Використання проблемно-ситуативних завдань для формування наскрізних компетентностей

 

 

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова від 23 листопада 2011 р. № 1392) визначає вимоги до освіченості учнів основної і старшої школи та окреслив такі ключові (наскрізні) компетентності:

1) громадянська компетентність – здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства;

2) загальнокультурна компетентність – здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності;

3) здоров’язбережувальна компетентність – здатність учня застосовувати в умовах конкретної ситуації сукупність здоров’язбережувальних компетенцій, дбайливо ставитися до власного здоров’я та здоров’я інших людей;

4) інформаційно-комунікаційна компетентність – здатність учня використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних і суспільно значущих завдань;

5) соціальна компетентність – здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

При цьому, під поняттям «ключова компетентність» розуміють спеціально структурований комплекс характеристик (якостей) особистості, що дає можливість їй ефективно діяти у різних сферах життєдіяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів. Ключова компетенція – певний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати у сфері діяльності людини. Компетентнісний підхід – спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності.

Компетентність – набута у процесі навчання інтегрована здатність учня, що складається із знань, умінь, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно реалізовуватися на практиці. Компетенція – суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у певній сфері діяльності людини.

Міжпредметна компетентність – здатність учня застосовувати щодо міжпредметного кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які належать до певного кола навчальних предметів і освітніх галузей.

До міжпредметних компетентностей належить естетична компетентність – здатність виявляти естетичне ставлення до світу в різних сферах діяльності людини, оцінювати предмети і явища, їх взаємодію, що формується під час опанування різних видів мистецтва.

Окремо хотілося виділити предметну мистецьку компетентність – здатність до розуміння і творчого самовираження у сфері музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, що формується під час сприймання творів таких видів мистецтва і їх практичного опанування. При вивченні літератури як мистецтва слова та формуванні творчих здібностей учнів важливо формування цієї компетентності.

До ключових компетентностей належить уміння вчитися, спілкуватися державною, рідною та іноземними мовами, математична і базові компетентності в галузі природознавства і техніки, інформаційно-комунікаційна, соціальна, громадянська, загальнокультурна, підприємницька і здоров’язбережувальна компетентності, а до предметних (галузевих) – комунікативна, літературна, мистецька, міжпредметна естетична, природничо-наукова і математична, проектно-технологічна та інформаційно-комунікаційна, суспільствознавча, історична і здоров’язбережувальна компетентності.

Наповнення новим змістом Державного стандарту пов’язане із поняттям підприємницької компетентності, діяльнісного, особистісно зорієнтованого, компетентнісного підходів до навчання. Дяльнісний підхід передбачає спрямованість навчально-виховного процесу на розвиток умінь і навичок особистості, застосування на практиці здобутих знань із різних навчальних предметів, успішну адаптацію людини в соціумі, професійну самореалізацію, формування здібностей до колективної діяльності та самоосвіти. Діяльнісний підхід спрямований на розвиток умінь і навичок учня, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища.

У новому Державному стандарті враховано можливості навчального середовища, сприятливого для задоволення фізичних, соціокультурних і пізнавальних потреб учнів.

Одна із важливих видів людської діяльності пов’язана із мовленнєвою діяльністю. Стратегічно важлива для мовно-літературної освіти є комунікативна компетентність, яка є невід’ємною складовою структури змісту освіти, передбачає оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності, основами культури усного і писемного мовлення, базовими вміннями і навичками використання мови в різних сферах і ситуаціях.

Мовна діяльність як один з видів діяльності людини характеризується цілеспрямованістю і складається з декількох послідовних фаз: орієнтування, планування, реалізації і контролю. Початковим моментом будь-якої мовної дії є мовна ситуація, тобто мотивація до прояву мовленнєвої дії. У реалізації мовленнєвої дії виділяються наступні етапи:

підготовка висловлювання, коли відбувається усвідомлення мотивів, потреб, цілей, здійснюється ймовірне прогнозування результатів висловлювання на основі минулого досвіду і з урахуванням певних обставин;

мовне кодування і граматичне оформлення;

перехід до зовнішньої мови;

зворотний зв'язок (про результати мовленнєвої дії судять за його сприйняттям і за реакцією на неї).

Отже, у кожній ситуації спілкування використовується своя стратегія. Під стратегією в даному випадку розуміється «усвідомлення ситуації в цілому, визначення напрямку розвитку й організації дії в інтересах досягнення мети». Стратегія спілкування реалізується у мовних тактиках – мовних прийомах, що дозволяють досягти поставлених цілей у конкретній ситуації.

Щоб навчити школяра аналізу життєвих ситуацій спілкування, навчити його вживати слова, вирази, інтонації, стосовно цілей певної комунікації, використовують різні навчально-методичні прийоми: ділова (рольова) гра, імітаційне моделювання, неімітаційні ігри тощо. Учень, опиняючись в умовах, близьких до реальних, має можливість оцінити свої сили, знання, уміння і навички, переконатися в необхідності заповнювати, коригувати й удосконалювати їх.

Одним з продуктивних видів діяльності з розвитку життєвих (ключових)