Організаційно – педагогічні умови діяльності школи – Лабораторії наукової установи

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

 

ФЕДОРОВА Ніна Федорівна

 

УДК 373. 51 (09)

 

 

13. 00. 01 – теорія та історія педагогіки

 

 

Київ -1999

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті педагогіки АПН України

Науковий керівник -кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Даниленко Лідія Іванівна, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії впровадження педагогічних інновацій 

 

Офіційні опоненти: -доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Гончаренко Семен Устимович, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, головний науковий співробітник 

кандидат педагогічних наук, доцент Зоц Віра Миколаївна, Інститут педагогіки АПН України, завідувач лабораторії педагогічного досвіду

 

Провідна установа – Полтавський державний педагогічний інститут ім. В.Г. Короленка, кафедра педагогічної майстерності, Міністерство освіти України, м. Полтава. 

Захист відбудеться “ 19 “ лютого 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26. 452. 03 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 252053, м. Київ, вул. Артема, 52-А. 

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України за адресою: 252053, м. Київ, вул. Артема, 52-А. 

Автореферат розісланий “19“ січня 1999 р. 

 

 

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку середньої освіти в Україні характеризується інтенсивними пошуками нового в теорії і практиці навчання і виховання, активним впровадженням нових освітніх технологій, оригінальних педагогічних ідей, освітніх моделей тощо. Як наслідок, змінюється зміст освіти, що призводить до новоутворень у цілісній системі навчання і виховання. 

Одним із основних аспектів реформування загальної середньої освіти є її наукове та методичне забезпечення, підготовка та впровадження нових навчальних планів, програм, підручників, посібників, курсів, спецкурсів тощо; проведення науково-дослідної та експериментальної роботи, впровадження педагогічних нововведень. 

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить, що загальнотеоретичні та методологічні підходи до організації діяльності закладів освіти знайшли відображення у дослідженнях давньогрецьких філософів (Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля та ін.), педагогів минулого (М. Драгоманова, Б. Єсипова, Л. Занкова, А. Макаренка, В. Петра, С. Русової, А. Ферьєро, М. Чехова, С. Шацького, К. Ушинського), сучасності (С. Гончаренка, В. Давидова, В. Мадзігона, М. Поташника, В. Паламарчук, В. Сухомлинського, М. Скаткіна, О. Савченко, М. Ярмаченка), педагогів-практиків (В. Алфімова, М. Гузика, О. Захаренка, Т. Карпенка, А. Сологуба) та ін. 

У психолого-педагогічній науці та сучасній філософії освіти, зокрема, у працях В. Бондаря, І. Беха, І. Єрмакова, І. Зязюна, В. Маслова, В. Моляка та ін., обгрунтовується необхідність та доцільність реформування системи освіти на підставі соціально-економічних потреб держави з урахуванням психологічних, фізіологічних, генетичних особливостей розвитку особистості. 

У сучасних умовах гуманізації, демократизації, гуманітаризації навчання та виховання неможливо спиратись на консервативні підходи до середньої освіти. З огляду на це постає питання про створення шкіл-лабораторій наукових установ, які б задовольняли вимоги суспільства і держави у систематичному проведенні науково-дослідної роботи, спрямованої на удосконалення освітньої системи. 

Цієї проблеми торкалися такі зарубіжні дослідники, як Й. Гардар, І. Джонсон, Г. Сальє, Г. Скотт, країн СНД – М. Давлетшин, В. Крутецький, І. Михневич, Я. Пономарьов, Б. Теплов, М. Поташник та ін. Аналіз праць цих та інших учених свідчить про доцільність створення розгалуженої та різнорівневої системи навчання і виховання, яка б задовольняла сучасні освітні потреби. 

На необхідність організації дослідно-експериментальної роботи в навчально-виховних закладах освіти приділяють увагу у своїх публікаціях П.І. Карташова, А.І. Каспаржак, І.В. Каташинська, І.В. Кухарєва, М.М. Поташник, Р.Ю. Хрустальова та ін., звертаючи увагу на важливіс ть апробації нових педагогічних проектів, технологій, а також виявлення індивідуальних здібностей та інтелектуальний розвиток особистості школярів. 

Важливість дослідження даної проблеми визначається необхідністю апробування різних моделей середніх закладів освіти, створення системи роботи з учнівською молоддю в цих закладах. 

Цю проблему висвітлено у дисертаціях В.М. Алфімова, Л.І. Даниленко, В.В. Коваль, К.В. Макогон, Р.М. Чуйко, Б.Г. Чижевського, В.М. Хайруліної, О.Є Остапчук, Н.І. Клокар та ін. Однак, вона не розглядалась з точки зору системного дослідження та апробування нових педагогічних проектів, поєднання науки і практики. 

Аналіз психолого-педагогічної літератури про функціонування, організацію, місце і роль шкіл-лабораторій на всіх історичних етапах розвитку системи освіти, дозволив нам зробити висновки про доцільність створення школи-лабораторії наукової установи як закладу освіти, який системно експериментує соціальнозначущі освітні нововведення. 

У сучасних умовах функціонування експериментальних педагогічних майданчиків для дослідження проблем недостатньо повно реалізують мету реформування освіти щодо організації і проведення системних психолого-педагогічних, наукових експериментів у середніх закладах освіти, відпрацювання нових педагогічних ідей, теорій, технологій, подальше їх розповсюдження та впровадження в освітню практику (експериментування проводиться не системно, а локально та епізодично). 

Дана проблема входить у ряд пріоритетних в історико-педагогічній науці. На початку ХХ ст. розгортається діяльність по створенню експериментальних шкіл (дослідні школи, науково-дослідні станції) під керівництвом Педагогічної академії, створеної у 1908 р. у Петербурзі. Вони відпрацьовували модернізовані форми та методи навчання і виховання учнів, структури управління закладом освіти. Створення таких шкіл стало передумовою організації експериментальних навчальних закладів,