необхідні якості, знання, уміння і навички. 

Тренування, вправи:

1.Самозобов’язання.

2.Завдання самому собі на день, тиждень, місяць.

3.Самопереконання.

4.Самопримушення.

5.Самовладання.

6.Самонаказ.

6-й етап: Оціни результати роботи над собою, постав нові задачі самовиховання.

Самоконтроль:

1.Самоаналіз і самооцінка роботи над собою.

2.Самозаохочення або самопокарання.

3.Вдосконалення програми самовиховання.

 

 

Критерії вихованості - це теоретично розроблені показники рівня сформованості різних якостей особистості(колективу).

Для характеристики шкільного виховання застосовуються «м’які» критерії, що допомагають педагогам одержати загальне уявлення про хід і результати виховного процесу.

 У психолого-педагогічній літературі є чимало методик і програм діагностики вихованості, які звертаються до різних критеріїв. За спрямованістю, способом і місцем застосування критерії вихованості умовно поділяють на дві групи:

1)пов’язані з проявом результатів виховання у зовнішній формі - су-дженнях, оцінках, вчинках, діях особистості (провідні якості особис-тості, основні відношення особистості, віддалений результат вихован-ня, суспільна спрямованість, поведінка у проблемній ситуації та ін.);

2)пов’язані з явищами, прихованими від очей вихователя - мотивами, переконаннями, планами, орієнтаціями.

 Більшість з наявних методик і програм вивчення вихованості школяра громіздкі, недостатньо враховують реальні можливості класного керівника, фактор його часу. Педагог реально може здійснити обгрунтування мінімуму найбільш типових ознак, які характеризують вихованість учнів.

 Вихованість особистості характеризується не сукупністю окремих якостей, а їх певною ієрархією, змодельованою відносно вектора «мотив - ціль»:

−мотиви діяльності «цементують» загальну спрямованість особистості на об’єктивну мету діяльності;

−осмислена мета виконує роль орієнтира у побудові програми дій;

−програма визначає модель діяльності, її етапи, засоби і способи вирішення тих чи інших завдань;

−ефективне виконання діяльності передбачає самоконтроль, самооцінку, корекцію, визначення цілі вищого рівня тощо.

Показниками вихованості виступають такі інтегральні прояви особистості:

−система цінностей (смислів);

−здатність включатися у різні види діяльності;

−проявити в ній цілеспрямованість, осмисленість, самостійність, творчу активність, відповідальність.

 Кожен з визначених критеріїв тісно пов’язаний із суб’єктивною позицією особистості, її цілеспрямованою активністю. Тому визначені компоненти взаємодіють, утворюють цілісність.

 У визначенні показників і ознак вихованості учня вихідними є: з одного боку, інтегральні прояви особистості, їх структура, з іншого - їх динаміка: «зона найближчого розвитку».

Оскільки суб’єктом діяльності вихованець стає в міру того, як розвиваються мотиви, цілі, здатність свідомо і самостійно будувати і творчо реалізувати програму дій, здійснювати самоконтроль, самооцінку, корекцію діяльності, суттєвою ознакою його вихованості є ступінь співвідношення регуляції і саморегуляції. Саме це співвідношення показує, які мотиви є домінуючими, як конкретизуються суб’єктивні цілі, як поєднуються знання, уміння, переконання, дії.

Таким чином, вихованість особистості учня є цілісним утворенням, яке має високий рівень сформованості змістового, структурного і динамічного компоненту.

«Ключем» для практичного визначення ступеня сформованості цих компонентів є диференційовані описи - ознаки різних рівнів вихованості.

 

 

Методика «Моя самооцінка»

Мета: заохочувати учнів до здійснення самооцінки власних якостей особистості, усвідомлення їх значення. 

Хід проведення

Спочатку учням пропонується прочитати слова, що характеризують окремі якості особистості; охайність, безтурботність, вдумливість, сприйнятливість, зазд-рість, сором’язливість, злопам’ятність, щирість, вишуканість, поміркованість, лег-коважність, повільність, мрійливість, поміркованість, мстивість, наполегливість, ніжність, невимушеність, нервовість, нерішучість, нестриманість, образливість, обережність, педантичність, підозрілість, принциповість, презирливість, розв’яз-ність, рухливість, розсудливість, рішучість, стриманість, співпереживання, терпля-чість, боягузливість, завзятість, поступливість, чуйність, ентузіазм.

Після того, як учні прочитають усі наведені якості, їм можна запропонувати скласти два рядки слів по 10-15 у кожному. У перший рядок слів, що розміститься на аркуші паперу ліворуч, учні вписують ті слова, які, на їх думку, характеризують їхній ідеал рядка. На аркуші праворуч пропонується записати перелік якостей, що характеризують так званий анти ідеал учня. 

Коли слова будуть записані в обох рядках, учням рекомендується з першого (позитивного) і другого (негативного) дібрати ті слова, які характе-ризують їхні якості. 

Вибір учнями якостей здійснюється за системою «так» чи «ні», є певна риса характеру чи ні, незалежно від ступеня вираженості. 

Обробка результатів і висновки

Кількість позитивних рис, які ви собі дібрали, поділіть на кількість слів, що містяться в