Охорона праці в галузі

ЕМП, що утворюються під час роботи ВЧ генераторів;

шуми під час роботи механічних затворів, насосів, шум ударних хвиль;

 токсичні рідини (робоче тіло в рідинних ОКГ), наприклад,

оксиди хлору, фосфору і т. ін. 

Таким чином, експлуатація лазерів потребує впровадження цілого комплексу різноманітних захисних заходів.

Діючі ОКГ потрібно розміщувати в окремих, спеціально виділених приміщеннях, які не повинні мати дзеркальних поверхонь. Поверхні приміщень повинні мати коефіцієнт відбивання не більш 0,4. Стіни, стеля і підлога повинні мати матову поверхню. У приміщенні повинна бути висока освітленість (КПО > 1,5%, Езаг > 150 лк). Приміщення необхідно облаштовувати загальнообмінною вентиляцією та місцевими всмоктувачами. Забороняється проводити орієнтацію променя на вікна та двері. Суворо обмежується доступ сторонніх осіб до ОКГ. Установлюються попереджувальні знаки та система сигналізації про роботу ОКГ. Застосовують різні типи екранів (металеві, пластмасові) для запобігання виходу променя в місця перебування персоналу. Вивішують відповідні знаки в місцях розташування безпечних і небезпечних зон (ГОСТ 12.4.026-76). Для запобігання ураженню органів зору застосовують ЗІЗ –  спеціальні окуляри зі світлофільтрами. 

У протилазерних окулярах використовують:

поглинальне скло і пластмаси;

відбивні діелектричні плівки, що відбивають 90…95% падаючої світлової енергії (оксиди титану  та ін.);

комбінації з поглинальних і відбивних матеріалів.

Світлофільтри повинні мати  високу вибірковість положення і відбивання, а також велику термостійкість. Щодо цього найкращі показники мають багатошарові світлофільтри. Для них граничне значення пробою може досягати 1015 Вт/м2. Для кожної довжини хвилі ОКГ необхідно підбирати окуляри з відповідними характеристиками. Наприклад, окуляри типу СЗС-22  мають максимальну ефективність у діапазоні λ = 0,69…1,6 нм).

Поряд із захисними окулярами в лабораторіях з використанням ОКГ необхідно використовувати і захисний одяг для унеможливлення потрапляння лазерного випромінювання на відкриті ділянки шкіри. За густини потоку енергії 50 Дж/см2 у людини вже спостерігаються великі  ушкодження відкритих ділянок  шкіри. Для захисту шкіри застосовують фетровий одяг, шкіряні рукавички.

Для зменшення густини потоку відбитої  енергії ЛВ необхідно підбирати відповідний колір фарбування стін робочого приміщення. Так, темносиня олійна фарба відбиває  16% випромінювання в разі використання ОКГ з довжиною хвилі 1,06 мкм і  12% – за використання ОКГ з довжиною хвилі 0,69 мкм. Темно-зелене фарбування стін у разі використання  ОКГ з довжиною хвилі 0,69 мкм відбиває 15%  випромінювання. Для створення екрануючих штор рекомендують використовувати чорні щільні тканини, які мають максимальне поглинання  ЛВ у діапазоні довжин хвиль 1,06 – 0,69 мкм.

Лекція 6. Принципи створення та використання засобів захисту від шуму, вібрації та ультразвуку

6.1. Заходи та засоби захисту від шуму

Питання боротьби із шумом потрібно починати вирішувати вже на етапі проектування підприємства, робочого місця, устаткування. Для цього, зазвичай,  використовують організаційні, технічні та медично-профілактичні заходи.

До організаційних заходів належать раціональне розташування виробничих ділянок, устаткування робочих місць, постійний контроль режиму праці та відпочинку працівників, обмеження у використанні обладнання та  робочих місць, що не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.

Технічні заходи дають змогу зменшити вплив шуму на працівників і поділяються на заходи, що використовуються  в джерелі виникнення (конструктивні та технологічні),  на шляху розповсюдження (звукоізоляція, звукопоглинання, глушники шуму, звукоізоляційні укриття) та в у зоні сприйняття (засоби колективного та індивідуального захисту).

Захист від шуму необхідно забезпечувати, передусім, за рахунок використання  шумобезпечнoї техніки, і тільки в разі неможливості вирішення цього питання, за рахунок використання заходів і засобів колективного та   індивідуального захисту. 

Для зниження шуму необхідно використовувати конструктивні та технологічні методи зниження шуму у самому джерелі походження звуку. Надзвичайно ефективним методом зниження шуму в джерелі його виникнення в деяких випадках може стати зміна технологій, наприклад, за допомогою заміни ударної взаємодії на безударну (заміна клепання зварюванням, кування – штампуванням, літерного методу друку – лазерним, тощо). Під час конструювання механічного обладнання, слід намагатися зменшити рівень коливань конструкції або її елементів.

Для зниження шуму механічного походження у вузлах, в яких здійснюють ударні процеси, необхідно зменшувати сили збурення, та час контакту елементів, що взаємодіють між собою, збільшувати внутрішні втрати в коливальних системах, зменшувати площу випромінювання звуку та ін. Це можна досягти:

-заміною зворотно - поступального переміщення обертовим;

-підвищенням якості балансування обертових деталей;

-підвищенням класу точності виготовлення деталей;

-поліпшенням змащування;

-заміною підшипників кочення на підшипники ковзання;

-використовуванням негучних матеріалів (наприклад, пластмаси);

-використовуванням вібродемпфувальних матеріалів (мастики);

-дійснюванням віброізоляції машин від фундаменту;

-використанням гнучких сполучень;

-використанням зубчастих передач із спеціальним профілем або їx заміною на малошумні -передачі (клиноремінну, гідравлічну).

Джерелами аеродинамічного шуму можуть бути нестаціонарні явища у разі течії газів і рідин. Засобами боротьби з аеродинамічним шумом у джерелі його виникнення досягають:

-зменшення швидкості руху газів;

-згладжування гідроударних явищ за рахунок збільшення часу відкриття затворів;

-зменшення вихорів у струменях за рахунок вибору профілів тіл, що обтікаються;

-дроблення струменів за допомогою насадок;

-використання ежекторів, що знижують випромінювання шуму на межі “струмінь – довкілля”.

Джерелами електромагнітного шуму є механічні коливання електротехнічних пристроїв або їx частин, які збуджуються змінними магнітними та електричними полями. До методів боротьби з цим шумом належать: