Організаційно-економічний механізм підвищення інвестиційної активності в регіоні

Розділ 3. Економічні і організаційні умови підвищення інвестиційної активності в регіоні. У сучасних умовах одним з найбільш гострих питань є невідповідність податкової політики головним напрямкам соціально-економічного розвитку держави і регіону. Механізм територіального управління, який пропонується, повинен забезпечити вирішення задач соціально-економічного розвитку, що стоять перед регіоном, створити міцну економічну основу для реалізації функцій місцевих органів державної влади. Вирішенню цих задач повинне сприяти податкове регулювання економіки регіону.

Важливою задачею є встановлення кількісних і якісних (структурних) параметрів інвестиційних процесів, необхідних для нормального протікання розширеного відтворення і забезпечення динамічної рівноваги на регіональному інвестиційному ринку і оцінки впливу податкової політики на формування регіональних інвестиційних ресурсів.

При мобілізації коштів за рахунок податків потрібно враховувати коротко- і довгострокові інтереси території. Великі податки виправдують себе, якщо домінують короткострокові інтереси, коли потрібно зібрати максимально великі кошти протягом необхідного періоду, за межі якого не виходять інтереси органів управління, які установлюють високі податки.

Невизначеність результатів, що випливають з якісного аналізу проблеми оптимізації оподаткування, зробила доцільним розробку економіко-математичної моделі, що дозволяє на її основі, з використанням статистично обумовлених для території факторів, одержати кількісні характеристики для податкових ставок. Для цього розглянуто загальну схему впливу податкової ставки на розмір інвестиційних ресурсів, що акумулюються на регіональному рівні. В якості критерію підвищення інвестиційної активності в регіоні було обрано збільшення сум податкових надходжень внаслідок росту податкової бази.

Численні податки були агреговані в дві основні по економічному змісту групи – податки на споживану частину знову створеної вартості і на ту, що накопичується. Відповідно до цього введено коефіцієнт загального оподаткування споживання – К1 і коефіцієнт загального оподаткування накопичення – К2.

Апробація моделі накопичення інвестиційних ресурсів у регіоні показала наступні результати. Процес акумулювання фінансових ресурсів піддається формалізації у випадку, коли не потрібна деталізація у відношенні обліку всіх податків, що застосовуються, і взаємозв'язку між ними, коли можна обмежитися сумарними нормами оподаткування частин чистої продукції території, що споживається і накопичується. Отримані при оптимізації економіко-математичної моделі норми оподаткування можуть використовуватися як агреговані нормативи, які дозволяють для сукупності податків установлювати вплив їхньої маси на перспективу розвитку та обсяг інвестиційних ресурсів, що накопичуються в регіоні.

Під оптимальною податковою стратегією розуміються такі сукупні вилучення із виробленої на території області чистої продукції, при яких сумарний обсяг інвестиційних ресурсів досягає максимального значення за деякий період часу. Коли мова йде не тільки про збори фінансових коштів для покриття поточних потреб, але і про зростання податкової бази, то мінімальним інтервалом часу стає п'ятирічний. Було розглянуто і великі періоди, але кратні п'ятирічному. Саме на них стають помітними наслідки капіталовкладень, віддача від яких не просто впливає, а може істотно змінити розмір податкової бази. Оптимальні значення показників оподаткування в Донецькій області, які забезпечують підвищення інвестиційної активності, представлені в табл. 2.

 

Таблиця 2

Оптимальні значення показників оподаткування підприємств Донецької області у 2000 р. 

 

Аналіз моделі дозволяє в аналітичній формі встановлювати припустимі діапазони норм оподаткування частин чистої продукції, що споживається і накопичується, при яких зберігається розширене відтворення.

Як показують дослідження, на п'ятирічному інтервалі часу при існуючих значеннях основних факторів не можна реалізувати оптимальну податкову стратегію. Прагнення акумулювати більше фінансових ресурсів на досить малому періоді часу для помітної зміни податкової бази веде до постійного посилення податкового тиску, який може стримуватися лише розумінням не допустити переходу від розширеного відтворення до простого. При розширенні планового обрію з 5 до 10 і 20 років можливі формулювання і здійснення оптимальної податкової стратегії.

Податкова політика, що сьогодні існує, приводить на 10-річному періоді в підсумку і до зменшення споживання і до погіршення перспектив росту.

Проведені розрахунки, у яких варіювалась ефективність капіталовкладень, показали, що з її ростом оптимальні значення ставок оподаткування істотно знижуються і що вона є визначальною для податкової політики. Тому необхідний диференційований підхід до податкової політики в різних секторах економіки. У “точках економічного росту” бажане зниження податкового навантаження, яке дозволяє розширювати податкову базу за рахунок інтенсивного розвитку.

Задача взаємодії підприємницьких і владних структур при здійсненні інвестиційної діяльності може бути вирішена через розробку і реалізацію інвестиційних програм, де регіональні владні структури виступають організаторами у процесі постановки мети і гарантами значної долі ресурсного забезпечення. У роботі запропоновано структуру і методичні підходи до розробки регіональної інвестиційної програми. Регіональні органи влади в сучасних умовах повинні використовувати весь спектр програмно-цільових методів, щоб на рівні взаємодії регіональних структур з окремими суб'єктами господарювання на перший план виходили розробки тієї чи іншої форми бізнес-плану, де визначаються ролі всіх учасників інвестиційного процесу, а також відповідальність за цільове використання інвестиційних ресурсів. Метою програми повинно стати ослаблення негативних факторів інвестування і зниження рівня інвестиційних ризиків на основі цілеспрямованих погоджених дій владних структур і органів самоврядування щодо реалізації відповідних програмних заходів.

 

 

Проведене дослідження дозволяє сформулювати загальні висновки і рекомендації.

1. Інвестиційна активність є найважливішою передумовою ефективного функціонування регіональної економіки, оскільки сприяє формуванню виробничого потенціалу на новій науково-технічній основі і забезпеченню конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Інвестиційна активність досягається за допомогою росту обсягів реалізованих інвестиційних ресурсів і найбільш