+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Лекція
К-сть сторінок:
68
Мова:
Українська
щоб бути господарем природи. У гуманістичному русі також аналізувалося суспільство. Висловлювались ідеї соціальної утопії. Засновники Т. Мор і Т. Кампанела вважали, що може бути забезпечений досконалий суспільний устрій, який би базувався на відсутності правлінні державою мудрецями рівного доступу до соціальних благ. Відбувся перелом. Копернік обґрунтував геліоцентричну модель всесвіту, яка руйнувала освячені церквою уявлення про світобудову. Дж. Бруно запропонував ідею щодо несотворимості, безкінечності Всесвіту, розсередивши Бога в речах природи, Бруно обґрунтував пантеїстичний погляд. Суспільно-філософська думка відродження відчула на собі і певним чином реалізувала нові ідеї щодо людини, природи, світу, які були висловлені італійським мислителем. Піко дела Мірандола «Промова про гідність людини»
3. Філософія нового часу найбільш виразно заявила про себе у XVII ст., коли внаслідок наукової революції великих географічних відкриттів був нагромаджений величезний масив нових даних про світ. Тому основна увага була прикута до розроблення методів наукового пізнання. Були запропоновані дві методології наукового пізнання:
а). емпірично-індуктивна (Ф. Бекон)
б). раціоналістично-дедуктивна (Р. Декарт)
- Емпіризм – це принцип пізнання, який вважає що результат пізнання може бути досягнутий лише шляхом досвіду, що фіксується лише органами чуття.
- Індукція – прийом логічного мислення, коли вчений переходить від знання однієї ознаки яка повторюється до висновку про наявність цієї ознаки у цілого класу явищ.
- Раціоналізм – принцип пізнання що базується на тому, що істинне знання може здобути лише розум, який може підштовхуватися до діяльності показання органів чуття.
- Дедукція – прийом логічного мислення від загального знання до одиночного
Під час Просвітництва (XVIII ст.) філософи остаточно зупинилися на вирішальній ролі людського розуму не Біблії не Бога а людського розуму як засобу вдосконалення природи, суспільства і самої людини, як основи пізнання. Іншими рисами були:
Деїзм – погляд згідно з яким Бог створивши природу і людину, у подальшому не бере участі і не втручається в їхню долю.
Сцієнтизм – впевненість в тому, що наука є найвищою культурною цінністю і цілком достатньою умовою для орієнтації людини в світі.
4. Німецька класична філософія представлена іменами:
Кант (1724-1804 рр.), Г. Гегель, Л. Фейєрбах, К. Маркс, Ф. Енгельс.
Кант зробив центром своєї уваги проблеми пізнання. Він у перше показав, що саме людина є активною силою в процесі пізнання. Він був агностиком і розробив концепцію «річ у собі», тобто заперечував можливість повного пізнання людиною світу. Кант сформулював категоричний імператив в етиці.
Дій згідно з таким правилом, щоб твоя поведінка стала загальним законом. Гегель розробив діалектику, як систему і метод пізнання.
Фейєрбах розробив антропологічний матеріалізм. У центрі його уваги – людина.
Лекція 6
Тема: Сучасна світова та українська філософія
План
- Особливості та напрямки сучасного.
- Розвиток української філософії.
1. Сучасна філософія іноді називається некласичною тому що вона відрізняється від усього попереднього філософствування. Якщо класична філософія виходила з принципу раціоналізму у пізнанні природи, суспільства та людини І вдосконалень їх то не класична філософія звертається до емоційних, не зовсім зрозумілих для науки психічних чинників, які важко спрогнозувати.
Сучасна філософія на перший план висунула вивчення людиною буття в його неповторності. Акцентувала увагу на те, що людське життя, людська поведінка є об’єктом зовнішніх маніпуляцій. Пізнання доступно не всім, а лише аристократам, що прогрес у суспільстві не є обов’язковим.
Некласична філософія звернулась до явищ і запропонувала нові типи мислення.
Сучасна некласична філософія з’явилась у середині XIX ст. і на сьогоднішній день представлена різноманітними напрямами, школами та течіями.
До основних з них належить «Філософія життя» (Бергсон, Ділєтей, Ніцше).
Вона традиційне поняття життя замінила на поняття життя, підкреслюючи тим самим властиві світу активність та енергію. І. Ф. Ніцше основою світу – основою світу – воля до влади (прагнення до самовиявлення у будь який спосіб), то у боротьбі перемагає сильнійший. До слабких людей не треба ставитись із співчуттям, не треба ім. допомагати тому, що це причиняє деградацію людини як такої. Проте незахищені і слабкі люди у якості засобу свого виживання взяли на озброєння мораль, культуру, релігію. Про них виступає Ніцше заявляючи що бог помер. Ця філософія стала офіційною у фашистській Німеччині.
Іншим напрямом сучасної філософії є – позитивізм.
Засновником був Кант. Він висловив думку що класична філософія, виснажила себе, і суто умовним безплідним теоретизуванням, замість неї потрібна нова, яка завлаб позитивні знання, тобто реально, корисне, достовірне. А значить це вимагало застосуванню її як філософії науки.
Нова філософія покликана виконувати такі функції:
- розробляти методи наукового пізнання
- виявляти зв’язок між науками
- систематизувати наукове знання і проясняти мову науки.
Позитивізм у XX ст. набув таких форм:
- 20 роки ХХст. – неопозитивізм (Л. Вітгентштейн) вважав що філософія має своїм предметом логічний аналіз висловлювань вчених і понять науки на предмет перевірки їхньої достовірності. Запропонував метод верифікації, тобто співставлення із фактами, звуження їх аж до тих, далі неподільних фактів, які були покладені у фундамент наукової теорії.
- 70 роки ХХ ст. – постпозитивізм (К. Попер) який запропонував метод фальсифікації, тобто для перевірки істини наукової теорії. Філософ має спростовувати кожне окреме положення теорії, якщо хоча б одне положення теорії можне так спростувати,