Охорона праці в галузі

(в кожну півсферу 40-80%); переважно відбитого світла (60-80% у верхню півсферу); відбитого світла (80% - верхню півсферу).

Перерозподіл світлового потоку світильником призведе до певної втрати світлового потоку. Тому однією з важливих характеристик є ККД (відношення світлового потоку лампи, вміщеної до світильника).

Велике значення для обмеження освітленості має кут α, який створюється відбивачем, а в світильниках з люмінесцентною лампою – планками грат для екранування.

Світильники розрізняються за методом захисту від пилу (пилонезахищені і пилозахищені), води (водонезахищені крапле-, дощо-, бризко, струєзахищені, герметичні).

Для освітлення вибухонебезпечних приміщень випускають спеціальні світильники іскро-, вибухобезпечні і т.д.

Для люмінесцентних ламп, як правило, багатолампові світильники, які дозволяють використовувати спеціальні схеми вмикання для зменшення пульсацій.

 

5.2.2. Розрахунок штучного освітлення

Кінцевою метою проектувального розрахунку штучного освітлення є визначення кількості і потужності джерел світла.

Для розрахунку освітлювальної установки при рівномірному розміщенні світильників загального освітлення і горизонтальної робочої поверхні основним є метод коефіцієнтів використання світлового потоку.

Проектний розрахунок виконується за формулою:

Фл=(ЕнSzКз)/Nη, 

де Фл – світловий потік лампи;

S – площа приміщення;

Z – коефіцієнт нерівномірності освітлення (1,1-1,15);

Кз – коефіцієнт запасу, який приймається в залежності від забруднення повітря по таблиці З.БНіП П-4-79;

N – кількість світильників;

η – коефіцієнт використання світлового потоку світильника;

n – кількість ламп в світильнику;

η – залежить від ККД і кривої розподілу світлового потоку світильника;

ρс,ρп,ρпот – висоти підвищування світильника і геометричних характеристик приміщення (індекс приміщення).

Для крапкових джерел світла N = S/l1l2, 

де l1 – відстань між світильниками в ряду;

l2 – відстань між рядами світильників.

По розрахунковому світловому потоку джерела світла вибирається найближча стандартна лампа.

Для розрахунку локалізованого і місцевого освітлення горизонтальних та похилих поверхонь застосовують крапковий метод, в основі якого лежить формула:

Е=Ісоs2α/Кзhr2,

де І – сила світла в напрямку від джерела на задану крапку;

L – кут між нормаллю до робочої поверхні і напрямком світлового потоку.

З довідників відомо, що питома потужність освітлювальної установки залежить від заданих параметрів Руд. Тоді потужність, яка вимагається від лампи визначається за формулою:

Ри=РудS/Nn/

Перевірочний розрахунок зводиться до визначення фактичної освітленості на найменш освітленому робочому місці виходячи з відомої кількості, типів і розміщення ламп і світильників у відповідному приміщені. Отримане значення порівнюється з нормативним, що відповідає виду робіт і системи освітлення. За результатами порівняння робляться висновки щодо відповідності умов освітлення гігієнічним нормам. 

 

 5.3. Захист від випромінювань

 

Захист від ІЧ випромінювань.

Основні способи захисту від ІЧ випромінювань: захист часом, захист відстанню, усунення джерела тепловиділень, теплоізоляція, екранування і охолодження гарячих поверхонь,  використання  індивідуальних засобів захисту.

Перші три способи  очевидні і випливають з залежності q = f(t).

Теплоізоляція та екранування − найефективніші та найбільш економічні заходи щодо зменшення рівнів ІЧ випромінювання, запобігання опікам, скорочення витрат палива. 3гiдно з  діючими СН температура нагрітих поверхонь устаткування та огороджень не повинна перевищувати 45°С. 

Для зниження температур робочих поверхонь конструкцій та устаткування застосовують внутрішню теплоізоляцію – футеровку.

Залежно від принципу дії теплозахисні засоби поділяють на:

•тепловідбивні – металеві листи (сталь, алюміній, цинк, поліровані або вкриті білою фарбою  та. ін.), які можуть бути одинарні або подвійні; загартоване скло з плівковим покриттям; металізовані тканини; склотканини; плівковий матеріал та ін.;

•теплопоглинаючі – сталеві та алюмінієві листи або коробки з теплоізоляцією з азбестового картону, шамотної цегли, повсті, вермикулітових плит та інших теплоізоляторів; загартоване силікатне органічне скло; сталева сітка (одинарна або подвійна із загартованим силікатним склом); та ін.;

•тепловідвідні – екрани водоохолоджувальні (з металевого листа або коробів з проточною водою), водяні завіси тощо;

•комбіновані.

           Залежності від особливостей технологічних процесів застосовують прозорі та напівпрозорі екрани.

Вибір теплозахисних засобів обумовлюється інтенсивністю та спектральним складом випромінювання, а також умовами технологічного процесу.

Теплозахисні екрани повинні забезпечувати нормовані величини опромінення працівників; бути зручними в експлуатації; не ускладнювати огляд, чищення та змащування агрегатів; гарантувати безпечну роботу з ним; бути міцними та надійними; зручними щодо виготовлення та монтажу; мати достатньо тривалий термін експлуатації; у процесі експлуатації зберігати свої теплозахисні якості.

Для зниження інтенсивності випромінювань від зовнішніх поверхонь застосовують водяне охолодження. Вада методу – небезпека вибуху паротворення в разі контакту води з рідкими металами та матеріалами,  нагрітими до дуже високих температур.

У paзі неможливості забезпечити технічними засобами допустимі гігієнічні нормативи опромінення на робочих місцях використовують засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) – спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ для захисту голови, очей, обличчя, рук.

            Залежно від призначення передбачають такі ЗІЗ:

для постійної роботи в гарячих цехах – спецодяг (костюм чоловічий повстяний), а під час ремонту гарячих печей та агрегатів – автономна система індивідуального охолодження в комплекті з повстянням костюмом;

під час аварійних робіт – тепловідбивний комплект з металізованої тканини;

для захисту ніг  від теплового випромінювання, іскор і бризок розплавленого металу та