Основні правила професійного спілкування

 

1. Визначення спілкування

2. Рівні спілкування

3. Психологічні тонкощі спілкування

4. Етика спілкування

5. Професійне спілкування. Вимоги до професійного спілкування

 

 

У будь-якій життєвій справі людям доводиться спілкуватися, обмінюватися інформацією, домовлятися, знаходити виходи зі складних ситуацій тощо.

Без спілкування практично неможливо провести нормально жодного дня. Правильно, грамотно, культурно вести діалог під силу не кожному, але як необхідно володіти такою культурою сучасній людині. Особливо людям таких професій як педагог, лікар, політик, працівник соціальної служби тощо. Тому головним завданням у даному рефераті було поставлено дослідженню природи людського спілкування, визначення основних методів і правил культури спілкування, які б давали можливість формувати і проводити ефективну взаємодію між співрозмовниками, не зважаючи на їх соціальний та професійний статус.

Важливе місце у даній роботі відводиться психології спілкування. Адже взаємодія людей завжди опирається на їх психологічні відчуття, реакції. Без знання людської психіки, її психології неможливо будувати правильний діалог.

Спілкування – це своєрідний міст між людьми, між групами людей, між окремими державами. Тому дослідження спілкування, практичне засвоєння правил спілкування – вкрай важливе для будь-якої людини.

 

 

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування стає усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається комунікатором, що одержує її – реципієнтом.

У спілкуванні можна виділити ряд аспектів – зміст, мета і засоби. Розглянемо їх докладніше.

Зміст спілкування – інформація, що у міжіндивідуальних контактах передається від однієї живої істоти до іншої. Це можуть бути відомості про внутрішній (емоційний і т. д.) стан суб'єкта, про обстановку в зовнішньому середовищі. Найбільш різноманітний зміст інформації в тому випадку, якщо суб'єктами спілкування виступають люди.

Ціль спілкування – відповідає на запитання «Заради чого істота вступає в акт спілкування?». Тут має місце той же принцип, що вже згадувався в пункті про зміст спілкування. У тварини мета спілкування не виходить звичайно за рамки актуальних для них біологічних потреб. У людини ж ця мета може бути дуже і дуже різноманітною, як виявляти собою засіб задоволення соціальних, культурних, творчих, пізнавальних, естетичних і багатьох інших потреб.

Засоби спілкування – способи кодування, передачі, переробки і розшифровки інформації, що передається в процесі спілкування від однієї істоти до іншого.

Кодування інформації – це спосіб її передачі. Інформація між людьми може передаватися за допомогою органів чуття, мови й інших знакових систем, писемності, технічних засобів запису і збереження інформації.

 

 

Спілкування може відбуватися на різних рівнях:

Маніпулятивний рівень, полягає в тім що один зі співрозмовників через визначену соціальну роль намагається викликати співчуття, жалість партнера.

Примітивний рівень, коли один з партнерів придушує іншого (один постійний коммунікатор, а інший постійний реципієнт).

Вищий рівень – це той соціальний рівень, коли незалежно від соціальної ролі, статусу партнери відносяться друг до друга як до рівної особистості.

Види спілкування

У залежності від змісту, цілей і засобів спілкування можна поділити на кілька видів.

По змісту воно може бути:

‒Матеріальне (обмін предметами і продуктами діяльності).

‒Когнітивне (обмін знаннями).

‒Кондиційне (обмін психічними чи фізіологічними станами).

‒Мотиваційне (обмін спонуканнями, цілями, інтересами, мотивами, потребами).

‒Діяльне (обмін діями, операціями, уміннями, навичками).

По цілям спілкування поділяються на:

‒Біологічне (необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму).

‒Соціальне (переслідує мету розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення і розвитку інтерперсональних відносин, особистісного росту індивіда).

По засобах спілкування може бути:

‒Безпосереднє (здійснюване за допомогою природних органів, даних живій істоті – руки, голова, тулуб і т. д.).

‒Опосередковане (зв'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь).

‒Пряме (припускає особисті контакти і безпосереднє сприйняття один одним людей, що спілкуються, у самому акті спілкування).

‒Непряме (здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди).

Спілкування як взаємодія припускає, що люди встановлюють контакт один з одним, обмінюються визначеною інформацією для того, щоб будувати спільну діяльність, співробітництво. Щоб спілкування як взаємодія відбувалася безпроблемно, воно повинно складатися з наступних етапів:

1. Установка контакту (знайомство). Припускає розуміння іншої людини, представлення себе іншій людині.

2. Орієнтування в ситуації спілкування, осмислення що відбувається, витримка паузи.

3. Обговорення цікавлячої проблеми.

Рішення проблеми.

4. Завершення контакту (вихід з нього).

 

3. ПСИХОЛОГІЧНІ ТОНКОЩІ СПІЛКУВАННЯ

 

У наш час стиль спілкування повинен відрізнятися партнерським підходом, а не ієрархічним. Він повинен бути націлений на досягнення консенсусу, повинний бути комунікативним.

Іншими словами, у ході спілкування треба уникати розпоряджень, обвинувачень, не пускатися в нескінченні дебати. У ході бесіди співрозмовник повинний показати свій професіоналізм, знання справи, уміння знаходити прийнятні рішення. Вирішальне значення для співрозмовника