Організаційні типи виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент”” та їх характеристика

Найбільше поширення серійне виробництво має в машинобудуванні і металообробці. Випуск продукції виробляється стосовно виробів серіями, а по відношенню до деталей – партіями. Виготовлення серій виробів одного типо-розміру зазвичай повторюється через регулярні проміжки часу [9].

Серійне виробництво має декілька видів (рис. 1. 1).

 

Рис. 1. 1. Види серійного виробництва

 

При великосерійному виробництві продукція виготовляється безперервно великим об'ємом протягом періоду, що перевищує, як правило, рік. Підприємство спеціалізується на випуску повністю відпрацьованих видів продукції або окремих вузлів і деталей.. До групи підготовчих операцій відносяться конструювання виробу, його окремих деталей, розробка нових технологічних процесів, виготовлення інструменту і пристосувань. Великосерійне виробництво по своєму характеру наближається до масовому виробництву.

При середньосерійному виробництві спеціалізація обмежується вужчою номенклатурою, а виробничі лінії і цехи мають наочну і технологічну спеціалізацію. Підготовка виробництва, як правило, також виділяється з основного виробничого процесу. До середньосерійному виробництву відносяться, наприклад, верстатобудування і двигунобудування, багато видів прокату чорних і кольорових металів.

Дрібносерійне виробництво – перехідна форма від одиничного виробництва до випуску продукції дрібними серіями. Виготовлення виробів або окремих деталей, як правило, не повторюється. Розмір серій нестійкий, а збут обмежений такими, що є замовленнями або договорами. З цієї причини порівняно швидко припиняється виготовлення одних видів продукції і налагоджується освоєння нових. До дрібносерійного можна віднести виробництво деяких видів прокату і сплавів спеціального призначення, невеликих партій виробів, машин, призначених для експериментування в різних умовах, і т. д.

 

 

Масове виробництво, один з типів організації виробництва, що характеризується обмеженою номенклатурою однорідної продукції, що виготовляється у великих кількостях.

Для масового виробництва характерні обмежена номенклатура продукції і масштабність її вироблення (телевізори, холодильники, пральні машини, трактори, автомобілі, годинники). Використовується спеціальне устаткування, інструмент і технологічне оснащення. Широко застосовуються верстати-автомати, маніпулятори, автоматичні лінії.

Масове виробництво є вищою формою спеціалізації виробництва, що дозволяє зосереджувати на підприємстві випуск одного або декількох типо-розмірів однойменних виробів або деталей цих виробів [10].

Масове виробництво характерне для багатьох галузей промисловості: машинобудування (виробництво інструментів, кріпильних матеріалів, підшипників), приладобудування (виробництво годинника), легкої промисловості (виготовлення взуття, галантереї), харчової промисловості (виробництво консервів).

Особливості організації масового виробництва полягають у тому, що можна спеціалізувати робочі місця на виконанні однієї постійно закріпленої операції, застосовувати спеціальне устаткування і технологічне оснащення, мати високий рівень механізації та автоматизації виробництва, застосовувати працю робітників невисокої кваліфікації. Масове виробництво забезпечує найбільш повне використання обладнання, високий рівень продуктивності праці, найнижчу собівартість виготовлення продукції в порівнянні з серійним і тим більше одиничним виробництвом.

Цей тип виробництва економічно доцільний при досить великому обсязі випуску продукції, тому необхідною умовою масового виробництва є наявність стійкого та значного попиту на продукцію.

Щоб усунути недоліки масового та серійного виробництва, необхідно поєднувати методи великосерійного та масового виробництва. Отже, змішаний метод є найбільш перспективним методом організації виробничих процесів. Нижче дається порівняльна характеристика типів виробництва (табл. 1. 1).

 

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика типів виробництва

 

 

Слід, однак, враховувати, що підприємств із суворо однорідним типом виробництва практично не існує. Так, на підприємствах одиничного виробництва є робочі місця і цілі підрозділи із серійним виробництвом уніфікованих деталей і вузлів для різних виробів (шестерні, валики, кріпильні деталі, ручки, контрольні прилади і т. п.).

Підприємства серійного виробництва випускають, як було вже сказано серії виробів обмеженої номенклатури, які періодично повторюються. Серія – це певна сукупність виробів одного типорозміру, виготовлених за незмінною технічною документацією. На серійних підприємствах робочі місця переважно відповідають і серійного типу виробництва. У той же час на цих підприємствах можуть, як і в першому випадку, використовуватися і процеси масового виробництва уніфікованих деталей на потокових лініях. Типовими прикладами підприємств серійного виробництва є верстато-і літакобудівні заводи, підприємства з виробництва сільськогосподарської техніки, електровозів і т. п.

На робочих місцях підприємств масового виробництва переважають масові процеси, проте в окремих випадках при низькій трудомісткості операцій використовуються і серійні типи виробництва, наприклад, в заготівельних процесах. До таких підприємств належать автомобільні, тракторні заводи, підприємства з виготовлення годин, теле- і радіоапаратури та ін.

Тип виробництва істотно впливає на організаційно-технічне побудова і ефективність останнього. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, обладнання та оснащення, методів організації виробництва і управління. Найбільш ефективним є масове виробництво, де легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування і максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу. Найбільш технічно та організаційно складним, а також найменш ефективним є одиничне виробництво. Тому важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід (за можливості) від одиничного до серійного, а від серійного – до масового виробництва. Досягається це різними способами, зокрема розширенням ринку збуту, що викликає збільшення розмірів серій виробів, уніфікацією деталей і агрегатів особливо складних машин і приладів, впровадженням групових методів обробки та ін.