Організаційні типи виробництва на ВАТ „Завод „Фіолент”” та їх характеристика

Необхідно постійне залучення працівників усіх рівнів, включаючи рядових робітників і службовців, до управління, до процесу виявлення проблем і прийняття рішень. Це пов'язано з реалізацією курсу на постійне вдосконалення виробництва та пошук шляхів зниження втрат в різній їх формі (особливо матеріально-енергетичних ресурсів), підвищення капіталовіддачі, що становлять у сучасному виробництві переважну частину вартості продукції.

Зробити це непросто, і пов'язане з додатковими витратами робочого часу і коштів. Найчастіше виробничі робітники не тільки не можуть (через відсутність необхідних знань), але й не хочуть реально брати участь у виробленні і прийнятті управлінських рішень, тобто брати на себе пов'язаний з цим ризик і відповідальність. Все, що добре і навіть природно для підприємця, робітникові, особливо в зрілому віці, часто здається незрозумілим, непотрібним і нецікавим. Це зовсім не означає, що таких робітників не треба залучати до управління. Обов'язково треба. Тільки керуючі при цьому повинні повністю віддавати собі звіт в тому, що це зажадає додаткових витрат. Необхідні інвестиції в людський капітал, в навчання й перепідготовку робітника, підтягування його мислення до рівня фахівця, виховання в ньому, насамперед, працівника розумової праці.

Ще одним елементом цього мислення є неухильне дотримання правила: все має з самого початку робитися так, як треба. Необхідно з самого початку запуску у виробництво нового виробу або технології прагнути не допускати недоробок. Зазвичай від 20 до 40% витрат, пов'язаних з поганою якістю продукції, викликані тим, що щось було зроблено не так з самого початку.

Необхідно також використання так званого «суцільного контролю якості» на всіх стадіях виробничого процесу. Цей підхід включає також розуміння якості не як якоїсь абстрактної категорії (наприклад, суворе дотримання специфікаціям або технічним умовам на виріб).

Якість – це, перш за все, здатність виробника задовольняти конкретні запити споживача. Розроблені специфікації і стандарти можуть відповідати, а можуть і не відповідати потребам споживача. Крім того, споживачеві взагалі важко висловлюватися мовою специфікацій, інструкцій чи нормативних документів. А вже почуття споживача взагалі неможливо в них описати.

У рамках суцільного контролю якості споживачем вважається не тільки покупець готової продукції, але і будь-який учасник виробництва на наступній стадії технологічного циклу або виробничого процесу.

Існують два види якості:

якість розробки,

якість виконання, тобто виготовлення виробу.

У рамках традиційного підходу до організації виробництва намагаються забезпечити належний рівень якості лише шляхом контролю його на різних стадіях виробничого процесу. Такий підхід може дати споживачеві продукцію якістю не гірше, ніж зазначено в технічному умови або специфікації на виріб. Але з його допомогою не можна домогтися поліпшення якості продукція відповідно до вимог ринку. Крім того, завжди існує ймовірність того, що недоброякісні вузли або деталі все-таки потраплять на стадію збирання і опиняться в кінцевій продукції. Добре прижилася в Японії методика статистичного контролю якості, яка базується на теорії нормального розподілу ймовірностей. Суть її в тому, що бракується будь-яка партія виробів, комплектуючих вузлів або деталей, де відсоток браку, дефектів або відмов перевищує 0, 001%. Саме ця цифра характеризує (відповідно до законів Парето) той рівень браку, нижче якого вести контроль вже не обов'язково.

Для вдосконалення організаційної структури виробництва ВАТ „Завод „Фіолент””, на мій погляд, треба використовувати всі перераховані вище методи. Але, щоб реалізувати ці заходи, треба розробити цільову комплексну програму вдосконалення організації виробництва.

Реалізація заходів щодо поліпшення організації може бути здійснена на основі розробки цільової комплексної програми вдосконалення організації виробництва.

Цільова комплексна програма вдосконалення організації виробництва являє документ, в якому відображена планована сукупність робіт, спрямованих на розробку і здійснення раціональних форм і методів організації виробництва в умовах сучасного НТП. У той же час програма містить комплекс організаційних, економічних та ідеологічних заходів, що забезпечують її реалізацію у встановлені терміни і в межах виділених ресурсів.

Мета програми – вдосконалення організації виробництва для освоєння нових виробів, підвищення якості продукції, зростання ефективності виробництва і т. п.

Результатом реалізації комплексної програми повинна стати система (чи підсистема) організації виробництва, побудована на науковій основі і передовому виробничому досвіді, відповідні вимоги НТП і нових умов господарювання.

До складу комплекту програмної документації входять:

характеристика мети і кінцевих результатів цільової програми;

робочий план вдосконалення організації виробництва, що містить завдання, що забезпечують раціоналізацію цілей програми;

відомість необхідних для виконання завдань програми ресурсів;

перелік стандартів підприємств, положень та інструкцій, які розробляються і впровадження;

зведений кошторис витрат на реалізацію програми;

розрахунок економічного ефекту від реалізації програми.

Призначення комплекту документів цільової програми полягає в тому, щоб усі плани і завдання, а також робочу документацію з'єднати в один взаємозалежний комплекс, спланувати необхідні ресурси забезпечення, створити необхідні передумови для контролю за ходом виконання програмних завдань.

Програмно-цільові методи вдосконалення організації виробництва дозволяють сконцентрувати ресурси й увагу колективу на вирішенні першочергових завдань і створюють умови для прискореного вирішення виникаючих перед виробничим колективом нових організаційних завдань.

 

 

Отже, підіб'ємо підсумки.

В першому розділі розглянуті організаційні типи виробництва. В економіці розрізняють три типи виробництва: одиничне, серійне і масове. У свою чергу, серійне виробництво поділяється на великосерійне, середньосерійне і дрібносерійне. Всі ці види були розглянуті в курсовій роботі.

В другому розділі була розглянута організаційна структура та основний тип виробництва підприємства ВАТ „Завод „Фіолент””.

У третьому розділі запропоновані методи удосконалення типу виробництва на підприємстві ВАТ „Завод „Фіолент””.

 

 

Васильков В. Г. Організація виробництва: Навч. посібник. / В. Г. Васильков – К. : КНЕУ, 2003. – 524 с.

Гриньова В. М. Організація виробництва: Навч. посіб. / В. М. Гриньова, М. М. Салун; Харк. нац. екон. ун-т. – Х. : ВД «ІНЖЕК», 2005. – 550 с.

Горфинкель В. Я. Економіка підприємництва: Підручник для вузів /Під ред. проф. В. Я. Горфинкеля, проф. В. А. Швандара. – 4-е изд., перероб. и доп. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2007. – 670 с. – (Серія „Золотий фонд російских підручників”).

Електронна енциклопедія: http://ru.wikipedia.org/wiki/Единичное_производство

Електронна енциклопедія: http://ru.wikipedia.org/wiki/Серийное_производство

Електронна енциклопедія: http://uk.wikipedia.org/wiki/Виробничий_процес

Електронний ресурс: http://www.paragononstate.com/operativno-virobniche-planuvannya/36-opera...

Електронний словник: http://vseslova.com.ua/word/Одиничне виробництво-34972u

Електронний словник: http://vseslova.com.ua/word/Серійне виробництво-96369u

Офіційний сайт ВАТ „Завод „Фіолент””: www.phiolent.com

Покропивний С. Ф. Економіка підприємства: Підручник / За заг. Ред.. д-ра екон. наук, проф.. С. Ф. По кропивного. – К. : КНЕУ, 2003. -608 с.

Сафронова Н. А. Економіка підприємства: Підручник/ Під ред. проф. Н. А. Сафронова.. М. : «Юристъ», 1998.. 584 с.

Електронний ресурс: http: //www. paragononstate. com/organzaczya-

Сергіев І. В. Економіка підприємства: Учеб. пособие. / І. В. Сергієв – М. : Фінансы та статистика, 2001.