Критерії посттравматичного стресового синдрому за МКБ-10. Категорії методів корекції та терапії при ПТСР

Розлад викликає клінічно значуще тяжкий емоційний стан або порушення в соціальній, професійної або інших важливих сферах життєдіяльності.

Як видно з опису критерію A, визначення травматичної події відноситься до числа першорядних при діагностиці ПТСР.

Травматичні ситуації – це такі екстремальні критичні події, які мають потужний негативним впливом, ситуації загрози, що вимагають від індивіда екстраординарних зусиль по совладанію з наслідками впливу.

Вони можуть приймати форму незвичайних обставин чи ряду подій, які піддають індивіда екстремального, інтенсивного, надзвичайного впливу загрози життю або здоров'ю як самого індивіда, так і його значущих близьких, докорінно порушуючи почуття безпеки індивіда. Ці ситуації можуть бути або нетривалими, але надзвичайно потужними за силою впливу (тривалість цих подій від декількох хвилин до декількох годин), або тривалими або регулярно повторюваними.

Типи травматичних ситуацій за МКХ-10 включають наступні.

Тип 1. Короткострокове, несподіване травматична подія Приклади: сексуальне насильство, природні катастрофи, ДТП, снайперська стрілянина.

Одиничний вплив, що несе загрозу і потребує переважаючих можливості індивіда механізмів вирішення.

Ізольоване, досить рідкісне травматичне переживання.

Несподівана, раптова подія.

Подія залишає незгладимий слід в психіці індивіда (індивід часто бачить сни, в яких присутні ті чи інші аспекти події), сліди в пам'яті носять більше яскравий і конкретний характер, ніж спогади про події, що відносяться до типу 2.

З великим ступенем імовірності призводять до виникнення типових симптомів ПТСР: нав'язливою розумової діяльності, пов'язаної з цією подією, симптомів уникнення і високої фізіологічної реактивності.

З великою ступенем ймовірності виявляється класичне повторне переживання травматичного досвіду.

Швидке відновлення нормального функціонування рідко і малоймовірно.

Тип 2. Постійний і повторюваний вплив травматичного стресора – серійна травматизація або пролонгована травматична подія Приклади: повторюване фізичне або сексуальне насильство, бойові дії.

Варіативність, множинність, пролонгації, повторюваність травматичної події або ситуації, передбачуваність.

Найбільш ймовірно, ситуація створюється за наміром.

Спочатку переживається як травма типу 1, але в міру того як травматична подія повторюється, жертва переживає страх повторення травми.

Почуття безпорадності в запобіганні травми.

Для спогадів про такого роду подію характерна їх неясність і неоднорідність в силу дисоціативного процесу; з часом дисоціація може стати одним з основних способів совладанія з травматичної ситуацією.

Результатом впливу травми типу 2 може стати зміна «Я»-концепції та образу світу індивіда, що може супроводжуватися почуттями провини, сорому і зниженням самооцінки.

Висока ймовірність виникнення довгострокових проблем особистісного та интерперсонального характеру, що проявляється в відстороненості від інших, в звуженні і порушенні лабільності і модуляції афекту.

Дисоціація, заперечення, намбінг, відстороненість, зловживання алкоголем та іншими психоактивними речовинами може мати місце як спроби захисту від нестерпним переживань. Приводить до тому, що іноді позначають як комплексний ПТСР, або розлад, обумовлене впливом екстремального стресора.

Довгий час поняття ПТСР розглядалося, в основному, як стрес після бою, травматичний армійський невроз і було пов’язане безпосередньо з військовими діями. Однак, не дивлячись на те, що симптоми, схожі з ПТСР, були також виявлені в результаті катастроф різного походження, сучасного розуміння термін набув тільки в середині 70-х років ХХ ст. Першою категорією хворих з діагнозом ПТСР стали американські військовослужбовці, що повернулись додому з психічними порушеннями після тривалої війни у В’єтнамі (1965-1975 рр.).

В роботах Дж. Херман вперше було введене поняття комплексного посттравматичного стресового розладу (К-ПТСР) як психологічного порушення, яке є результатом тривалої дії соціальної або побутової травми, що вийшла з-під контролю. Травмуючим чинником може бути наступне:

фізичне або емоційне перенапруження;

побутове насильство, сексуальні домагання;

тортури і ув’язнення;

полон під час військового конфлікту або захоплення заручників терористами (мається на увазі відсутність реального шляху відступу).

Цікаво, що у випадку тривалого домашнього лікування індивід може пізніше зіткнутися із порушенням К-ПТСР як результатом тривалої дії травмуючої події. До цієї ж категорії відносяться постраждалі від довгострокових НС, таких як повінь тощо (які не мають виходу із ситуації, що склалася).

Діагноз ПТСР може бути поставлений безпосередньо відразу після катастрофи або НС, якщо всі симптоми наявні.

Детальне урахування особливостей найбільш поширеної методики визначення ПТСР для діагностування посттравматичних стресових розладів, що виникли внаслідок травматичних подій і катастроф природного, техногенного та соціального характеру, надасть можливість організувати своєчасну і дієву психологічну допомогу постраждалому населенню.

 

 

Прийнято вважати, що система лікувально-реабілітаційних заходів для хворих на посттравматичні стресові розлади (ПТСР) має бути комплексною і містити психотерапію, психологічну корекцію, медикаментозну та немедикаментозну терапію. Під час роботи з такими хворими треба враховувати, що психічна травма призводить до різного ступеня дезінтеграції афективної, когнітивної, мотиваційної, комунікативної та інших сфер особистості. Отже, ці психічні розлади по суті є результатом взаємодії особистості з пережитим стресовим досвідом. Тому психотерапевтична робота з такими хворими має полягати в максимально повному відновленні преморбідного рівня соціального й особистісного функціонування пацієнтів.

Однак до теперішнього часу залишаються недостатньо вивченими такі важливі проблеми ПТСР, як етапи та стадії їх формування, клінічні варіанти та типи перебігу. У літературі також обмаль інформації щодо застосування фармакологічних засобів залежно від нозологічної