Основні напрямки поліпшення діяльності ВАТ "ГАЛАНТ"

Ці підходи передбачають наявність наперед заданих цілей або ресурсів. Їх реалізація можлива на рівні техніко-економічних розрахунків. Але вони підпорядковуються методології та методиці планування як засобам визначення критеріїв та цілей планування.

Проблема полягає в тому, що з переходом до ринкової економіки змінюються критерії оцінки діяльності підприємств, а також усуваються економічно не обґрунтовані цілі та обмеження. Це зумовлює зміни в методології та в методиці планування, нерозробленість яких в сучасних умовах вказує на актуальність даного дослідження.

Метою дослідження є розробка методологічних основ та рекомендацій щодо застосування синхронного планування, орієнтованого на максимізацію ефективності діяльності підприємства в ринкових умовах.

Для підвищення ефективного планування необхідно вирішити наступні задачі:

- з’ясувати сутність та зміст планування діяльності підприємства в ринкових умовах;

- розкрити властивості ефективної системи планування та дати характеристики причин, що ускладнюють її застосування;

- розробити засіб подолання неформалізованості процесів планування шляхом утворення системи планування, в якій формалізовані функції відокремлені від функцій неформалізованих.

- обґрунтувати підхід до оцінки ефективності формалізованих систем планування, що враховує як ефект від діяльності системи планування, так і відповідність її припущень реальним умовам діяльності підприємства;

- розробити математичну модель синхронного планування, яка дозволяє оптимально (за визначеним критерієм) координувати сукупність планових рішень в межах плану як у часі, так і в просторі функцій діяльності підприємства;

- формалізувати процедури планування, які дозволяють забезпечити вихідними даними модель синхронного планування, а також інтерпретувати отримані рішення [24, 118].

Суттєвий розвиток теорії планування на макро- та мікроекономічному рівні спричинила розробка матричних моделей, яка дозволила оптимально поєднувати ресурси для вирішення певної економічної задачі (що вперше знайшло завершене відображення в працях В.В.Леонт’єва). Подальший внесок у вирішення питання оптимального розподілу ресурсів здійснили вчені, які застосували теорію оптимального керування технічними системами в сфері промислового виробництва. На наукові результати, отримані такими вітчизняними вченими, як М.Г.Завельським, В.І.Даніліним, В.В.Шкурбою, Г.С.Поспеловим, А.А.Первозванським, Е.З.Маймінасом, В.М.Португалом, О.О.Орловим та іншими, спирається дане дослідження.

Робота в напрямі підвищення ефективності планування в умовах адміністративно-командної економіки ускладнена відсутністю можливості визначити операціонально критерій оцінки ефективності планів, який відповідає якісному формулюванню “міра максимального добробуту суспільства”. Для вирішення даної проблеми в теперішніх економічних умовах стає можливим застосування наукового досвіду країн з розвинутою ринковою економікою при формалізації єдиного критерію оцінки ефективності планів. Така формалізація можлива із застосуванням теоретичного апарату неокласичної теорії фінансів. На її вихідних положеннях ґрунтуються численні моделі інвестиційного планування, що розроблені Х.Альбахом, О.Розенбергом, Л.Крушвіцем та іншими авторами. Паралельно з нею набула розвитку та застосовується у роботі теорія дослідження операцій як прикладна дисципліна системного аналізу, яка знаходить прикладне відтворення в моделях планування як засобах узгодження конфліктуючих інтересів підрозділів в межах підприємства, розроблених Г.Саймоном, А.Кофманом, Х.Вейнгартнером, Г.Вагнером, А.Хексом та іншими авторами, роботи яких знайшли узагальнення в формалізованій системі планування.

Для отримання об’єктивного та змістовного опису діяльності підприємства як об’єкту планування застосована методика структурного аналізу SADT. Для знаходження оптимального рішення розроблених в роботі математичних моделей в формі задач змішаного лінійного програмування застосований модифікований симплекс-метод [26, 149].

 

 

Планування та управління економічною діяльністю тісно пов'язані між собою такими функціями виробничого менеджменту, як вибір мети, визначення ресурсів, організація процесу, контроль виконання, координація роботи, коректування завдань, мотивація персоналу і т.д. У їх виконанні беруть участь багато категорій персоналу - керівники всіх рівнів управління, економісти-менеджери, плановики-виконавці та ін. Основні функції вищого керівництва підприємства полягають у встановленні єдиної стратегії розвитку або в обґрунтуванні цілі планування, виборі основних способів її досягнення, визначенні методів і технології розробки планів. Керівники інших ланок управління, а також фахівці планових служб розробляють всі поточні і тактичні плани. У їх функції входить також аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства, складання прогнозів розвитку своїх підрозділів, розрахунок і оцінка необхідних ресурсів, планових показників і т.д.

Керівництво планово-економічних служб підприємств здійснюють загальні, наукові, методологічні та інші головні функції з управління всієї поточної і перспективної планової діяльністю. Персонал служби планування спільно з вищим керівництвом бере участь у розробці стратегії підприємства, виборі й обґрунтуванні економічних цілей, створення необхідної нормативної бази, аналізі та оцінці планових і фактичних результатів кінцевої діяльності.

У плануванні своєї діяльності беруть участь всі служби підприємства, як виробничі, так і функціональні. Структура планово-економічних служб підприємства залежить насамперед від розмірів виробництва, характеристики продукції, положення на ринку, форми власності і т.д. При безцехову структуру управління планові функції виконуються економістами-менеджерами вищої ланки. 

Основою для вибору організаційних структур на підприємстві служать зазвичай перспективні плани на розвиток, обсяги реалізації продукції, нормативи чисельності і співвідношень різних категорій персоналу та багато інших чинників. Прикладом лінійного підпорядкування економічних служб на підприємствах можуть бути названі послідовні структурні ланки: генеральний директор - головний економіст - планово-економічне управління - планово-фінансовий відділ - планово-розрахункове бюро. При функціональної підпорядкованості право приймати рішення і давати керівні вказівки надається стосовно конкретних функцій незалежно від того, хто їх здійснює.

При лінійно-функціональної структури управління по кожному рівню формується склад служб, пронизливий все підприємство «згори донизу».

В умовах ринкової