Оцінка перспектив нафтогазоносності осадочних басейнів східної Сірії шляхом використання систем розломів фундаменту (за геолого-геофізичними даними)

Викладена вище методика була покладена в основу виділення систем розломів у межах східної частини Сірії (територія досліджень). Однак, впровадження сучасних засобів обчислювальної техніки дозволило у наш час реалізувати методику побудови систем розломів на ЄОМ. Для цього необхідно було мати в наявності цифрові моделі вихідних полів, у той час як більшість вихідного матеріалу представлена у вигляді карт ізоліній.

Основними вихідними матеріалами були карти магнітного і гравітаційного полів масштабу 1: 200000.

Для одержання цифрових моделей фізичних полів використовувались програми R2V і SURFER. Попередньо карти ізоліній підлягались скануванню і редагуванню у графічному редакторі PAINT. Потім за допомогою програми R2V виконувалась векторизація та оцифрування ізоліній гравітаційного і магнітного полів, а це дало змогу одержати файли, що містять координати точок, апроксимуючих поведінку ізоліній і значення поля для кожної із точок.

Для подальших розрахунків необхідно було задіяти значення гравітаційного і магнітного полів на регулярній мережі, тобто проінтерполювати значення поля, одержані на виході програми R2V, що власне і є заключним етапом формування цифрової моделі поля. Інтерполяція значень поля на регулярну мережу здійснювалась за допомогою програми SURFER, а в ролі методу інтерполяції використовувася метод Radial basis function.

Для виділення лінеаментів, крім вихідних полів, використовувались і їх трансформанти, а саме: схеми остаточних аномалій гравітаційного і магнітного полів і схеми модуля градієнта гравітаційного і магнітного полів.

Безпосередньо виділення лінеаментів здійснювалось за допомогою вже згаданої програми SURFER. Для виділення кожної із систем формувався шаблон, який являв собою квадрат, розгорнутий на кут, що дорівнює азимуту системи розломів, що відновлюється, зі сторонами, які дорівнюють 70 км. у масштабі вихідної карти. Шляхом переміщення квадрата по карті проводилось виділення лінеаментів (рис. 1), які потім об’єднувались у системи розломів. Слід відзначити, що при виконанні цієї операції відповідно до методики, розробленої К. Ф. Тяпкіним, на території досліджень виділяється шість систем розломів.

Реалізована вище методика побудови систем розломів фундаменту успішно використовується для районів з малопотужним осадочним чохлом, де мають місце високоградієнтні, контрастні аномалії, обумовлені розломами. Район досліджень відноситься до територій, перекритих потужним осадочним чохлом. У цьому випадку аномалії, обумовлені структурами фундаменту, слабкоконтрастні, “розмиті”, і процес побудови систем розломів у цьому випадку дуже суб’єктивний. У зв’язку з цим, для уточнення виділених на території досліджень систем розломів, нами була використана методика виділення розломних структур по потенціальних полях за допомогою ЄОМ, яка розробляється на кафедрі геофізичних методів розвідки Національного гірничого університету.

Методика, що використовується, включає в себе ряд етапів, основні з яких такі:

Створення цифрових моделей вихідних полів за їх картами в ізолініях;

Розрахунок модуля та азимута градієнта вихідних полів;

Перетворення поля градієнта в поле “штрих-ліній”, математичний зміст яких такий – це відрізки, орієнтовані перпендикулярно вектору градієнта, які мають довжину, пропорційну його модулю;

Розрахунок гістограм розподілу “штрих-ліній” за напрямками;

Азимутальна фільтрація поля “штрих-ліній” за переважаючими напрямками;

Обчислення функції лінійності поля на основі відфільтрованого поля “штрих-ліній”;

Власне виділення зон розломів по полю функції лінійності.

Після одержання цифрових моделей гравітаційного і магнітного полів для території досліджень були розраховані поля їх градієнтів, які потім були трансформовані у поля “штрих-ліній”, гістограми розподілу, які за напрямками представлені на рис. 2.

Аналіз гістограм дозволив зробити висновок про те, що у гравітаційному полі найбільш чітко виявляються напрямки з азимутами, які близькі до 62°, 77°, 270° (90°) і 310° (130°), а у магнітному – близькі до 270° (90°). Отже, фільтрація виконувалася за такими напрямками: для гравітаційного поля – 270° (90°), 62°, 77° і 310° (130°) ; для магнітного – 270° (90°).

Таким чином, у процесі узагальнення результатів обробки геофізичної інформації шляхом застосування комп’ютерної технології у межах східної частини території Сірії найбільш чітко виявляються чотири підсистеми розломів з азимутами 270° (90°), 62°, 77° і 310° (рис. 3).

У розділі наведені відомості про геологічну будову території досліджень, в основі яких лежать аналіз й узагальнення результатів робіт геологічної зйомки чотирьох листів масштабу 1: 200000 і матеріалів площинних геофізичних досліджень (гравітаційної і магнітної зйомок того ж масштабу), а також характеристика розломної тектоніки і нафтогазоносних

Рис. 3. Схема підсистем розломів, виділених в автоматичному режимі структур району, що базуються на результатах виділення систем розломів фундаменту, викладених у підрозділі 3. 4.

У результаті уточнення геологічної будови території досліджень встановлено, що у межах останньої виділяються дві частини, що відрізняються структурним планом – північна і південна. Перша характеризується широким розвитком структур вищих порядків у мезокайнозойських відкладах і приурочена до зони зчленування Месопотамського прогину зі схилом Аравійськоі платформи. Південна зона розташована у межах консолідуючої ділянки схилу платформи і характеризується перевагою негативних структур типу депресій над