Організація інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки України

Механізм реалізації інвестицій

Державне управління: плановість, жорстке директивне втручання держави в процес капіталовкладень. Стадії інвестиційного циклу: проектування – створення – освоєння. Адміністративний контроль виробництваПереважно ринкове, конкурентне коригування інвестиційних процесів при регулятивно-контролюючій ролі держави. Стадії інвестиційного циклу: науково-проектна підготовка – виробництво – освоєння і реалізація – реінвестиції. Організаційно-економічний контроль реалізації інвестицій на всіх стадіях прибутком (доходами) і цінами. У дисертації запропоновано розширити набір класифікаційних ознак, як це показано на рис. 1.

 

Рис. 1. Класифікація форм інвестицій

 

Наведені класифікаційні ознаки дають змогу охопити найголовніші напрямки реалізації інвестицій. Наприклад, розкриваються стимули, які спонукають до вкладення капіталу (мета інвестування), чого не розглянуто у жодній із описаних схем класифікації інвестицій. Крім того, стає можливим проведення аналізу ефективності інвестицій щодо поставленої мети і функціональних завдань простого чи розширеного відтворення фондів. Пропонована система класифікації значно розширює поняття джерел походження інвестиційного капіталу, оскільки основна увага зосереджена саме на каналах його надходження (централізовані і децентралізовані), а не просто на формі власності (приватні і державні). Нарешті, при групуванні інвестицій за фактором часу розкрито їхні особливості як вартісної категорії. Тут йдеться про характер поєднання двох протилежних процесів: вкладення капіталу й отримання прибутку в структурі інвестиційної діяльності. Адже, при незмінному існування обох процесів, вони можуть відбуватися послідовно, паралельно та інтервально.

Посилення попитових та фінансових обмежень, які супроводжуються зростанням регулюючого впливу держави на інвестиційну діяльність у ході ринкового реформування економіки, привертають увагу підприємств до стратегічних аспектів діяльності, питань реконструкції, кардинальної зміни технології тощо. Усвідомлення необхідності спеціальної інвестиційної політики, впровадження в життя масштабних проектів довготривалого характеру стимулюють зростання інвестиційної активності підприємств. У цих умовах особливого значення набувають проблеми формування інвестиційного потенціалу і його ефективної реалізації. Адже саме інвестиційний потенціал визначає можливості підприємства вкладати кошти (капітал) в різного роду фінансові інструменти, матеріально-речові та особисті фактори виробництва для забезпечення умов нормального відтворення, одержання очікуваного доходу.

Практика ринкових реформ в Україні засвідчила низьку адаптованість більшості підприємств до нових умов господарювання. Вкрай неефективна організаційна структура та невисокий рівень управління не дають змоги їм формувати власний інвестиційний потенціал. Ведення політики реструктуризації і фінансового оздоровлення допоможе не лише вивести економіку підприємств з кризи і підняти їх інвестиційний потенціал, а й значно підвищить інвестиційну привабливість, що є важливим фактором поліпшення інвестиційного клімату в Україні.

Розглядаючи питання ефективної реалізації наявного інвестиційного потенціалу в умовах ринкової трансформації економіки, підприємства повинні враховувати можливості альтернативних вкладень капіталу, встановлювати оптимальні обсяги і форми фінансових інвестицій, враховувати критерії ефективності та використовувати відповідні методи розрахунку оцінних показників. Для вирішення цих завдань пропонується в процесі інвестиційного планування формувати оптимальну програму інвестиційної діяльності підприємства на основі принципу ранжування проектів за критерієм ефективності, ризиковості або їх поєднання. Оптимальна інвестиційна програма в цьому випадку буде визначатись як сукупність упорядкованих проектів з гранично допустимим рівнем ризику, накопичені інвестиційні затрати яких не перевищують наявних грошових засобів. Однак цей метод оптимізації інвестиційної діяльності, як і всі інші, пов'язані з розрахуванням ступеня ризиковості капіталовкладень, не зможе забезпечити повної передбачуваності кінцевого результату через суб'єктивність експертної оцінки. Його слід розглядати лише як можливість зіставити запропоновані напрямки інвестицій на основі уніфікованого підходу з використанням, якщо є змога, об'єктивних і перевірюваних показників і скласти порівняно ефективнішу і менш ризикову інвестиційну програму.

Ефективність організації інвестиційної діяльності підприємства в перехідній економіці безпосередньо залежить від наявності відповідного механізму державного регулювання інвестиційних процесів і забезпечення сприятливого інвестиційного клімату. У дисертації вказано на потребу використання і закордонного досвіду організації інвестиційної діяльності. Проведені дослідження інвестиційних процесів в економічно розвинутих країнах та країнах з перехідною економікою засвідчують той факт, що в основі ефективної організації інвестиційної діяльності є активне державне регулювання, механізм якого передбачає чотири основні форми стимулювання інвестицій: пільгова податкова політика, фінансова підтримка, інфраструктурне забезпечення та цільове стимулювання основних економічних пріоритетів. Аналіз використання інструментів інвестиційної політики у країнах з різним рівнем розвитку економіки засвідчив певну закономірність. Наприклад, промислово розвинуті західні країни віддають перевагу фінансовим стимулам перед фіскальними, оскільки вплив податків є, по суті, безадресним, а фінансове стимулювання (урядові кредити з низькими відсотками, субсидії, субвенції і ін.) дає змогу уряду країни сконцентрувати зусилля на досягненні конкретних цілей. Країни, що розвиваються, віддають перевагу податковим заходам, що пов'язано з наявністю незначних фінансових ресурсів, які пріоритетно скеровуються на задоволення першочергових соціальних потреб. Однак перш ніж формувати власну концепцію державної інвестиційної політики, враховуючи закордонний досвід, спочатку потрібно оцінити сучасний стан інвестиційного процесу в Україні, зокрема, ефективність існуючого державного механізму організації управління, планування і регулювання інвестиційною діяльністю.

2.3. Другий розділ роботи присвячений дослідженню сучасного стану інвестиційного процесу в Україні. З цією метою проаналізовано інвестиційний клімат і його вплив на характер роботи інвесторів на внутрішньому ринку. Активізація інвестиційної діяльності в Україні прямо пов'язана з потеплінням інвестиційного клімату. Аналіз інвестиційного потенціалу засвідчує високу привабливість внутрішнього ринку для інвесторів. Однак поглиблення економічної кризи, недосконалість фінансово-кредитної системи, нестабільність