Оцінка фінансового стану, фінансових результатів, ефективності фінансової діяльності підприємства ВАТ «Уманський завод «Мегомметр»

Коефіцієнт «якості» чистого грошового потоку надає узагальнюючу характеристику структури джерел формування чистого грошового потоку. Висока якість чистого грошового потоку характеризується зростанням частки чистого прибутку в його формуванні за рахунок зростання обсягів операційної діяльності. В 2008 – 2009 р. р. він має від’ємне значення, що свідчить про зменшення частки прибутку у чистому грошовому потоці, а в 2010 році цей показник рівний 1, 88, що свідчить про стабілізацію ситуації на підприємстві.

Висновок. Аналіз грошових потоків свідчить про перевищення негативних грошових потоків над позитивними у 2008 – 2009 р. р. Від’ємний грошовий потік по всіх роках характеризує фінансову політику підприємства, як неякісну і відображає дефіцит коштів на підприємстві. Для покращення фінансового менеджменту на підприємстві потрібно провести оптимізацію грошових потоків.

Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їхньої організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основними цілями оптимізації грошових потоків підприємства є:

• забезпечення збалансованості обсягів грошових потоків;
• забезпечення синхронності формування грошових потоків у часі;
• забезпечення росту чистого грошового потоку підприємства.

Основними об'єктами оптимізації виступають:

• позитивний грошовий потік;
• негативний грошовий потік;
• залишок грошових активів;
• чистий грошовий потік.

Основу оптимізації грошових потоків підприємства складає забезпечення збалансованості обсягів позитивних і негативного їхніх видів. На результати господарської діяльності підприємства негативний вплив роблять як дефіцитний, так і надлишковий грошові потоки.

 

 

Метою створення будь-якого підприємства є отримання прибутку. Максимізація прибутку є одним із основних завдань фінансового менеджера, яке для свого вирішення потребує оптимальних рішень у сфері капітальних вкладень, управління структурою та вартістю капіталу, доходами і витратами, основним і оборотним капіталом. Стабільне зростання прибутку – це результат ефективного управління фінансами господарюючого суб'єкта в цілому. Тому управління прибутком можна розглядати як у широкому, так і вузькому розумінні.

Управління прибутком у вузькому розумінні полягає:

• у збільшенні доходів підприємства;
• зменшенні витрат;
• формуванні та реалізації ефективної податкової політики;
• оптимальному розподілі прибутку.

Збільшення доходів підприємства можливе за рахунок розширення ринків збуту продукції та освоєння виробництва нових видів продукції. При цьому збільшення доходів за рахунок підвищення ціни реалізації продукції можливе лише при освоєнні нових видів продукції, які користуються підвищеним попитом у споживачів. При збільшенні обсягів реалізації продукції, як правило, ціна реалізації зменшується, а вигоду підприємство отримує переважно за рахунок зростання загального обсягу виручки від реалізації.

Для забезпечення чіткої дії механізму управління прибутком підприємства необхідно проаналізувати чинники впливу на прибуток підприємства.

Валова маржа (ВМ):

  (2. 5)

де ПВ – постійні витрати;

Пр – прибуток.

Коефіцієнт валової маржі (КВМ) – це співвідношення суми валової маржі і суми виручки від реалізації

  (2. 6)

де В – виручка від реалізації

Виручка від реалізації, при якій забезпечується беззбиткова діяльність підприємства за умови неотримання прибутку, називається порогом рентабельності (ПР) і визначається таким чином

  (2. 7)

де ПР – поріг рентабельності;

У натуральному вимірі поріг рентабельності визначається так

  (2. 8)

де ПРнат – порогова кількість товару;

Ц – ціна одиниці товару;

ЗВод – змінні витрати на одиницю товару.

Запас фінансової міцності (ЗФМ) – це величина, на яку фактичний (або запланований) обсяг реалізації перевищує точку беззбитковості. Він відображає величину можливого зниження обсягу виробництва і реалізації без ризику покрити затрати.

Визначення запасу фінансової міцності підприємства

  (2. 9)

Якщо розрахувати отриманий обсяг запасу фінансової міцності у процентах до виручки від реалізації, то оптимальним значенням даного показника є 10% і більше.

Метод операційного левериджу побудований на зіставленні виручки від реалізації із загальними витратами, а також змінними та постійними витратами. Його зміст полягає в наступному. Будь-яка зміна виручки від реалізації продукції породжує ще значнішу зміну прибутку. Даний феномен має назву операційного важеля (ОВ), сила дії якого визначається за формулою

  (2. 10)

Операційний важіль показує, у скільки разів може змінитися значення прибутку при збільшенні (зменшенні) обсягу продажів.

 

Ступінь такої зміни залежить від співвідношення між постійними та змінними витратами підприємства, що називається коефіцієнтом операційного левериджу (Кол)

  (2. 11)

Співвідношення приросту суми валового прибутку та суми обсягу реалізації, що досягається за при певному коефіцієнті операційного левериджу, називають ефектом операційного левериджу (Еол):

  (2. 12)

В табл. 2. 3. проаналізуємо показники управління прибутком підприємства ВАТ «Запорізьке кар’єроуправління».

З даних табл. 2. 3 видно, що змінні та постійні витрати змінюються прямо пропорційно, причому, змінні та постійні витрати у 2009 році зменшуються на 24% і 14% відповідно, а в 2010 р. зростають на 40% і 10%. Змінні витрати на 1 грн. продукції зменшуються у 2009 році на 5 коп., а в 2010 зростають на 1 коп. Така ситуація зумовлена змінами обсягів виробництва продукції і відповідає законам економіки, проте фінансовому менеджеру потрібно звернути увагу на збутову політику підприємства.