Організація медичної допомоги населенню літнього віку

Подальший розвиток фітотерапії в Україні, на наш погляд, потребує вирішення низки проблем. У першу чергу, це розширення діапазону поглиблених наукових досліджень лікувальних властивостей лікарських засобів рослинного походження. З огляду на це доцільним є створення спеціалізованого науково-дослідного центру.

По-друге, йдеться про створення сучасного банку даних з постійно поновлюваною інформацією щодо номенклатури лікарських засобів рослинного походження, описів їх властивостей, особливостей застосування, ролі фітокомпонентів у офіційних фармацевтичних засобах. Такий банк даних завдяки сучасним інформаційним технологіям має бути доступним для широкого медичного загалу.

Третій крок – це удосконалення механізмів впровадження фітопрепаратів у широку медичну практику. Доречним буде залучення до цієї роботи спеціалізованих науково-дослідних установ клінічного профілю та поширення їх досвіду у сфері фітотерапії у закладах системи охорони здоров'я.

Важливим фактором, що сприятиме розвитку фітотерапії, буде вирішення питання щодо широкого залучення лікарських засобів рослинного походження у стандарти медичних технологій, особливо, з огляду на демографічну тенденцію щодо збільшення питомої ваги населення старших вікових груп.

Потребує подальшого нарощування інноваційна діяльність у галузі фітотерапії. Безперечним позитивним заходом у цьому напрямі стало започаткування спеціалізованого профільного видання «Фітотерапія. Часопис». Разом з тим бачиться доцільним заснування тематичного додатку до зазначеного часопису, який би слугував більшому поширенню інформації в галузі фітотерапії за окремими розділами (кардіологія, гастроентерологія, ендокринні захворювання тощо) не тільки для спеціалістів-фітотерапевтів, але й широких верств населення.

Заслуговує на серйозну увагу широке впровадження досвіду фітотерапії у медичну практику. Для цього варто організувати розробку відповідних методичних рекомендацій та інформаційних листів.

Подальшому розвитку фітотерапії, безперечно, сприятиме регулярне проведення спеціалізованих науково-практичних конференцій та з'їздів з питань траволікування, оскільки, на жаль, нині ще слабо ведеться впровадження сучасних наукових знань з питань траволікування як серед медичних працівників, так і просвітницька робота серед широких верств населення.

Сучасний зарубіжний та вітчизняний досвід свідчить, що фітотерапія є на сьогодні одним із перспективних напрямів у медицині. Використання досвіду, накопиченого народною медициною України впродовж багатьох століть, наукове його переосмислення, поглиблення уваги наукової та медичної громадськості до вирішення сучасних проблем її є запорукою подальшого розвитку фітотерапії в Україні.

Лікарі всіх спеціальностей широко використовують багато рослин та фітопрепаратів, виготовлених на їх основі, зокрема м'яту (ментол, валідол, барбовал, корвалдин), подорожник (плантаглюцид), красавку (настойка беладонни), алтей (мукалтин) тощо.

Фармакобіологічна та фармакотерапевтична дія засобів рослинного походження зумовлена біологічно активними речовинами, що знаходяться в рослинах, які належать до найрізноманітніших хімічних класів органічного та неорганічного світу: глікозидів, флавоноїдів, альдегідів, ефірних олій, алкалоїдів, вітамінів, гормонів, біометалів тощо. Ці біологічно активні речовини знаходяться в певному співвідношенні і оптимально впливають на організм людини. Складові компоненти фітопрепаратів за хімічною будовою подібні або ідентичні фізіологічно активним речовинам організму, зокрема його метаболітам (амінокислотам, вітамінам, ферментам тощо). Тому такі ліки більш фізіологічно включаються у біохімічні процеси людського організму.

На відміну від синтетичних медикаментів фітопрепарати спричинюють менші ускладнення, особливо алергічні, тому їх можна призначати тривало, особливо для реабілітації хворих. Завдяки наявності в рослинах багатьох активних речовин з різноманітною фармакологічною дією є можливість застосовувати фітопрепарати для лікування багатьох захворювань.

Фітопрепаратам властивий широкий спектр фармакологічної дії. Активні речовини женьшеню, елеутерококу, лимоннику діють на нервову і серцево-судинну системи, функцію ендокринних залоз. До того ж, лікарські рослини є сировиною для одержання нових препаратів. Наприклад, багаторічна трав'яниста рослина діоскорея містить біологічно активну речовину – стероїдний сапонін діосцин, який використовують для синтезу гормонів кори надниркової залози та їх аналогів, а також статевих гормональних препаратів.

Встановивши хімічну структуру фізіологічно активних речовин з рослин, можна одержувати такі сполуки синтетичним шляхом у великій кількості. Були розроблені методи синтезу такої складової частини рослин, як цистеїн. Коли до його структури ввели ацетильну групу, отримали синтетичний муколітик ацетилцистеїн, карбометильну групу – карбоцистеїн (бронхоклар). Бронхоклар змінює біохімічні й фізичні властивості слизу, підвищує активність миготливого епітелію органів дихання, розріджує мокротиння і полегшує його виділення, тобто сприяє відхаркуванню.

Фітопрепарати можна комбінувати із синтетичними медикаментами для посилення терапевтичної дії і зменшення побічних ефектів синтетичних засобів.

 

 

Унаслідок різних патологічних процесів (гострої крововтрати, травми, отруєння тощо) часто у постраждалих настає клінічна смерть – стан, що характеризується зупинкою функцій центральної нервової системи, дихання і серцевої діяльності. У таких випадках дуже важливо не втратити дорогоцінний час, адже протягом 5-7 хвилин від моменту зупинки дихання та серця у найбільш чутливих клітинах організму не встигають виникнути необоротні процеси. Тому необхідно якомога швидше провести реанімаційні заходи до прибуття кваліфікованої медичної допомоги.

Клінічна смерть є перехідним станом між життям і біологічною смертю. Це стан, який переживає організм людини після припинення функцій центральної нервової системи, дихання та серцевої діяльності, коли в найбільш чутливих тканинах ще не відбулися незворотні зміни, що робить можливим оживлення організму. Настання клінічної смерті характеризується рядом ознак: відсутністю свідомості, дихання, кровообігу, повною арефлексією, максимально розширеними зіницями. Тривалість клінічної смерті залежить від інтервалу, протягом якого кора головного мозку позбавлена кровообігу, і значною мірою зумовлюється температурними умовами.

При звичайній температурі тіла час клінічної смерті становить 5 хв., при температурі 36-32°С – 8 хв., 32-38°С – 15 хв., 28-18°С – 45хв.

Проведення реанімації:

1. Звільнення дихальних шляхів та підтримання їхньої прохідності:

покласти постраждалого на спину на тверду основу;

під шию підкласти валик і максимально закинути голову;

висунути вперед нижню щелепу;

очистити рот і глотку за допомогою тупфера, відсмоктувача, груші.

2. Два-три штучних вдихи за методом рот до рота, за допомогою дихального мішка, маски наркозного апарата.

3. Початок непрямого масажу серця – 4-5 натискувань. У дітей перших 3 міс. життя масаж роблять великим пальцем руки, у дітей від 3 міс. до 3 років – трьома пальцями руки, у дітей, які старші за 5 років-двома руками, які вкладають хрест-навхрест, одна на одну. Виконують поштовхоподібні натнскування на грудину з метою компресії серця між грудиною та хребтом. У новонароджених натискання на грудину прамдять на 1-1, 5 см, у дітей від 3 міс до 2 років – на 1, 5-2 см, у дітей від 2 до 5 років – на 2, 5 см; від 5 до 15 років – на 3-4 см. Частота компресії – 80-100 разів на 1 хв, залежно від віку.

Про ефективність реанімаційних заходів свідчать поява пульсу на великих артеріях, звуження зіниць.

4. Продовження штучної вентиляції легень за методом рот до рота, за допомогою маски та непрямого масажу серця у співвідношенні на один вдих – чотири стиснення серця.

5. Штучна вентиляція легень за методом рот до рота; за до помогою маски, у міру можливості – інтубація трахеї. На фоні непрямого масажу серця внутрішньосерцево вводять 0, 1% розчин адреналіну (0, 1-0, 3 мл), 0, 1% розчин атропіну (0, 1-0, 3 мл), 10% розчин кальцію хлориду (1-4 мл). їх можна вводити в одному шприці на ізотонічному розчині натрію хлориду. Зазначені препарати швидко руйнуються, тому їх слід вводити повторно. Крім того, внутрішньосерцево вводять 4% розчин натрію гідрокарбонату 5-7 мл/кг маси тіла.

6. Обкладання голови льодом, грілками, з колодною водою, лікувальна гіпотермія.

7. Аспірація вмісту трахеобронхіального дерева, підключення респіратора. Продовження непрямого масажу серця, повторне введення лікарських засобів.

8. Продовження штучної вентиляції легень, у разі потреби – дефібриляція, кар-діостимуляцію, підключення ЕКГ-монітора.

9. Продовження штучної вентиляції легень, непрямого масажу серця, внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату кожні 10 хв, введення із у пре лу (0, 1-0, 2 мл) для посилення тонусу міокарда.

10. Продовження штучної вентиляції легень, перехід до прямого масажу серця.

11. Інтенсивна терапія постреанімаційної хвороби.

Усі ці заходи повинен добре знати і вміти застосовувати середній медперсонал, щоб, при потребі, рятувати людські життя.

У стаціонарі електрошок, відомий як електрична дефібриляція міокарда, є єдиним можливим засобом відновлення нормального серцевого ритму. Серцево-легенева реанімація (метод «рот у рот» і непрямий масаж серця) дає змогу виграти час, необхідний для підготовки та проведення електричної дефібриляції міокарда, але лише своєчасне проведення електричної дефібриляції міокарда сприяє збереженню життя людини.

 

 

Вардинець І. С., Тарасюк В. С., Семків М. П., Козаков Г. К. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я: Підручник для вищих навч. мед. закл. I-II рівнів акредитації. – Тернопіль: Лілея, 2002.

Вороненко Ю. В., Прус Л. О., Чуйко А. П., Затула О. А., Оніщенко О. М. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я: Підручник. – Т. : Укрмедкнига, 2002.

Голяченко О. М., Сердюк А. М., Приходський О. О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. – Тернопіль-Київ-Вінниця: Лілея, 1997.

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 2004 року № 4004-XII // ВВР. – 2004. – № 27.

Неотложные состояния и экстренная медицинская помощь: справочник / под ред. Е. И. Чазова. – М. : Медицина, 1989.

Полянський О. А. Організація стоматологічної допомоги населенню / Соціальна медицина та організація охорони здоров'я / під заг. ред. Ю. В. Вороненка, В. Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.

Сумин С. А. Неотложные состояния. – М. : Фармацевтический центр, 2000.

Шевчук М. Г. Сестринська справа. – К. : Здоров'я, 1992.