Обґрунтування теоретичних, науково-методичних та практичних аспектів діючої системи аудиту фінансового стану підприємств

Аудитор повинен сформувати попередню думку про стан внутрішнього контролю, ступінь дотримання інструкцій, розпоряджень менеджера підприємства та облікової політики. Ефективність системи внутрішнього контролю в значній мірі залежить від розміру підприємства. На малих підприємствах ризик неефективності системи внутрішнього контролю значно вищий, ніж на великих. Вивчення системи внутрішнього контролю під час перевірок великих підприємств обов'язкове, тому що можливості тестування операцій з боку аудитора обмежуються значним їх обсягом, а це потребує багато часу. Менший контрольний ризик аудитора на великих підприємствах забезпечується достатньо розвинутою тут системою внутрішнього контролю.

Перевіряючи систему внутрішнього контролю, аудитор повинен встановити:

- реальність операцій (відображення у бухгалтерських записах операцій, які дійсно мали місце) ;

- санкціонування (наявність дозволу на проведення господарських операцій уповноваженою на це особою) ;

- повноту записів у бухгалтерських документах (всі проведені господарські операції необхідно відображати в обліку) ;

- правильність визначення вартісної оцінки майна;

- правильність класифікації господарських операцій;

- дотримання періодичності господарських операцій (вони повинні бути віднесені до періоду, в якому були проведені) ;

- правильність підсумків та перенесення їх у регістри бухгалтерського обліку даних [4, с. 166].

Вивчаючи організацію системи внутрішнього контролю клієнта, аудитор накопичує інформацію про недоліки з метою їх усунення, а також для визначення методики та обсягу зовнішнього аудиту. Система внутрішнього контролю вважається ефективною, якщо, по-перше, вона дає можливість вчасно попередити виникнення недостовірної інформації, а по-друге, своєчасно виправити виявлену недостовірну інформацію.

Для оцінки ефективності системи внутрішнього контролю може використовуватися так званий кумулятивний ефект його позитивних та негативних сторін. Проте навіть при оцінці системи внутрішнього контролю в цілому як ефективної, аудитори встановлюють можливості ризику зловживань на конкретній ділянці: перевірка за допомогою процедур контролю.

У міжнародній практиці аудиту використовуються два рівні оцінки системи внутрішнього контролю:

- узагальнюючий рівень, де оцінка ключових моментів внутрішнього контролю проводиться без обстеження (оцінка файлового, операційного контролю, використання опитувань і діагностики) ;

- рівень розширеної оцінки, що досягається на основі детального вивчення доказовості системи внутрішнього аудиту.

У першому випадку ставиться завдання вивчення внутрішнього аудиту за допомогою тестів, підтвердження через недовіру до системи внутрішнього контролю, в другому − проводиться тестування ефективності процедур внутрішнього контролю і обмежується обсяг тестів підтвердження.

Найпростішою формою результатів досліджень системи внутрішнього контролю є описи, що застосовуються для перевірки малих підприємств, а за ними – анкети. Анкети передбачають перелік традиційних питань про суб'єкти і прийоми контролю з відповіддю «так» чи «ні». Анкети розробляються за трьома напрямками: анкета вивчення середовища контролю; анкета вивчення системи бухгалтерського обліку; анкета процедур внутрішнього контролю.

Внутрішній контроль на ПП «ДЕ ЛЮКС» за функціонуванням системи показників фінансового стану повинен забезпечувати:

наявність дозволу на проведення облікових операцій, які мають здійснюватися відповідно до розпорядження керівництва;

відображення всіх облікових операцій у вигляді точних підсумкових показників на відповідних рахунках обліку і у відповідний час, що дає можливість спеціалістам підготувати фінансову звітність згідно зі встановленими вимогами щодо її подання;

доступ до облікових записів по активах підприємства тільки після дозволу керівництва;

систему обліку, що передбачає порядок порівняння відображених в обліку активів з активами, які є у наявності, через певні інтервали часу, і по всіх існуючих розбіжностях вживати необхідних та своєчасних заходів щодо їх усунення.

 

 

Оцінка фінансового стану − це розгляд кожного показника, отриманого в результаті фінансового аналізу, з точки зору відповідності його фактичного рівня нормальному для даного підприємства рівню, ідентифікація чинників, що вплинули на величину показника і визначення необхідної величини показника на перспективу та способів її досягнення.

Оцінка фінансового стану підприємств здійснюється на основі аналізу фінансових звітів. Основним джерелом інформації при аналізі фінансового стану є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємства, зокрема: Баланс підприємства (ф. № 1), Звіт про фінансові результати (ф. № 2), Звіт про рух грошових коштів (ф. № 3), Звіт про власний капітал (ф. № 4), Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5), іноді (наприклад, при обчисленні показників ринкової активності підприємства, для уточнення деяких показників ліквідності) залучаються також дані статистичної звітності, оперативна бухгалтерська інформація, Головна книга, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, податкові накладні та матеріали інвентаризації.

Це можливо досягти завдяки застосуванню під час перевірки відповідних методів, способів та процедур аудиту, які дають можливість провести перевірку системно, в найбільш доцільній послідовності.

Методи аудиту – це органічні поєднання специфічних прийомів, шляхів, способів, які використовуються аудиторами для оцінки достовірності і реальності звітних даних. Методи аудиторської діяльності сформувалися не окремо, а в системі прикладних економічних наук. Окрім цього, вони використовують також загальнонаукові методи дослідження, котрі ґрунтуються на філософських принципах [12, с. 107].

В аудиті фінансової звітності застосовують такі загальнонаукові методи дослідження: аналіз та синтез, конкретизація, індукція та дедукція, аналогія, спостереження й експеримент, системний аналіз, ідеалізація та формалізація, гіпотеза та аналогія, вимірювання і обчислення, функціонально-вартісний аналіз, опитування і порівняння тощо.

До спеціальних методів аудиту фінансової звітності відносять: органолептичні (методи фактичного