Петро Дорошенко

Зміст

Вступ

1. Біографія Петра Дорошенко

2. Проголошення Петра Дорошенко гетьманом Запорозької Січі

3. Політика Петра Дорошенко. Андрусівська угода

4. Боротьба за владу. Турецький протекторат

5. Зречення Петра Дорошенко гетьманської булави

 Вступ

Актуальність теми полягає передусім у новому погляді на діяльність гетьмана, переосмисленні його поглядів на політичну ситуацію на Україні по

обидва береги Дніпра у 60-70-х роках ХVII століття. В історичній науці тема вивчення гетьмана Дорошенка вже досліджувалася українськими істориками Дмитром Дорошенком (книга «Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя та політичної діяльності. « – Нью-Йорк, 1985), Валеріє Степанковим (книга «Петро Дорошенко: Володарі гетьманської булави: історичні портрети» – К., 1994), Валерієм Смолієм (книга «Петро Дорошенко: Історія України в особах. Козаччина» – К., 2000), Тарасом Чухлібом (книга «Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663-1713) « – К., аспект мотивування, самоідентифікації, та передумов які спонукали для саме такого розгортання подій, необхідно саме на ньому зосередити головну увагу.

Петро Дорофійович Дорошенко отримав гетьманську булаву у досить неспокійний для Гетьманщини час. Після смерті Хмельницького не знайшлося гідного продовжувача його справи. Постійні сутички між трьома великими державами: Річчю Посполитою, яка бажала відновлення порядків на підконтрольній території, Московською державою, яка втілювала продовження політики, щодо збирання руських земель, і Османської Порти, яка прагнула створити під своїм контролем ще одну маріонеточну територію тільки сприяло швидшому розоренню Правобережної України. У 1659 році Юрій Хмельницький підписує Переяславські статті, що фактично підпорядковують цю територію Московському царству, а вже через рік підписує Слободищенський трактат, що створює передумови для подальшого розколу території України між двома державами по Дніпру. З цього часу розпочинається період, який увійшов в історію як боротьба між Лівобережними та Правобережними гетьманами, що згодом призведе до зникнення Гетьманщини, як явища на політичній карті тогочасної Європи.

1. Біографія Петра Дорошенко

Своє життя та діяльність гетьман України Петро Дорошенко підпорядкував боротьбі за її незалежність. Державний діяч і дипломат, він пройнявся метою вивести свою Вітчизну з руїни, об'єднати її розірвані частини, відновитисамостійну Українську державу. На обох сторонах Дніпра він зустрічав визнання, довіру й пошану українського народу. Три сильні держави того часу – Московія, Річ Посполита, Оттоманська Порта, змагаючись між собою, намагалися завоювати Україну. Розраховуючи використати суперечності між ними, Дорошенко для успішного ведення бойових дій у війні з Польщею звернувся за допомогою до султанської Туреччини. Руйнації, розорення турками й татарами українських міст і сіл, знищення та захоплення в неволю людей обернули прихильне ставлення народу до гетьмана в обурення та прокляття.

Петро Дорошенко народився в 1627 р. у Чигирині. Він походив із старовинного козацького роду. «Я з прадіда козак», – любив говорити український гетьман. Його дід – Михайло Дорошенко був гетьманом реєстрових козаків. Військова й політична діяльність Михайла Дорошенка, талановитого організатора, адміністратора й полководця, припадає на 20-ті роки XVII ст. Він брав участь у Хотинській війні 1621 р., керував походами на Крим, під час одного з них здійснив перехід козаків через Сиваш*, 1628 р. загинув у боях під Бахчисараєм. Батько Петра – Дорофій Дорошенко – був козацьким полковником. Син дуже цінував родинну традицію і з гордістю згадував свого лицарського предка.

Немає даних про освіту Петра Дорошенка, невідомо, де й коли він навчався. Однак відчувалося, що майбутній гетьман здобув добру освіту, мабуть, у братській школі або в колегіумі. Там він міг вивчити латину і польську мову, які дуже добре знав, а також історію. Він був блискучим промовцем, а саме навчанню мистецтва риторики приділялася в братських школах особлива увага. Ще одна характерна властивість Петра Дорошенка – він був дуже дотепним.

Військову службу молодий Дорошенко почав у козацькому війську. Весною 1648 р. в складі тритисячного повстанського загону, очоленого Хмельницьким, він вийшов із Запорозької Січі на волость. Отже, з перших кроків Визвольної війни українського народу 1648-1657 років Петро Дорошенко брав у ній участь, спочатку рядовим козаком, а в 1649 р. його записали до реєстру Запорозького Війська гарматним писарем Чигиринського полку, що передбачало певний рівень освіченості й професійне знання гарматної справи. У 1657 р. Хмельницький призначив Дорошенка прилуцьким полковником. Так майбутній гетьман формувався як полководець, політик, дипломат, пройшовши школу Богдана Хмельницького.

Перебування в Чигирині – столиці Української Гетьманської держави, де виникали, розвивалися, розроблялися й утілювалися в життя ідеї української державності, допомогло Дорошенкові виробити свій широкий погляд на цю справу. Після смерті Богдана Хмельницького він продовжує відігравати помітну роль у колі поборників української державності. Український патріот, душею й тілом відданий визволенню України, утвердженню її державності, Дорошенко був людиною могутнього духу, визначного розуму, нестримної енергії, незламної волі.

Прилуцький полковник Дорошенко став на бік гетьмана Виговського, котрий прагнув урятувати самостійність Української держави у федерації з Польщею та Литвою. Брав участь і в Чуднівській кампанії, в якій 20-тисячне царське військо капітулювало перед польською армією, а козацькі полки на чолі з Юрієм Хмельницьким, який був на той час гетьманом, уклали з поляками Слободищенську угоду. Під час гетьманування Тетері на Правобережжі, Дорошенко був у нього генеральним осавулом. На момент