+3 8(066) 185-39-18
fє обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою адміністративну чи кримінальну відповідальність, передбачену законом.
Дії державного виконавця з примусового виконання рішень судів та рішень інших несудових органів (посадових осіб), його відмова від вчинення певної виконавчої дії, зволікання із вчиненням виконавчих дій, а також відмова у задоволенні заяви про відвід державного виконавця можуть бути оскаржені такими суб’єктами виконавчого провадження: боржником; стягувачем; особами, які беруть участь у виконавчому провадженні (прокурором, спеціалістом, експертом тощо) ; особами, які залучаються до виконання виконавчих дій у встановленому Законом України „Про виконавче провадження” порядку (працівники міліції, поняті, органи опіки та піклування тощо) [105].
Зі змісту частини 2 статі 19 Конституції України та Закону України „Про виконавче провадження” випливає, що працівник органу державної виконавчої служби зобов’язаний сумлінно виконувати службові обов’язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав, свобод та законних інтересів особи та інтересі в юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а також діяти лише у порядку, на підставі та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Права та обов’язки, які є складовою загального правового статусу державного службовця, визначено у ст. 10 та 11 Закону України „Про державну службу”. Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватися з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, у необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов’язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; вимагати службового розслідування для зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до свого статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищих державних органах та в судовому порядку [106].
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов’язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні повідомити вищій за посадою особі.
Окремими нормами Закону України „Про виконавче провадження” визначено також деякі права керівників органів державної виконавчої служби. Так, ст. 8-1 цього Закону встановлено право директора Департаменту державної виконавчої служби та його заступників, а також начальників відділів державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва та Севастополя, їх заступників щодо перевірки законності виконавчого провадження [107].
Конкретні обов’язки та права працівників органів державної виконавчої служби визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних органів у межах закону та їх компетенції.
Слід також враховувати, що на державних виконавців у повному обсязі поширюються спеціальні обмеження, встановлені ст. 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”. Зокрема, державний виконавець не має права:
а) сприяти, використовуючи службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг; б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, його апарату, в якому він (вона) працює (перебуває на держслужбі), а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики) ; в) входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність; г) відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено чинними нормативними правовими актами, умисно затримувати її, а також надавати недостовірну чи неповну інформацію.
Причому державний службовець, який є посадовою особою, тобто покликаний здійснювати керівні та організуючі функції, крім загальних вимог, не має також права: 1) сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного, тобто не дозволеного законодавством України, одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг; 2) неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових і службових осіб, щоб перешкодити виконанню ними