Нові напрямки, тенденції та особливості організації навчання образотворчого мистецтва (майстер-клас)

 

 

Образотворче мистецтво – один із найважливіших предметів у школі, адже в процесі виховання та творчого розвитку особистості саме урок образотворчого мистецтва відіграє значущу роль, допомагаючи дитині увійти у світ творчості та краси, прилучитися до скарбів художньої культури. Образотворче мистецтво справляє на людину чи не найефективнішу дію, бо завдяки своїй універсальності плідно розвиває її емоційно-чуттєву сферу, поглиблює знання, інтенсифікує візуальний і сенсорний досвід, формує загальну та естетичну культуру.

Ще до недавнього часу образотворче мистецтво у школі мало статус «другорядного» предмета і обмежувалося такими видами діяльності, як малювання та бесіди про мистецтво. Зараз спостерігаються тенденції до позитивних змін, зорієнтованих на якісніший загальний та естетичний розвиток особистості. Вони передбачають, насамперед, удосконалення здібностей дитини до емоційно-естетичного відгуку на твори мистецтва та активізацію її творчого потенціалу. Цьому помітно сприяє розширення кола уроків за рахунок їхньої якісно-змістової перебудови. Найбажанішими у сучасних умовах можна вважати:

- уроки оволодіння образотворчою грамотою (заняття з композиції; малювання з натури; опанування формою, кольорем, об'ємом, різними художніми техніками) ;

- уроки ознайомлення з мистецькими творами (вивчення різних видів та жанрів образотворчого мистецтва) ;

- уроки сприймання та оцінювання явищ мистецтва та дійсності (організовується сприймання, аналіз та оцінка певного художнього твору або явища оточуючої дійсності) ;

- уроки створення самостійних творчих робіт (втілення власного задуму учнів в оригінальних творчих роботах) ;

- уроки колективної образотворчої діяльності (виконання колективної творчої роботи за спільним задумом теми та художньої техніки) ;

- інтегровані уроки (на яких здійснюється взаємне проникнення різних видів мистецтва на базі образотворчого).

Урок образотворчого мистецтва – це урок мистецтва, а тому, в першу чергу, повинен будуватися за законами мистецтва, що передбачає:

- Нестереотипність, структурну різноманітність, сценарну режисуру.

- Почуття, емоції, переживання – основа мистецтва. Торкнутися струн душі дитини, навчити бачити красу, відчувати, співпереживати, що спонукатиме їх до власного вираження емоцій через створення певного художнього образу. А тому, на уроці, необхідно створити певний емоційний настрій, чому сприятиме включення до сценарію уроку методів стимулювання, а саме: фантастично-пригодницькі моменти (уявні подорожі, пригоди, екскурсії), загадки, ребуси, кросворди, художня інтерпретація творів інших видів мистецтва (літератури, музики, елементів театрального дійства, кінофрагментів). Хочу зазначити, що ефективним є виконання роботи під музичний супровід (зрозуміло, що музика повинна відповідати завданням уроку). Проте, психологами доведено, що музика повинна звучати лише кілька хвилин, адже сильно впливає на психічний стан учня. Швидка, бадьора музика буде збуджувати холериків, а спокійна – навпаки, розслабить флегматиків, які взагалі не захочуть працювати.

- Відповідно до законів будь-якої художньої творчості, необхідна наявність трьох структурних елементів уроку: сприймання, формування творчого задуму, його посильна творча реалізація. Уроки образотворчого мистецтва не повинні перетворюватись на уроки малювання та образотворчої грамоти. На сприймання та формування творчого задуму максимально витрачається 15-20 хвилин уроку, а на самостійну творчу діяльність – 25-20 хв.

- Потрібно пам’ятати, що художній образ – це основа, на якій будується художньо-образне сприймання та власна творча діяльність. Через це, опору на художній образ, необхідно передбачити на всіх частинах уроку: на етапі сприйняття та у практичній роботі. Особливу увагу необхідно звертати на інтерпретацію творів мистецтва. Високу педагогічну ефективність має фасилітована дискусія. Ця технологія спрямована на розвиток уміння спостерігати й розмірковувати над художньо-образним змістом творів на основі рефлексії, що стає можливим завдяки багатозначності об’єктів мистецтва, їх здатності інтригувати й пробуджувати різні думки та версії. Важлива відмінність фасилітованої дискусії від традиційної полягає у відсутності попередньої інформації вчителя про авторів творів мистецтва, час їх створення, художні засоби тощо. Без такої, ззовні отриманої інформації, школярі мають навчитися “вичерпувати” зміст із самого твору. Лише потім, коли певне більш-менш чітке уявлення склалося, можна до особистісних вражень додати інформацію (якщо виникає потреба).

– Гра  вид діяльності, мотив якої полягає не в її результатах, а в самому процесі, який приносить задоволення. Ігрове начало тією чи іншою мірою властиве будь-якій діяльності, особливо, якщо вона має естетичну цінність. Важлива грань мистецтва в тому, що його можна розглядати як художньо-пізнавальну модель дійсності, своєрідну “гру в життя”. До групи ігор за правилами належать дидактичні, інтелектуальні та пізнавальні.

- Зрозуміло, що неможливо уявити сучасний урок образотворчого мистецтва без сучасних технологій та ТЗН. Сучасні ППЗ дають можливість провести урок навіть не фахівцю. Проте, дуже важливою є особистість вчителя. Від його майстерності, вміння виконати педагогічний малюнок, передати поетапність виконання роботи залежить ефективність уроку образотворчого мистецтва.

Організовуючи навчально-виховний процес на уроках образотворчого мистецтва, варто використовувати різні методи, що є актуальними в системі мистецької освіти, зокрема загальні:

метод розповіді та бесіди;

метод наочності;

ігровий метод;

метод порівняння і зіставлення;

метод узагальнення;

та спеціальні:

метод художньо-педагогічної драматургії;

метод драматизації;

метод «зруйнування»;

метод «емоційного заряду».

Емоційність, захопленість, зацікавленість молодших школярів