Обґрунтування схеми та джерел фінансування при створенні нового підприємства

 Постановка завдання лежить у відсутності глибоких досліджень формування основного капіталу підприємств залежно від організаційно-правових форм діяльності та необхідність визначення особливостей різних джерел формування ресурсів підприємства і оптимізації накопичення всього капіталу.

 Фінансові ресурси підприємства - це кошти, які знаходяться в його розпорядженні. Вони можуть бути спрямовані на розвиток виробництва, утримання об'єктів невиробничої сфери, створення резервів. Та частина фінансових ресурсів, що направляється на розвиток виробничо-комерційного процесу, являє собою капітал у його грошовій формі[3].

Таким чином, фінансовий капітал - це частина фінансових ресурсів підприємств, за допомогою якої підприємство створює додану вартість.

Загальна формула капіталу: 

 

Г- Т- Г1, (1.5)

 

де, Г - кошти, авансовані інвестором;

 Т - товар (куплені засоби виробництва, робоча сила і тощо);

Г1 - кошти, отримані інвестором від продажу продукції, включаючи додаткову (додану) вартість.

Капітал повинен знаходитися в постійному обороті. Чим більше за рік оборотів капіталу, тим більше прибуток в інвестора. До структури капіталу входять кошти, які були вкладені в основні фонди, нематеріальні активи, оборотні фонди, фонди обороту.

Фінансові ресурси підприємства утворюються за рахунок цілого ряду джерел. Серед них є власні, позикові і притягнуті. Джерелами фінансових ресурсів є: прибуток, амортизаційні відрахування, кошти від продажу цінних паперів, пайові й інші внески юридичних і фізичних осіб, кредити, кошти від реалізації страхового поліса і тощо.

Основною метою формування капіталу підприємства є залучення достатнього обсягу його для фінансування придбання необхідних активів, а також оптимізація його структури з позицій забезпечення умов подальшого ефективного використання. Початковим етапом управління формуванням капіталу підприємства є визначення потреби в необхідному його обсязі. Початковим етапом управління формуванням капіталу підприємства є визначення потреби в необхідному його обсязі. Недостатній обсяг формування капіталу на цьому етапі істотно подовжує період відкриття та освоєння виробничих потужностей нового підприємства, а в ряді випадків взагалі не дає можливості почати його операційну діяльність. У той же час надлишковий обсяг формованого капіталу призводить до подальшого неефективного використання активів підприємства, знижує норму прибутковості цього капіталу. У зв'язку з викладеним, визначення загальної потреби в капіталі створюваного підприємства носить характер оптимізаційних її розрахунків. Оптимізація загальної потреби в капіталі створюваного підприємства є процес розрахунку реально необхідного обсягу фінансових коштів, які можуть бути ефективно використані на початковій стадії його життєвого циклу.

Оптимізація загальної потреби в капіталі створюваного підприємства досягається різними методами, основними з яких є наступні.

а) балансовий метод оптимізації загальної потреби в капіталі ґрунтується на визначенні необхідної суми активів, що дозволяють новому підприємству розпочати господарську діяльність;

б) метод аналогій заснований на встановленні обсягу використовуваного капіталу на підприємствах-аналогах. Підприємство-аналог для здійснення такої оцінки підбирається з урахуванням його галузевої приналежності, регіону розміщення, розміру, використовуваної технології, початковій стадії життєвого циклу і ряду інших факторів.

Характеризуючи цей метод оптимізації загальної потреби в капіталі слід відзначити певну складність його використання в силу недостатніх можливостей адекватного підбору підприємств-аналогів по всіх значимим параметрами, що формує обсяг необхідного капіталу;

в) метод питомої капіталомісткості є найбільш простим, однак дозволяє отримати найменш точний результат розрахунків. Цей розрахунок ґрунтується на використанні показника «капіталомісткість продукції», який дає уявлення про те, який розмір капіталу використовується в розрахунку на одиницю виробленої (або реалізованої) продукції.

Використання даного методу розрахунку загальної потреби в капіталі для створення нового підприємства здійснюється лише на попередніх етапах, до розробки бізнес-плану. Цей метод дає лише приблизну оцінку потреби в капіталі, оскільки показник середньогалузевої капіталомісткості продукції суттєво коливається в розрізі підприємств під впливом окремих факторів. Основними з таких факторів є:

- розмір підприємства;

- стадія життєвого циклу підприємства;

- прогресивність технології, що використовується;

- прогресивність використовуваного обладнання;

- ступінь фізичного зносу обладнання;

- рівень використання виробничої потужності підприємства.

Тому більш точну оцінку потреби в капіталі для створення нового підприємства при використанні цього методу розрахунку можна отримати в тому випадку, якщо для обчислення буде застосовано показник капіталомісткості продукції на діючих підприємствах-аналогах (з урахуванням перерахованих вище факторів).

Перевагою цього методу оптимізації загальної потреби в капіталі створюваного підприємства є те, що він автоматично задає показники капіталовіддачі підприємства на стадії його функціонування.

У системі управління формуванням капіталу створюваного підприємства важлива роль належить обґрунтуванню схеми та вибору джерел його фінансування. 

 Підвищення ефективності формування власного фінансового капіталу підприємства досягається в результаті здійснення відповідної фінансової політики, яка характеризується кількома етапами.

 На першому етапі аналізується загальний обсяг формування власного фінансового капіталу, темпи його зміни порівняно з базисним і попереднім періодами, відповідність обсягу власного фінансового капіталу розміру необоротних і оборотних активів, питома вага власних засобів у сукупному фінансовому капіталі підприємства. Після цього розглядаються джерела формування власного фінансового капіталу, здійснюється їхня вартісна оцінка, вивчається питання про достатність власних засобів і визначається рівень самофінансування підприємства в динаміці.

 На другому етапі здійснюється оцінка вартості окремих внутрішніх і зовнішніх джерел власних фінансових ресурсів і робиться висновок про доцільність