Критерії посттравматичного стресового синдрому за МКБ-10. Категорії методів корекції та терапії при ПТСР

 

1. Критерії посттравматичного стресового синдрому за МКБ-10

2. Категорії методів корекції та терапії при ПТСР

Список використаних джерел

 

 

Травматичний стрес можна визначити як специфічний клас критичних, змінюючих життя подій, яким притаманні наступні характеристики:

вони небажані;

мають вкрай негативний вплив внаслідок серйозної загрози життю і високу інтенсивність;

їх важко контролювати, аж до повної неможливості контролю;

як правило, вони перевищують можливості самоконролю і найчастіше непередбачувані.

Посттравматичні стресові розлади − термін, що зазвичай використовують для опису симптомів, виявлених у потерпілих від різноманітних НС. Прийнято виділяти п’ять основних ознак ПТСР:

підсвідоме повернення до пережитих травматичних подій (наприклад, під час нічних кошмарів) ;

психічне страждання, викликане будь-яким нагадуванням про отриману травму;

збуджений і роздратований стан, проблеми з концентрацією уваги, спонтанні дії;

помітне бажання уникнути всього, що могло б нагадувати про травму;

знижений інтерес до особистого життя, різного роду розваг тощо.

Таким чином, ПТСР − це психічне порушення, безпосередньо пов’язане з емоціями, що виникли в результаті НС, яка є загрозою заподіяти або вже заподіяла фізичну шкоду організму. Іншими словами, це емоційна реакція людини на психологічну травму. Такий стресор може включати загибель оточення постраждалого, загрозу його життю, серйозні фізичні каліцтва, загрозу фізіологічній або психологічній цілісності організму. В деяких випадках ПТСР може бути наслідком глибокої психологічної й емоційної травми окремо від фізичної шкоди. Проте найчастіше зустрічаються випадки, в яких «беруть участь» обидва види травм.

Критерії ПТСР в МКБ-10 визначені в наступний спосіб:

1. Хворий повинен бути схильний до дії стресорного події або ситуації (як стислого, так і тривалому) виключно загрозливого або катастрофічного характеру, що здатне викликати загальний дистрес майже у будь-якого індивідуума.

2. Стійкі спогади або «пожвавлення» стресора в нав'язливих ремі-нісценціях, яскравих спогадах або повторюваних снах, або повторне переживання горя при дії ситуацій, нагадують або асоціюються з стресором.

3. Хворий повинен виявляти фактичне уникнення або прагнення уникнути обставин, нагадують або асоціюються з стресором.

4. Будь-яке з двох:

психогенна амнезія, або часткова, або повна, щодо важливих аспектів періоду впливу стресора;

стійкі симптоми підвищення психологічної чутливості або збудливості (не що спостерігалися до дії стресора), представлені будь-якими двома з наступних:

утруднення засипання або збереження сну;

дратівливість або вибухи гніву;

утруднення концентрації уваги;

підвищення рівня пильнування;

посилений рефлекс четверохолмія.

Критерії Б, В і Г виникають протягом шести 6 стресогенний ситуації або в кінці періоду стресу (для деяких цілей початок розлади, відставлений більш ніж на 6 міс., може бути включено, але ці випадки повинні бути точно визначені окремо).

Критерії посттравматичного стресового розладу за DSM-IV:

1. Індивід перебував під впливом травмуючого події, причому повинні виконуватися обидва наведених нижче пункти:

А. Індивід був учасником, свідком або зіткнувся з подією (подіями), які включають смерть або загрозу смерті, або загрозу серйозних ушкоджень, або загрозу фізичної цілісності інших людей (або власної).

Реакція індивіда включає інтенсивний страх, безпорадність або жах.

Примітка: у дітей реакція може замінятись дезорганізованою поведінкою.

Б. Травматична подія наполегливо повторюється в переживанні одним (або більше) з наступних способів, повторюється і нав'язливе відтворення події, відповідних образів, думок і сприймань, викликає тяжкі емоційні переживання.

Примітка: у маленьких дітей може з'явитися який постійно змінюється гра, в якій проявляються теми або аспекти травми.

Повторюються важкі сни про подію.

Примітка: у дітей можуть виникати нічні кошмари, зміст яких не зберігається.

Такі дії або відчуття, ніби травматична подія відбувалася знову (включає відчуття «оживання» досвіду, ілюзії, галюцинації та діссоціатівние епізоди – «флешбек»-ефекти, включаючи ті, які з'являються в стані інтоксикації або в просоночном стані).

Примітка: у дітей може з'являтися специфічна для травми повторна поведінка.

Інтенсивні важкі переживання, які були викликані зовнішньою або внутрішньою ситуацією, нагадує про травматичні події або що символізує їх.

Фізіологічна реактивність в ситуаціях, які зовні чи внутрішньо символізують аспекти травматичної події.

Постійне уникнення стимулів, пов'язаних з травмою, і numbing – блокування емоційних реакцій, заціпеніння (не спостерігалося до травми). Визначається по наявності трьох (або більше) з перерахованих нижче особливостей.

Зусилля по уникненню думок, почуттів або розмов, пов'язаних з травмою.

Зусилля по уникнення дій, місць або людей, які будять спогади про травму.

Нездатність згадати про важливі аспекти травми (психогенна амнезія).

Помітно знижений інтерес чи участь в раніше значущих видах діяльності.

Почуття відстороненості або відокремленості від інших людей;

Знижена вираженість афекту (нездатність, наприклад, до почуття любові).

Почуття відсутність перспективи в майбутньому (наприклад, відсутність очікувань з приводу кар'єри, одруження, дітей або побажання довгого життя).

Постійні симптоми зростаючого збудження (які не спостерігалися до травми). Визначаються за наявності принаймні двох з перелічених симптомів.

Труднощі з засипанням або поганий сон (ранні пробудження).

Дратівливість або спалаху гніву.

Труднощі з зосередженням уваги.

Підвищений рівень настороженості, гіпербдітельность, стан постійного очікування загрози.

Гіпертрофована реакція переляку.

Тривалість протікання розлади (симптоми в