Симультанні лапароскопічні операції при жовчнокам'яній хворобі в поєднанні з хірургічною патологією внутрішніх жіночих статевих органів

Академія медичних наук України

Інститут хірургії та трансплантології

 

Каштальян Михайло Арсеньєвич

 

УДК 616-072. 1: 616-089: 611. 98

 

 

14. 01. 03 – хірургія

 

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.

Науковий керівник: Доктор медичних наук, професор Гешелін Сергій Олександрович, Одеський державний медичний університет, завідувач кафедри госпітальної хірургії.

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор Захараш Михайло Петрович, начальник військово-медичної Служби СБУ Доктор медичних наук, професор Мамчич Володимир Іванович завідувач кафедри хірургії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика.

Провідна установа: Національний медичний університет ім.. О. О. Богомольця, кафедра госпітальної хірургії, м. Київ

 

 

Актуальність теми. В останні роки значно збільшилася кількість хворих, які страждають водночас на кілька хірургічних захворювань [Ю. Ю. Аврaмов, 1984; М. А. Койко, 1998; В. А. Кубышкин и соавт., 1998; В. З. Маховский, 1993; В. Г. Сахаутдинов и соавт., 1995]. За даними ВООЗ, до 25-30% хворих, госпіталізованих до хірургічних стаціонарів, мають два і більше поєднаних хірургічних захворювань [А. А. Рудаков, 1993; А. Ф. Романчишин и соавт., 1999]. Цьому сприяє збільшення тривалості життя, погіршання екологічної ситуації [Б. С. Запорожченко и соавт., 1998]. З іншого боку, широке впровадження сучасних діагностичних засобів дозволяє виявити поєднану патологію на більш ранніх етапах [В. Л. Полуэктов и соавт., 2000; Muhrbech O., Aheberg J., 1998].

Нині велика увага приділяється поліпшенню якості надання медичної допомоги, інтенсифікації роботи хірургічних стаціонарів, зниженню економічних втрат [О. Ф. Возіанов та співавт., 1997; С. И. Емельянов, 1997; А. Г. Кригер и соавт., 2000; В. Ф. Саенко и соавт., 1998; А. М. Тищенко и соавт., 2000]. Особливо актуальною ця проблема стає при переході до страхової медицини [Л. Ю. Потягайло та співавт., 1999; С. С. Стелбунов и соавт., 1999; В. Ф. Саенко, М. Е. Ничитайло, 1997; И. Е. Хатьков и соавт., 1997]. Одним із перспективних напрямків є своєчасне лікування хворих з поєднаною хірургічною патологією. Оперативне лікування цих хворих являє собою складну і не до кінця вирішену проблему [Л. В. Поташов и соавт., 1997; С. С. Слесаренко и соавт., 1995].

Більшістю хірургів визнається доцільність виконання симультанних операцій. Однак з різних причин у традиційній хірургії вони виконуються досить рідко – у 1, 5-3% хворих, незважаючи на те, що володіють цілою низкою переваг. Вони позбавляють хворого одразу від двох і більше захворювань, усувають ризик повторних оперативних втручань, знижують вірогідність виникнення пов'язаних з ними післяопераційних ускладнень [Л. В. Поташов и соавт., 1997; М. М. Атмурзаев и соавт., 2000]. Хворий один раз проходить передопераційну підготовку, один раз переносить наркоз і післяопераційний період. Неабияку важливу роль відіграє економічна ефективність симультанних оперативних втручань [Л. С. Александров и соавт., 2001; М. А. Алиев и соавт., 1999; С. С. Стелбунов и соавт., 2000; А. Д. Тимошин, 1999].

Новий імпульс до розвитку симультанної хірургії надало широке впровадження в клінічну практику малоінвазивних хірургічних методів, перш за все – лапароскопії [П. С. Ветшев и соавт., 2001; J. Perissat et al., 1998; R. M. Satava et al., 1996]. Удосконалення техніки лапароскопічних операцій, їх мала травматичність дозволяє розширити показання до виконання симультанних операцій при різних захворюваннях, перш за все при жовчнокам'яній хворобі, поєднаній з патологією малого таза у жінок.

Жовчнокам'яна хвороба (ЖКХ) – одне з найрозповсюдженіших захворювань, що зустрічаються в абдомінальній хірургії. У розвинутих країнах світу вона виявляється у 10-15% населення і частіше вражає жінок: за зведеними статистичними даними, жінки хворіють в 4-6 разів частіше за чоловіків [В. Т. Зайцев и соавт, 1998; Ю. Х. Мараховский, 1997; Д. Ю. Семенов, 1996; O. Muhrbech et al., 1998; P. A. Philips, 2000]. В клінічній практиці нерідкі випадки, коли ЖКХ поєднується з хірургічною патологією жіночих статевих органів [П. С. Ветшев и соавт, 2001; Ю. Е. Журов, 1996; В. Д. Розен и соавт., 1991; T. P. Hьttl et al., 2000]. Багато в чому це пояснюється спільністю патогенетичних механізмів розвитку ЖКХ і виникнення гормонозалежних гіперпластичних процесів матки і придатків [И. З. Гладчук, 1992; Г. А Дзюба и соавт., 1997]. Широке застосування в терапевтичній практиці синтетичних прогестинів, які негативно впливають на печінковий метаболізм, дозволяє прогнозувати подальше збільшення частоти розвитку ЖКХ і супровідних гіперпластичних процесів жіночих статевих органів [В. Д. Розен и соавт., 1991; А. А. Рудаков, 1993].

В останнє десятиріччя “золотим” стандартом у лікуванні ЖКХ стала лапароскопічна холецистектомія (ЛХЕ) [А. С. Балалыкин и соавт., М. Е. Ничитайло и соавт., 1998; 2000; M. Meinero et al., 1994]. Завдяки мінімальній інвазивності, високій прецизійності відеолапароскопічна техніка також набула широкого розповсюдження в лікуванні різних гінекологічних захворювань [Г. В. Пучков и соавт., 2000; J. Perissat et al., 1998].

У класичній абдомінальній хірургії одночасне виконання хірургічних втручань з приводу ЖКХ і захворювань жіночих статевих