Органи влади та управління Афінської республіки за реформами Салона і Клісфена

4) суд у палаті біля пристані. Розглядав справи, коли винуватець убивства не був відомий, або коли смерть заподіяли неживі предмети -камінь, колода і т. п. Тут же судили тварин, що убили людину. Таких тварин присуджували до страти, убивали, а потім гаси їх вивозили за межі Аттики.

У 509 р. до н. е. на його настійну вимогу був прийнятий закон, що остаточно скасував розподіл громадян по родах. До цього часу населення перемішався.

Замість 4 племінних філ були створені територіальні одиниці. Афінська держава поділялася на три чи зони області: берегову, Афіни з пригородами і внутрішньою частиною. Усього нараховувалося 10 територіальних філ.

Філи були територіальними округами, між якими громадяни розподілялися не по походженню, а за місцем проживання. Вся Аттика була розділена Клисфеном на 30 чи частин тритій. Кожна філа складалася з трьох тритій, включаючи в себе одному міську тритію, одному берегову й одному тритію в центрі країни. Отже, клисфенівська філа не була суцільною територією. Вона була черезсмужною. Філи поділялися на деми (волості) – по 10 у кожної філе, на чолі яких були демархи.

У їхньому обов'язку входив запис немовлят від вільних громадян, набір ополченців, вибір по жеребі на посаді Рада 400 і суд присяжних. Кожна філа повинна була сформувати підрозділ піхоти, вершників і спорядити за свій рахунок П'ять військових судів з екіпажем і начальником. Деми, що належали хоча б до одній і тієї ж філе, але до різних тритіїв, лежали в різних районах Аттики. Оскільки територіальний принцип узяв гору над родовим і оскільки громадянство стало тепер визначатися не приналежністю до роду, а до того чи інший дему, те і вийшло, що в деми, тритії і фили входили нарівні знатні і незнатні. Родова знать, оказавшаяся в різних филах, утрачає свій політичний вплив.

Посадові особи (магістрати) в Афінах свою діяльність здійснювали на основі загальних принципів, до числа якихось відносяться:

1. Виборність. Усі посади були виборними. Вибори провадилися в народних зборах відкритим голосуванням шляхом підняття рук по жеребі.

2. Терміновість. Як правило, посадові особи залишалися при один рік, після чого складали свої повноваження.

3. Колегіальність. Звичайно колегія складалася з 10 осіб. На чолі колегії стояли голови. Всі інші члени колегії вважалися рівними в правах.

4. Відсутність ієрархічної підпорядкованості (виключення складали військові посади).

5. Возмездность. Магістратам, за винятком стратегів, покладалася винагорода.

6. Підзвітність. По закінченні терміну повноважень посадові особи зобов'язані були відзвітувати перед особливими колегіями (евфинов і логістів). Такі звіти підлягали наступній перевірці з боку гелиеи. Доти, поки звіт не затверджували, що був магістрат не мав права займати нову посаду, не міг розпорядитися своїм майном, не мав права виїжджати за межі Аттики і не міг розраховувати на одержання нагороди.

Посадові особи мали право накладати на громадян штрафи за непокору їх розпорядженням. Розмір штрафу залежав від ваги провини, від рангу посадової особи і визначався законом. Крім того, магістрати були вправі порушувати проти громадян судове переслідування.

На перше місце в керуванні висуваються стратеги, колегія яких була створена Клисфеном у 501-500 р. до н. е. Стратегів обирали по одному від кожної філи. Вибори провадилися шляхом відкритого голосування, а не жеребом. На посаду стратега могли претендувати лише одружені і притім володівші нерухомою власністю. Стратеги на відміну від інших посадових осіб винагороди не одержували. Отже, незаможні чи незаможні позбавлені були можливості зайняти цю посаду. На них лежала організація збору надзвичайних військових податків, вони керували доставкою провіанту в Афіни і т. д. Правда, розпоряджалися вони коштами не безконтрольно. Оскільки вищий контроль за витратою коштів належав народним зборам і Раді 500, то стратеги зобов'язані були звітувати у витраті сум перед цими органами. Стратеги відали дипломатичними зносинами: вони приймали капітуляцію супротивника, укладали перемир'я, вони скріплювали своїм підписом мирні договори, що укладаються Афінською державою.

Стратеги головували в судах по справах про військові злочини (дезертирство, боягузтво і втеча з полючи бою, військова зрада, відхилення від військової служби і т. д.).

Стратеги тримали постійний зв'язок з Радою 500 і народними зборами (з останнім через пританов) і мали право вимагати скликання позачергових засідань Ради 500 чи народних зборів. Вони мали право в будь-який момент зробити доповідь у Раді 500 і вимагати вживання потрібних заходів

Інші посадові особи Афінської держави:

а) польоти відали віддачею в оренду і на відкуп державного майна, влаштовували торги, розпродавали конфісковане майно;  б) логісти приймали фінансові звіти від посадових осіб і збуджували кримінальні справи у випадку відкриття зловживання фінансами:  в) евфіни-колегія з аналогічними функціями;  г) агораноми – ринкові наглядачі. Стежили за роздрібною торгівлею, припиняли торгівлю недоброякісними товарами і продуктами, віднімаючи і знищуючи такі. Стежили за чистотою і порядком на ринках. Вони ж приймали від іноземців мито за право торгівлі на ринках;

д) ситофілаки наглядали за хлібною торгівлею; е) метрономи спостерігали за правильністю мір і ваг;  ж) астиноми стежили за чистотою міста і порядком на вулицях, наглядали за бродячими артистами і спостерігали за моральністю.

Інші посадові особи, стежили за справним станом доріг, джерел, святилищ; керували навчанням молодих людей, стежили за способом життя жінок і т. д.

З ім'ям Клісфена зв'язане виникнення остракізму (суду черепків). Народні збори шляхом таємного голосування могло вигнати з Афін терміном на 10 років без конфіскації майна всякого, хто придбав надмірний вплив, і являв загрозу державі, загальному світу й афінській демократії.

Реформа Клисфена остаточно розтрощила панування родової аристократії, відповідала інтересам демосу. У той же час інститут рабства прийняв більш широкі масштаби. У V столітті до н. е. в Афінах число рабів перевищило число вільних.

 

 

До початку I тисячоріччя до н. е. рабовласництво був розповсюдженим явищем, хоча експлуатація рабської праці ще не стала основою суспільного виробництва. Родоплемінна організація влади починає пристосовуватися до забезпечення інтересів не тільки її членів, але і верхівки, що багатіє, вільних, до експлуатації рабів. У народних зборах зростає вплив знатних пологів, з їхніх представників формується рада старійшин і обираються базилевси.

Розвиток обміну і зв'язана з ним інтенсифікація міжплемінних контактів і, як наслідок, ослаблення кровнородственних зв'язків і асиміляція пологів і племен, необхідність врегулювання й усунення виникаючих конфліктів, що вийшли за племінні рамки, стали передумовами для об'єднання племен Аттики під єдиною владою.

Наслідком цього й одночасно важливим етапом у тривалому процесі утворення держави в Афінах були реформи, що зв'язуються за традицією з ім'ям легендарного героя Тесея. У цей же час виникли перші писані закони. Укладачем законів був Драконт.

Драконтові закони стали символом жорстокості. Навіть у стародавності говорили, що вони написані кров'ю. Проте, ці закони обмежували влада архонтів.

У Афінській республіці існував розподіл жителів по майновому цензу. Усі вільні громадяни Афін поділялися на 4 розряди громадян.

За часів Солонія значно зросло значення й авторитет народних зборів. Одночасно була заснована Рада 400 – по 100 чоловік з кожної філи. Солоний також заснував суд присяжних – Гелією.

Філи були територіальними округами, між якими громадяни розподілялися не по походженню, а за місцем проживання. Вся Аттика була розділена Клісфеном на 30 чи частин – тритій.

Закони в Афінській державі були досить жорсткими, але вони є зародком і основою теперішнього права.

 

 

1. Аристотель. Афінська політика. М., 1996.

2. Колобова К. М. Виникнення і розвиток Афінської держави. Л., 1988.

3. А. Шевченко. Історія держави і права закордонних держав. К., «Вентурі», 1994.

4. Плутарх. Порівняльні життєписи. Т. 1. Біографія Солона. М., 1961.

5. Історія Древньої Греції. М., 1982.

6. Фролов Е. Д. Грецькі тирани. Л., 1987.