Антична скульптура

 

900-575 р. до н. е. 

575-475р. до н. е. 

Грецька скульптура від початку перських воєн до епохи Діадохів

V сторіччя (475-400 р. до н. е. )

IV ст. (400-275 р. до н. е.)

Скульптура в Древній Греції і грецькій Малій Азії  (275-27 р. до н.е)

До початку елліністичної епохи (близько 900-275 р. до н. е. )

Передумови появи нової течії в скульптурі - власне римської антики

Скульптура періоду Римської імперії

Зміна культурних уподобань - Юліанська епоха 

Правління Траяна - формування лаконічного типу скульптури

Адріан: новий імператор - нове мистецтво

Вплив сусідніх країн на скульптурні композиції римських майстрів 

 

 

Мистецтво долини Нілу і Месопотамії існувало вже тисячі років, коли грецьке мистецтво тільки починало ставати на ноги, щоб, досягши у своєму швидкому, переможному ході надзвичайної висоти, завоювати Європу, Африку й Азію. Грецьке мистецтво вперше досягло висот у своїх творах не тільки в натуралістичному напрямку, точно передаючи анатомію тіла і руху душі, але й у незалежності цього зображення від всіх інших духовних сил і від сусідніх світів мистецтст. 

Краса грецького мистецтва - у його правдивості і волі, крім того, як і всяка художня краса, вона полягає в повній згоді форми зі змістом. Ідеалізм і реалізм, стиль і природа зливаються в грецькому мистецтві в одне нерозривне ціле. Грецьке мистецтво відтворювало дійсність і виросло безпосередньо зі змагань, що об'єднали еллінські племена з часу установлення Олімпійських ігор.

Скультпура - це та галузь мистецтва, у якій греки навчилися найбільш прекрасним чином зливати форму зі змістом і зображувати небесне в земній оболонці, причому краще, ніж це вдавалося будь-яким іншим народам. 

Скульптурна спадщина Риму та Греції, тобто, античного періоду, надзвичайно багата. Зрівнятися із нею може хіба що італійське Відродження, проте ніколи не щезне з пам'яті віків чудова мистецька краса античних скульптур.

 

 

 

900-575 р. до н. е.

 

Зачатки грецької скульптури були дуже незначні. Найдавнішому беотійському стилю ваз відповідають чудові глиняні жіночі фігурки, знайдені в беотійських гробницях; їхня форма, що нагадує собою дзвін, обумовлюється їх одягом. Надмірно довга шия, невелика голова, відсутність рота, різкий профіль і орнаментний візерунок нагадують первісний стиль Європи. Зберігаються в Афінському музеї статуеток оголених жінок, виконаних зі слонової кістки, у пропорціях тіла яких, при всій їхній геометричній незграбності, уже помітний значний крок уперед.

Зачатки ліплення великих фігур у греків, точно так само як і зачатки їхнього зодчества, треба шукати у виробах з дерева. Численні дерев'яні ідоли (ксоани), що вважалися впавшими з неба, нагадували пізнішим еллінам про початковий час їхньої пластики. Ні одна з таких дерев'яних фігур не дійшла до нас, але зате збереглося багато статуй з пухкого вапняку (poros) чи з грубозернистого острівного мармуру. Більш-менш добре збережені здобутки цього типу, добуті, головним чином, із залишків зруйнованих персами споруд в афінському Акрополі, а також на Делосі і сусідніх з ним островах. Чоловічі статуї зображують молодих, безбородих, оголених людей, проте жіночі статуї - в одязі. 

На противагу всім цим кам'яним статуям, сидячі статуї з Дідімеона, знаменитого храму Аполлона в Дідімах, біля Мілету, що мають натуральну величину, носять на собі відбиток первісного азіатського кам'яного стилю. За своєю величиною, положенням і написами ці портретні статуї вважаються найдревнішими древніми здобутками іонічної монументальної скульптури.

Відомо, що грецьке мистецтво у всіх його галузях під східним, переважно западноазіатським, а також єгипетським впливом, вийшло зі свого первісного грубого стану і виробило національний, самостійний стиль, у якому уважне, хоча і боязке спостереження природи з'єднувалося з найсуворішою закономірністю. 

 

575-475р. до н. е. 

Серед скульпторів цієї епохи ми зустрічаємо Ройка і Феодора Самоського. Ройку належала бронзова жіноча фігура, що називалася, напевно, "Ніч" і стояла в Ефесі, біля храму Артеміди. З робіт же Феодора відомі переважно золоті вироби, наприклад перстень, виготовлений для Полікрата - самоського тирана , і срібна посудина для змішування.

Сучасником цих художників був Смілід якому належало дерев'яне зображення Гери в її Самоському храмі. 

Найбільш значними з найдавніших грецьких скульпторів по мармуру, були, за переказами, уродженці іонічного острова Хіоса: Мелас, Міккіад, Архерм, Бупал і Афеніс. Але першими знаменитими скульпторами по мармуру вважаються Діпойн і Скілід, - засновники хризоелефантної техніки. Також ім'я одного античного художника збереглося в написі, що дійшов до нас - Арістокл. Він поставив свій підпис на прекрасній надгробній стелі Арістіона. 

Звернемося тепер до круглих пластичних фігур. Поступові успіхи розробки форм найкраще помітні в жіночих статуях, а саме - в більш вільному розташуванні складок на одязі і в більш натуральному вигляді волосся. Чоловічі статуї останніх часів архаїзму уже відзначені ознаками того ж прогресу. Можна виділити фігури Апполона з Пьомбіно, статую Аполлона, знайдену в Помпеях.