Урожайність соняшника

 

Вступ

1. Аналіз посівних площ соняшнику

2. Динаміка урожайності соняшнику

3. Аналіз валових зборів соняшника та факторів які зумовлюють їх зміну

4. Шляхи підвищення урожайності та збільшення валового виробництва соняшнику

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

 

 

Соняшник - є основною культурою в Україні для виробництва рослинницької олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Як зазначає Бурляй Г.Л., Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляє щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі.

Національною програмою розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 2000 - 2009 роки передбачено довести виробництво соняшнику в 2010 р. - до 2400 тис. тонн,, тобто збільшити порівняно з 1998 р. на 5,9% або 134 тис. тонн.

Насіння олійних культур - унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро- та ульграмірсроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валового надходження. Серед олійних культур в останні роки домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%.

Кризова ситуація, яка охопила агропромисловий комплекс України значно ускладнює економічний стан народного господарства, створює соціальну напругу в суспільстві. Загрозливого характеру набули стійкі тенденції спаду виробництва сільськогосподарської продукції, поглиблюються руйнівні процеси в ресурсному потенціалі агропромислового комплексу, загострюється фінансова ситуація у сільськогосподарських товаровиробників, погіршується платоспроможність населення.

З прийняттям Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 р. відкриваються нові можливості активізації процесу докорінної перебудови виробничих відносин в аграрній сфері. Зроблено винятково важливий крок у напрямі практичного втілення в життя аграрної реформи в країні і це підтверджується сприйняттям переважною більшістю трудового селянства.

Економічна криза зачепила і складову частину сільськогосподарського виробництва - вирощування соняшника. Недосконалість економічних відносин, істотне скорочення бюджетного фінансування останніх років негативно позначається на організації виробництва соняшника. Зниження урожайності соняшника зумовлене насамперед фінансовими та матеріально-технічними нестатками господарств. Більшість з них не забезпечені і не здатні забезпечити себе технічними засобами, паливо-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Без застосування сучасних технологій не можна розраховувати на одержання високих врожаїв соняшника, бо природна родючість грунтів, яка з року в рік вичерпується, не забезпечує приріст валових зборів цієї культури, як, зрештою, й інших культур.

Зазначені вище положення зумовили вибір теми курсової роботи «Статистичний аналіз виробництва соняшнику». Об'єктом дослідження є сільськогосподарські підприємства Дергачівського району Харківської області.

Основними завданнями статистики при аналізі виробництва соняшнику є: вивчення народногосподарського значення виробництва зерна соняшнику; аналіз посівних площ соняшнику; дослідження динаміки урожайності соняшнику; аналіз валових зборів соняшнику; кореляційний аналіз факторів, що зумовлюють зміну урожайності; розробка шляхів підвищення урожайності соняшнику та збільшення валових зборів.

При виконанні роботи нами були застосовані такі методи, як статистичне спостереження і зведення даних, метод відносних, абсолютних і середніх величин, ряди динаміки, графічний, індексний і кореляційний методи аналізу, сучасні економіко-математичні прийоми використання ПЕОМ і стандартних пакетів прикладних програм.

 

 

Земля — це продукт природи, і лише у процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва земля при правильному використанні не зношується і не вибуває з виробничого процесу, а навпаки, при правильному використанні властивості її поліпшуються, тобто підвищується родючість.

Під родючістю грунту розуміють його здатність забезпечувати урожайність сільськогосподарських культур, рівень якої залежить як від об'єктивних властивостей грунту, так і від розвитку культури землеробства та кліматичних умов. Розрізняють природну, штучну і економічну родючість землі. Природна родючість створюється внаслідок тривалого ґрунтотворного процесу без втручання людини. Штучна родючість створюється працею людини. Економічна родючість — це результат дії природи і суспільної праці, сукупний вираз природної і штучної родючості.

Земельний фонд України включає всі землі в межах її території (включаючи землі під водою) незалежно від їх цільового призначення і господарського використання.

Земельні угіддя — це ділянки землі, які відрізняються природними властивостями і способом господарського використання. їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.

До сільськогосподарських належать угіддя, які використовуються для виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження, До несільської господарських угідь належать землі, вкриті лісом, деревно-чагарникові насадження (в тому числі полезахисні смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання у сільському господарстві.

Під структурою земельних угідь розуміють питому вагу окремих видів угідь у загальній земельній площі. її виражають, як правило, у процентах. Щоб визначити, який процент становить площа даного виду угідь, її слід поділити на загальну земельну площу і знайдені дані помножити на 100%. |

Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площ обчислюють не по окремих культурах, а по кожній культурі —за