Організаційно-правові засади діяльності державної виконавчої служби в Україні

до інших контролюючу функцію. У випадку здійснення контролю вищими органами за законністю управлінської діяльності таких же вищих органів він є загальним, а у випадку його здійснення уповноваженими на його ведення державними органами за певними видами управлінської діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування – спеціалізованим.

Внутрішнім контролем є контроль, що здійснюється в державних органах і органах місцевого самоврядування їх керівниками, а також виділеними для цього посадовими особами або підрозділами [86].

Закон України „Про державну виконавчу службу” у ст. 10 закріплює, що контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють Департамент державної виконавчої служби та державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя” [87].

Стаття 8 Закону України „Про виконавче провадження” встановлює, що контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу ДВС, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищого органу. Вищим органом фактично виступає порівняно з районною державна виконавча служба Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, а також Департамент державної виконавчої служби. Усі ці вищі порівняно з районними відділами ДВС органи безпосередньо не здійснюють виконавчих дій. Отже, ці органи є такими, що здійснюють лише контрольні функції щодо своєчасного, повного та неупередженого виконання рішень іншими, нижчими органами.

У системі органів державної виконавчої служби державний контроль здійснюють як начальник районного та прирівняних до нього відділів ДВС, так і два рівні вищих органів державної виконавчої служби.

У разі здійснення державною виконавчою службою виконавчого провадження суб’єктом (учасником) його виступає державний виконавець, що є посадовою особою державної виконавчої служби та обов’язковим суб’єктом правовідносин, що виникають у виконавчому провадженні. Його правовий статус встановлюється Законом України ”Про державну виконавчу службу“.

У частині 1 статті 4 Закону України ”Про державну виконавчу службу“ міститься перелік осіб, які за своїм статусом є державними виконавцями, тобто особами, які здійснюють практичне виконання рішень, віднесених до компетенції органів державної виконавчої служби. У цьому випадку під терміном „державний виконавець” розуміються особи, які займають певні посади в апараті органів державної виконавчої служби. При цьому до державних виконавців віднесено також осіб, назва посади яких не містить словосполучення „державний виконавець”. Це, як правило, керівники підрозділів державної виконавчої служби різного рівня [88].

Слід зазначити, що перелік посад наведений у частині першій цієї статті є вичерпним. У ньому чітко окреслено коло осіб, які мають статус державного виконавця, що не дає можливості широко тлумачити цю норму.

Відповідно до Закону України „Про державну виконавчу службу” слід розрізняти поняття державний виконавець та працівник державної виконавчої служби. Друге поняття є ширшим за обсягом, оскільки охоплює і тих працівників, які не є державними виконавцями. Це, зокрема, підтверджується положеннями ст. 6 цього Закону, згідно з якими працівниками органів державної виконавчої служби є державні виконавці, керівні працівники і спеціалісти Департаменту державної виконавчої служби, державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва та Севастополя, державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.

У частині другій цієї статті зазначено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. У цій нормі підкреслюється, що державний виконавець не є якимось автономним, незалежним суб’єктом, він є саме представником влади, тобто здійснює свої повноваження від імені держави, яка власне і наділила його такими повноваженнями. Влада в цьому випадку розуміється в її організаційному значенні, тобто як система органів держави, яким надано повноваження щодо виявлення волі народу України, який відповідно до Конституції України є єдиним джерелом влади, та її практичного втілення. Більше того, у статті вказано і на мету, для реалізації якої державний виконавець виступає як представник влади, наділений державно-владними повноваженнями, а саме: примусове виконання рішень. Обов’язок саме примусового виконання рішень й обумовлює необхідність наявності у державного виконавця відповідних владних повноважень.

Слід також звернути увагу і на те, що державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом. Це положення є відображенням принципу законності, закріпленого у ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України [89].

Державним виконавцем може бути призначений громадянин України, який має юридичну освіту, здатний за своїми особистими та діловими якостями виконувати покладені на нього обов’язки.

Законодавством передбачено, що на посаду заступника директора Департаменту державної виконавчої служби, начальника відділу примусового виконання рішень, заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, головного державного виконавця, старшого державного виконавця, державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби, начальника відповідного відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіці Крим, областей та міста Києва і Севастополя, його заступника, головного державного виконавця, старшого державного виконавця, державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Автономної Республіці Крим, областей та міста Києва і Севастополя, начальника державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах призначається громадянин, який