Оцінка перспектив нафтогазоносності осадочних басейнів східної Сірії шляхом використання систем розломів фундаменту (за геолого-геофізичними даними)

Одержана у процесі досліджень схема підсистем розломів фундаменту, побудована по потенціальних полях з використанням комп’ютерної технології, була співставлена з просторовим розташуванням відомих на території досліджень локальних структур. У результаті співставлень, як видно на рисунку 4, було встановлено, що більшість відомих локальних структур потрапляють у зони виділених підсистем розломів та орієнтування, їх осьових ліній співпадають з цими розломами. Ця найпростіша закономірність використовується для прогнозування пошуків локальних структур, що можуть представляти собою пастки для вуглеводнів на території досліджень і на суміжних площах.

Попередньо було розраховане кількісне співвідношення потрапляння локальних структур у зони усіх виділених підсистем розломів і в кожну з них. Із усіх відомих у районі досліджень локальних структур 78% потрапляють у зони виділених підсистем розломів. Із них 21% тяжіє до систем широтного простягання з азимутом 270°, така ж кількість потрапляє у зони розломів, що характеризуються азимутом простягання 310°, біля 23% структур лягають у зони підсистем розломів з азимутом простягання 62°, і найменше їх число (13%) потрапляє у зони розломів з азимутом простягання 77°.

Таким чином, на території досліджень встановлено взаємозв’язок між виділеними підсистемами розломів кристалічного фундаменту і локальними нафтогазоносними структурами осадового чохла, який слугує критерієм для прогнозування вуглеводневих пасток.

Цей розділ присвячений комплексному і всебічному аналізу території Сірії з позиції її тектонічної будови, складу розрізів, історії геологічного розвитку і ряду інших критеріїв, що використовуються при науковому обґрунтуванні прогнозування нафтогазоносних площ і зон нафтогазонакопичення. При цьому основне значення належало палеотектонічним, структурним, палеогеографічним і літолого-фаціальним критеріям. Одержані при цьому результати зводяться до того, що 1) виходячи з геоструктурних особливостей території Сірії, найбільш перспективними на пошуки нафти і газу є область Пальмірид, Приєвфратський і Месопотамський прогини; 2) історико-геологічні особливості формування геологічного вигляду Сірії свідчать, що найбільш сприятливі умови стосовно нафтогазоутворення простежуються з юрського періоду, коли практично вся територія являла собою область опускання, при цьому палеотектонічний аналіз дозволяє припускати, що найбільш перспективними на пошуки родовищ нафти і газу є Приєвфратський, Месопотамський, Афринський і Нахр-Єль-Кебірський прогини. А западини Єд-Дау, Дамаскську і Хомську, Пальмірську складчасту область і Друзький прогин можна віднести до менш газоносних; 3) у літолого-стратиграфічному і фаціональному аспектах найбільш перспективними на пошуки нафти і газу є розрізи кайнозою Приєвфратського, Месопотамського прогинів, а також мезо-кайнозойські відклади Пальмірид і Друзького прогину.

Серед відзначених вище районів до найбільш перспективних на виявлення родовищ нафти і газу належать Приєвфратський і Месопотамський прогини, що займають північно-східну і східну частини Сірії, які є об’єктом детальних досліджень. На користь цього висновку свідчить наявність у північній та північно-східній частинах цієї території ряду родовищ нафти і газу, встановлених раніше. Практично всі родовища приурочені до підсистем розломів, виділені у процесі проведення справжніх досліджень.

За кількісним потраплянням локальних структур у зони виділених підсистем розломів (розділ 4) найбільш перспективними на пошуки локальних структур є під-системи розломів з азимутами: 62°, 270° (90°) і 310° (130°).

Аналогічні підсистеми розломів мають місце також у межах центральної і південної частин території, що досліджується. Це до них приурочені локальні структури, складені мезо-кайнозойськими теригенно-карбонатними комплексами порід, які на півночі є нафтогазоносними. Цей висновок дозволяє конкретизувати виділення на пошуки нафти і газу ділянок, обмежуючи їх шириною зон підсистем розломів, і пошукові роботи необхідно зосередити саме у межах цих підсистем.

Таким чином, встановлений у процесі проведення досліджень зв’язок між виділеними підсистемами розломів фундаменту та відомими локальними структурами дозволяє провести детальні сейсморозвідувальні роботи, спрямовані на виявлення локальних структур, перспективних на пошуки родовищ нафти і газу з подальшим бурінням. Ці прогнозні ділянки добре видно на рисунку 4.

Беручи до уваги той факт, що в основі виділення систем розломів лежить викладена у розділі 3 методика, виділення розломних структур за допомогою ЄОМ дозволить проводити оцінку перспектив нафтогазоносності територій на фактичній основі. Це істотно підвищує об’єктивність прогнозування і відповідно результативність пошукових робіт з мінімальними матеріальними і фінансовими витратами.

 

 

Дисертація – закінчена науково-дослідницька робота, у якій розглянуто зв’язок локальних нафтогазоносних структур осадочного чохла з підсистемами розломів кристалічного фундаменту східної Сірії.

Основними результатами проведених досліджень є:

Згідно з методикою, запропонованою К. Ф. Тяпкіним, проінтерпретовані дані гравірозвідки і магніторазвідки для східної частини Сірії з метою виділення систем розломів фундаменту. За цією методикою побудовано шість систем розломів з азимутами: 270°, 17° і 287°, 35° і 305°, 45° і 315°, 62° і 332°, 77° і 347°;

На прикладі геофізичних матеріалів для східної частини Сірії використана комп’ютерна технологія виділення розломних структур за потенціальними полями, розроблена на кафедрі геофізичних методів розвідки Національного гірничого університету, де найбільш чітко виявляються чотири підсистеми розломів з азимутами: 270°, 310°, 62° і 77°;

Виконано співставлення схем: підсистем розломів (побудована за допомогою ЄОМ) і відомих локальних структур. У результаті співставлень встановлений зв’язок між підсистемами розломів фундаменту і локальними структурами.