Організаційно-економічний механізм підвищення інвестиційної активності в регіоні

2. У роботі виділено послідовні етапи економічного підходу до активізації інвестиційних ресурсів в регіоні:

створення умов для становлення інститутів, здатних акумулювати і вкладати інвестиційні ресурси для здійснення структурної перебудови господарства країни і регіонів;

визначення рівня участі держави, вітчизняних і іноземних інвесторів в інвестиційному процесі і способів стимулювання діяльності конкретних інвесторів;

визначення галузей і сфер ефективного використання інвестиційних ресурсів, механізму і контролю їх використання;

визначення системи каналів надходження усіх видів інвестицій у господарство країни і її регіонів.

3. Для мобілізації інвестицій в регіонах, їх кращого використання і посилення впливу на економічне зростання в регіоні варто акцентувати увагу на здійснення структурної перебудови, підтримку товаровиробників, розвиток підприємництва, формування конкурентного середовища на регіональних ринках, розвиток інвестиційної інфраструктури, розробку і реалізацію інвестиційних програм. Для поліпшення економічних показників виробничо-господарської діяльності необхідно підвищити інвестиційну активність усіх суб'єктів, що господарюють у регіоні.

4. Пожвавлення інвестиційного процесу в Україні повинне відбутися насамперед за рахунок внутрішніх ресурсів, а іноземним інвестиціям варто відводити тільки другорядну роль через невеликий обсяг і низьку мобільність. У регіонах необхідно створювати сприятливе середовище для залучення і використання іноземних інвестицій. Для цього потрібні: стабілізація політичного, економічного, соціального і правового положення у регіонах; розробка ефективних, привабливих для іноземних інвесторів інвестиційних проектів; забезпечення інвесторам високого прибутку; правовий захист іноземних інвестицій. Для успішної мобілізації інвестиційних коштів з різних джерел необхідно забезпечити надійні державні гарантії збереження, раціонального використання і повернення їх інвесторам.

5. Отримані при оптимізації розробленої економіко-математичної моделі накопичення інвестиційних ресурсів норми оподаткування можуть використовуватися як агреговані нормативи, які дозволяють для сукупності податків установлювати вплив їх маси на перспективу розвитку і обсяг фінансових ресурсів, що накопичуються в регіоні для потреб інвестиційної діяльності. Під оптимальною податковою стратегією розуміються такі сукупні вилучення із виробленої на території області чистої продукції, при яких сумарний обсяг інвестиційних ресурсів, а також сума податкових платежів внаслідок розширення податкової бази досягають максимального значення за визначений період часу. Використання моделі дозволяє в аналітичній формі встановлювати припустимі діапазони норм оподаткування частин чистої продукції регіону, при яких зберігається розширене відтворення.

6. Необхідно використовувати диференційований підхід до податкової політики в різних секторах економіки. У “точках економічного росту” бажане зниження податкового навантаження, що дозволяє розширювати податкову базу за рахунок інтенсивного розвитку.

7. Розробка і реалізація відповідних цільових програм являє собою спосіб створення сприятливих умов у рамках конкретних регіонів на основі сполучення загальнонаціональних інтересів і специфіки розвитку конкретної території. Регіональні програми повинні передбачати цільове виділення коштів на соціально-економічний розвиток регіону за допомогою створення в менш розвинутих районах штучних “полюсів” чи “точок росту”. Серед факторів формування цих “полюсів” особливе місце повинне приділятися забезпеченості базовою інфраструктурою, а також так званим “зовнішнім ефектам”, які уособлюють прямі вигоди, одержувані приватними підприємствами внаслідок розміщення їх на даній території, що вже має окреме господарське середовище. Масштаби і форми приватних інвестицій визначаються можливостями кооперування з місцевими підприємствами, наявністю в регіоні допоміжних виробництв і доступних ресурсів, рівнем розвитку сфери послуг.

8. Необхідною умовою переходу економіки від стану стабілізації, а потім до її росту є нарощування інвестицій при високій їх ефективності. Для того, щоб підвищити частку внутрішніх накопичень у валовому внутрішньому продукті, необхідно домогтися найжорстокішої економії і ефективності використання інвестиційних ресурсів шляхом спрямування їх у швидкоокупні інвестиційні проекти. Основні напрямки інвестиційної політики на період реалізації програми полягають в стимулюванні накопичення і створенні сприятливого клімату для інвестицій.

Використання науково обґрунтованих інструментів державного регулювання і стимулювання інвестиційної діяльності в умовах Донецької області може сприяти підвищенню інвестиційної активності в регіоні за рахунок формування сприятливих фінансових перспектив. Ці перспективи пов'язані з пожвавленням інвестиційної активності в реальному секторі економіки на основі інноваційного відновлення виробничого потенціалу, підвищення конкурентоспроможності продукції, що випускається підприємствами. Усе це повинно привести до розширення податкової бази, зростання бюджетних доходів, повного виконання бюджетних зобов'язань і підвищення інвестиційної активності в регіоні, що дозволяє збільшити обсяг інвестиційних ресурсів для реалізації стратегії економічного підйому.

 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

 

Карлова Н. П. Інвестиційна активність як фактор економічного зростання в регіоні // Финансы, учет, банки. – Донецк: “Китис”, ДонГУ. – 2000. – Вып. 3. – С. 247-253.

Карлова Н. П. Направления активизации инвестиционных процессов в регионе // Вісник Донецького університету. Серія В: Економіка і право. – Донецьк. – 2000. – № 1. – С. 121-125.

Карлова Н. П. Роль банков в активизации инвестиционных процессов в регионе // Регіональні перспективи. – 2001. – №1. – С. 111-114.

Карлова Н. П. Проблемы привлечения зарубежных финансовых ресурсов в экономику региона // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецьк: ТОВ “Леб? дь”, КП